Строки позовної давності

7.1. Загалом про строки

ЦКУ в ст. 257 установлює загальний строк ПД — 3 роки. Проте для окремих вимог закон може встановлювати спеціальну ПД: скорочену чи тривалішу порівняно з 3-річною. Крім того, є вимоги, до яких строки позовної давності в принципі не застосовуються.

Так, ч. 2 ст. 258 ЦКУ передбачено вимоги, для яких цей Кодекс установлює ПД в 1 рік. Зокрема, серед них можна знайти вимоги:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця в разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦКУ);

3) у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦКУ);

4) про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦКУ).

Тепер що стосується тривалішої ПД порівняно із загальними строками.

За домовленістю сторін установлена в законах ПД може бути збільшена. При цьому договір про збільшення ПД укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦКУ). До речі, не обов’язково, щоб це був окремий документ. Достатньо зазначити в будь-якому договорі (поставки, надання послуг тощо) відповідний пункт. Таку позицію висловили і судді в п. 3.3 постанови № 10. Наприклад, можна прописати такий пункт: «Сторони, керуючись положеннями ст. 259 Цивільного кодексу України, домовилися встановити строк позовної давності за вимогами щодо сплати Товару 4 роки».

Зверніть увагу: ПД зовсім не застосовується до вимог, установлених у ст. 268 ЦКУ. Серед них, наприклад, вимоги вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Також не забувайте, що ПД може встановлюватися не лише ЦКУ. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком.

Окремої згадки вимагають строки ПД, які застосовуються в зовнішньоекономічній діяльності.

Стаття 43 Закону № 2709 дає змогу сторонам ЗЕД-договору обрати право, якому підпорядкувати свої відносини. Це може бути як право України, так і право будь-якої іншої держави. У випадку коли на відносини сторін поширюється право іноземної держави або дія міжнародного договору, застосовують передбачені в них строки ПД.

Якщо сторони договору зареєстровані в державах, які є учасницями Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (для України набрала чинності 01.04.94 р.), то в питаннях ПД необхідно керуватися саме її положеннями. Причому в цьому випадку не важливо, право якої держави обрали сторони для регулювання договірних відносин (п. 2 ст. 3 Конвенції).

Проте пам’ятайте: відповідно до п. 3 ст. 3 Конвенції вона не застосовується, якщо сторони договору в ясній формі виключили її застосування. Крім того, зауважте, що вона не поширюється на відносини щодо виконання робіт і надання послуг (ст. 6 Конвенції).

Із загальною тривалістю строків ПД розібралися, тепер розглянемо, як правильно їх відлічувати. При цьому зосередимося на зобов’язаннях за внутрішньоукраїнськими договорами.

7.2. Розраховуємо строки

Щоб порахувати ПД за конкретною вимогою, потрібно врахувати низку нюансів. Наведемо їх.

1. ПД обчислюють за загальними правилами визначення строків, установленими ст. 253 — 255 ЦКУ. Це означає, що «стартовою» точкою відліку необхідно вважати день, наступний за днем, коли, наприклад, закінчився строк для виконання зобов’язання за договором. При цьому якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, установлений законом, днем закінчення строку ПД є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦКУ).

2. За загальним правилом «стартова» точка ПД — це день, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ). Проте окремими законами можуть передбачатися винятки.

Щодо зобов’язань з визначеним строком виконання перебіг ПД починається із закінченням строків виконання такого зобов’язання (ч. 5 ст. 261 ЦКУ). Наприклад, у вас у договорі прямо закріплено: «Покупець зобов’язаний перерахувати Постачальнику грошові кошти в сумі, що зазначена у п. 2.1 Договору, протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару». Припустимо, строк для оплати товару минув 17.03.2020 р. Відповідно строк ПД потрібно відлічувати з 18.03.2020 р., а закінчується він 18.03.2023 р.

Щодо зобов’язань, строки виконання яких не встановлені або визначені моментом пред’явлення вимоги, перебіг ПД починається від дня, коли в кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржнику надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг ПД починається із закінченням цього строку.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 530 ЦКУ кредитор може вимагати виконання зобов’язання в будь-який час. У свою чергу, боржник зобов’язаний виконати таку вимогу протягом 7 днів із дня її пред’явлення, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Наприклад, у договорі не зазначено строк оплати товару. Кредитор 23.03.2020 р. надіслав боржнику «звісточку» з вимогою виконати зобов’язання, а боржник «не послухався». У такому разі ПД повинна «стартувати» на восьмий день із дня пред’явлення вимоги — з 31.03.2020 р. Тобто в цій ситуації, по суті, діє таке правило: немає вимоги від кредитора — немає і початку перебігу ПД. До таких висновків нас приводить і п. 4.2 постанови № 10.

