Подібні питання від читачів ми вже одержували. А місцеві податківці здебільшого консультують, що в таких ситуаціях потрібно реєструватись платником пального акцизу. Але чи це правильно? Давайте разом подивимось.
Споживання = «реалізація»?
Платником пального акцизу зобов’язана зареєструватись особа, яка реалізує пальне (п.п. 212.1.15 ПКУ). Тому тут у першу чергу треба звернутись до терміна «реалізація пального», який визначений у п.п. 14.1.212 ПКУ.
У цьому терміні, серед інших, згадуються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на пальне чи без переходу, за плату чи без такої на митній території України з акцизного складу пересувного (чи з акцизного складу) для власного споживання чи промислової переробки.
Але є застереження, що не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, зокрема при використанні пального госпсуб’єктами, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. До речі,
фраза про розпорядника акцизного складу пересувного з’явилась у цій нормі з 01.01.2020 р.*
* Вона була внесена у п.п. 14.1.212 ПКУ Законом України від 18.12.2019 р. № 391-ІХ (далі — Закон № 391).
(До цього тут був тільки «розпорядник акцизного складу».) На цю фразу і посилаються місцеві фіскали, щоб фіскалити в цих питаннях.
Отже, щоб наше підприємство не потрапило під «реалізацію пального» і відповідно в нього не виник обов’язок реєструватись платником пального акцизу, йому потрібно:
— не бути розпорядником акцизного складу пересувного;
— не бути розпорядником акцизного складу («стаціонарного» ☺);
— пальне придбавати/одержувати тільки у платників акцизного податку.
Чи платник акцизу?
Оскільки в нас мова йде про бензовоз, який потенційно може вважатись пересувним акцизним складом, то нам потрібно з’ясувати: чи не буде в цьому випадку в термінах ПКУ бензовоз пересувним акцизним складом, а підприємство відповідно розпорядником такого акцизного складу пересувного?
Спочатку звернемося до терміна «розпорядник акцизного складу пересувного». ПКУ (див. п.п. 14.1.2241) до такого відносить госпсуб’єкта — платника акцизу, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу (не має значення, чийого), зокрема реалізує або зберігає пальне. А як ми вже згадали, до реалізації належить фізична передача пального з акцизного складу пересувного (чи «стаціонарного»), у тому числі, й для власного споживання.
Хоча в цій дефініції (і в терміні «розпорядник акцизного складу») і згадано, що цей суб’єкт — платник акцизу, це для наших цілей не має значення. Адже ця фраза повинна розумітися у тому числі як: «повинен бути платником». І от тут уже нам потрібно звернутись до визначення терміна «акцизний склад пересувний», наведеного у п.п. 14.1.61 ПКУ.
Так от, звертаємо увагу читачів (і особливо фіскалів), що тим же Законом № 391 у це визначення було внесене застереження, яке також застосовується з 01.01.2020 р. Не є акцизним складом пересувним, зокрема, транспортний засіб, що використовується госпсуб’єктом, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Тобто у цей виняток, вважаємо, вписується і наш бензовоз. І хоча тут формально можна причепитися до того, що бензовоз використовується не тільки для переміщення пального, але й для його зберігання, але ми вважаємо такі фіскальні інсинуації безперспективними. Оскільки «пересувне» має пересуватися ☺, тому тут законодавець і згадав тільки «переміщення» пального. І від того факту, що в ньому пальне ще й зберігається, бензовоз не стане пересувним акцизним складом**. Отже,
** Хіба що «стаціонарним», якщо з нього знімуть колеса… ☺
щоб у цьому випадку ваш бензовоз став пересувним акцизним складом, ви повинні спочатку бути розпорядником акцизного складу («стаціонарного»)
Тобто відповідати визначенням термінів, наведених у пп. 14.1.224 та 14.1.6 ПКУ.
Отже, щоб вважатись розпорядником акцизного складу та мати акцизний склад у тих випадках, коли пальне використовується госпсуб’єктом тільки для власних потреб, у такого суб’єкта (див. п.п. 14.1.6 ПКУ) об’єм ємностей для зберігання пального у конкретному приміщенні/на території повинен перевищувати 200 м3 або обсяг отриманого протягом року пального (окрім з АЗС) має перевищувати 1000 м3. (Для платників ЄП групи 4 тільки 1000 м3.)
Якщо ж підприємство ці параметри не перевищує, то воно — не розпорядник акцизного складу (а також і пересувного!) і, звісно, його бензовоз не є пересувним акцизним складом.
Тобто таке підприємство не здійснює операцій з реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ і йому не потрібно реєструватись платником пального акцизу.
От такі виходять термінологічні шаради.
Чи потрібна ліцензія?
Що ліцензія на зберігання пального в бензовозі потрібна, податківці роз’яснюють вже з кінця минулого року***. І ми щодо цього попереджали наших читачів (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 40, с. 24). Наприклад, у листі ДПСУ від 20.12.2019 р. № 2062/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, а також у БЗ 113.04 податківці пишуть, що треба придбавати ліцензію на місце (територію), де знаходиться паливозаправник «як ємність, що використовується для зберігання пального». Але ж бензовоз — річ пересувна, і тут не зрозуміло, на яке місце треба придбавати ліцензію? Може, на місце нічного паркування такого транспортного засобу? Але воно теж може не бути постійним…
*** Нагадаємо, що спочатку вони в цьому питанні логічно орієнтувались тільки на стаціонарні об’єкти, але потім розвернули все у фіскальний бік. Адже бюджету потрібні гроші, а тут штраф чималий…
Ліцензію хоч на якесь місце паркування бензовоза краще придбати. Адже нарватися на чималий (0,5 млн) штраф і потім судитися з податківцями вийде дорожче за 780 грн на рік. Ну, а якщо фактична перевірка виявить відсутність бензовозу на «ліцензійному» місці, то він щойно від’їхав у виробничих справах…