Але не все так однозначно. Як випливає з п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14, у «невизначених» зобов’язаннях за договорами купівлі-продажу строк ПД потрібно відлічувати з наступного дня після приймання товару незалежно від того, пред’являв кредитор вимоги чи ні. При цьому судді посилаються на ч. 1 ст. 692 ЦКУ, яка вимагає в такій ситуації оплатити товар після його приймання або приймання товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, цікава думка була висловлена в листі ВАСУ від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10. Так, суд зазначив: якщо в договорі зазначено строк його дії, але не зазначено строки виконання зобов’язань, починати відлік ПД потрібно з моменту закінчення строку дії договору.

У зв’язку із цим, щоб надалі уникнути непорозумінь, рекомендуємо вам у договорах чітко прописувати строки виконання сторонами своїх зобов’язань.

3. Строки ПД можуть зупинятися (ст. 263 ЦКУ) і перериватися (ст. 264 ЦКУ). Розібратися, у чому відмінності цих понять, допоможе наступний підрозділ спецвипуску.

7.3. Зупинення та переривання позовної давності

По-перше, різниця між зупиненням і перериванням строків ПД полягає в подальшому порядку обчислення позовної давності.

Якщо йдеться про зупинення (ст. 263 ЦКУ), то перебіг ПД припиняється на період існування підстав (див. нижче) і поновлюється з урахуванням часу, що минув до їх виникнення.

Наприклад, з 23.03.2020 р. почався перебіг строку ПД у 3 роки. Потім 27.03.2020 р. виникли підстави для зупинення строку. 08.04.2020 р. подія, що викликала перерву, припинилася. Коли в цьому випадку закінчиться ПД? Відповідь: 04.04.2023 р. (тобто з 23.03.2020 р. до 27.03.2020 р. + з 08.04.2020 р. до 04.04.2023 р. = 3 роки).

У випадку ж з перериванням (ст. 264 ЦКУ) строк ПД починає свій перебіг наново після закінчення подій, які викликали його переривання (див. нижче). При цьому строк, який пройшов до моменту переривання перебігу строку ПД, до нового строку не зараховується.

Візьмемо наведений вище приклад. Коли закінчиться ПД у 3 роки, якщо ПД перериватиметься, а не зупинятиметься? Відповідь: 08.04.2023 р. Оскільки з моменту закінчення події, яка викликала переривання (тобто з 08.04.2020 р.), 3-річний строк ПД обчислюється наново.

По-друге, зупинення і переривання ПД відрізняються підставами.

Так, перебіг ПД зупиняється у випадку (ст. 263 ЦКУ):

— якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), наприклад, урагани, повені, військові конфлікти тощо;

— відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, установлених законом;

— зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

— якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Що це можуть бути за дії? Приблизний перелік знаходимо в п.п. 4.4.1 постанови № 10. Це:

— визнання пред’явленої претензії;

— внесення змін до договору, з яких убачається, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;

— письмове прохання відстрочити сплату боргу;

— підписання уповноваженою посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Зверніть увагу! Суми боргу в акті потрібно описати максимально розгорнуто (у розрізі договорів, постачань, оплат). Інформація, відображена в акті, повинна підтверджуватися первинними документами. Що стосується компетенції уповноважених осіб, то часто саме вони стають предметом судових спорів. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб’єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб’єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Такого висновку дійшов ВС у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 916/1727/17*. Тому для однозначності краще, щоб акти звірки підписував не лише бухгалтер, але й керівник підприємства;

* Див. за посиланням: reyestr.court.gov.ua/Review/86075502.

— письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

— часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, які свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу ПД стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Крім того, перериватися ПД може в разі пред’явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є тільки частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2 ст. 264 ЦКУ). При цьому позов має бути складений відповідно до процесуальних норм і поданий з урахуванням правил підсудності (див. постанову ВСУ від 24.05.2017 р. у справі № 544/525/15-ц**).

** Див. за посиланням: www.reyestr.court.gov.ua/Review/66907384.

Наприклад, ви, як кредитор, подали позов про стягнення з контрагента частини суми заборгованості та штрафних санкцій 04.03.2020 р. Але не заявили вимог про відшкодування іншої частини суми боргу, інфляційних і 3 % річних. У такому разі для «забутих» сум перебіг ПД почнеться наново, тобто з 05.03.2020 р.

Зверніть увагу:

До речі, перериванням можна користуватися у випадку якщо сторонам потрібно «продовжити» строки ПД. Найпростіший, на нашу думку, варіант — це отримати зі сторони боржника лист, у якому останній визнає свою заборгованість і просить реструктуризувати її або відстрочити погашення.