Продаж товарів у кредит: нюанси обліку

9.1. Правові тонкощі продажу товарів у кредит

Особливості поставки товару в кредит

Особливості договору купівлі-продажу товару в кредит прописані в ст. 694, 695 і 697 ЦКУ. Зокрема, ч. 1 ст. 694 ЦКУ виокремлює дві форми продажу (поставки) товарів у кредит:

1) з відстроченням платежу. При відстроченні покупець зобов’язаний оплатити товар одноразово після закінчення визначеного строку після його передачі;

2) з розстроченням платежу. При розстроченні покупець зобов’язаний оплачувати товар частинами протягом визначеного періоду часу. При цьому договором оплати товарів у розстрочку може передбачатися здійснення першого платежу одночасно з поставкою товару.

Тож основний критерій для розмежування поставки товару в кредит з відстроченням і розстроченням платежу — порядок оплати проданого товару.

З тим, що таке продаж товарів у кредит, ми розібралися. Тепер поговоримо детальніше про деякі моменти, на які варто звернути увагу при складанні договору поставки товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Важливі деталі договору

При укладенні договору поставки товару в кредит потрібно врахувати такі важливі деталі:

1. Перехід права власності. Тут діють загальні правила, встановлені ч. 1 ст. 334 ЦКУ. А саме: право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі такого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зверніть увагу: ст. 334 ЦКУ не забороняє сторонам визначити інший момент переходу права власності на товар у договорі.

Так, у договорі можна закріпити збереження права власності на переданий покупцеві товар за продавцем до його повної оплати або настання інших обставин (ч. 1 ст. 697 ЦКУ). При цьому вид договору (звичайна купівля-продаж або продаж товару в кредит з відстроченням/розстроченням платежу) не має значення.

При цьому треба пам’ятати! Покупець не має права розпоряджатися товаром до переходу до нього права власності, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з призначення та властивостей товару.

2. Ціна товару. Тут потрібно врахувати положення ч. 2 ст. 694 ЦКУ: товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Причому зміна ціни на товар, який був проданий у кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, перегляд ціни до кінцевого розрахунку все-таки можливий, але ця умова має бути прямо передбачена в договорі або законі.

3. Плата за відстрочення/розстрочення. Продаж товарів у кредит з відстроченням або розстроченням платежу є різновидом комерційного кредиту. Використання «благ» комерційного кредиту має бути платним. Тобто передбачається сплата процентів. Водночас ч. 2 ст. 1057 ЦКУ встановлює винятки із загального правила. І це випадки, коли положення про договір, з якого виникло відповідне зобов’язання, передбачають інші вимоги.

Для продажу товарів у кредит такі «інші вимоги» встановлює абзац другий ч. 5 ст. 694 ЦКУ. Відповідно до нього договором купівлі-продажу може встановлюватися обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передачі товару продавцем. Зверніть увагу: ЦКУ передбачає саме право, а не обов’язок сторін установлювати плату за користування комерційним кредитом. А це означає, що такий договір купівлі-продажу може бути й безпроцентним.

4. Санкції за несвоєчасну оплату поставленого товару. Відповідно до ч. 4 ст. 694 ЦКУ,

Подібне положення міститься також у ч. 2 ст. 695 ЦКУ, що регулює особливості оплати товару з розстроченням платежу.

Зверніть увагу: наведені норми не встановлюють, якою має бути тривалість прострочення платежу, щоб у продавця виникло право на повернення товару. Це означає, що такий строк має бути встановлено у договорі. Інакше будь-яке прострочення платежу дає змогу продавцю вимагати повернення поставленого, але не оплаченого товару.

Крім того, при виникненні прострочення платежів з боку покупця на прострочену суму нараховуються проценти згідно зі ст. 536 ЦКУ з дня, коли товар слід було оплатити, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦКУ).

Нагадаємо, що ст. 536 ЦКУ зобов’язує боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. А оскільки тут виникає ще й порушення грошового зобов’язання, продавець (постачальник) має право скористатися ч. 2 ст. 625 ЦКУ. Тобто вимагати від покупця, що «провинився», сплатити додатково до суми боргу інфляційні за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Це правило діє, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

5. Право застави. З моменту передачі товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар (ч. 6 ст. 694 ЦКУ). Окремий договір у такому разі не укладають, оскільки це право встановлюється законом, тобто виникає автоматично.

Що це означає для покупця-заставодавця? Він має право користуватися предметом застави (товаром) відповідно до його призначення, у тому числі отримувати від нього доходи, якщо інше не встановлено договором і це випливає із суті застави. А ось передати товар, що перебуває в заставі, у користування третій особі або іншим чином розпоряджатися ним покупець-заставодавець може тільки з дозволу продавця-заставодержателя. Хоча й тут сторони можуть передбачити в договорі інше (ч. 1 і 2 ст. 586 ЦКУ).

Ще один важливий нюанс у ракурсі застави — її державна реєстрація. Відповідно до ч. 2 ст. 577 ЦКУ застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках і в порядку, встановлених законом. Зокрема, може йтися про Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV і Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV. Що стосується застави рухомого майна, то вона може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. № 1255-IV.

6. Додаткові істотні умови договору. Крім загальноприйнятих істотних умов, для договору продажу товару в кредит з розстроченням платежу ч. 1 ст. 695 ЦКУ встановлює додаткові обов’язкові вимоги. Так, істотними умовами цього договору є: ціна товару, порядок, строки та розміри платежів. Без цих умов договір купівлі-продажу з розстроченням платежу буде вважатися неукладеним.

З основними юридичними нюансами договорів з продажу товарів у кредит ми розібралися. Переходимо до питань відображення таких операцій в обліку підприємства.

9.2. Облікові тонкощі товарного кредитування

Податковооблікові визначення

ПКУ поділяє комерційне кредитування при продажу товарів на два види: товарний кредит і торгівля в розстрочку.

1. Товарний кредит (п.п. 14.1.245 ПКУ) — це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. При цьому товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.

З наведеного вище визначення випливає, що товарному кредиту властиві такі ознаки:

— у більшості випадків постачання (відвантаження) товару покупцеві передує його оплаті (хоча за домовленістю сторін може передбачатися внесення часткового початкового внеску до відвантаження);

— відстрочення остаточного розрахунку за товар;

— платність (сплата процентів за надання відстрочення в розрахунках). Причому зверніть увагу: на відміну від цивільного законодавства, ПКУ передбачає обов’язкову сплату процентів за користування товарним кредитом.

2. Торгівля у розстрочку (п.п. 14.1.249 ПКУ) — це господарська операція, що передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним або юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент. Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

Таким чином, під торгівлею в розстрочку для цілей податкового обліку потрібно розуміти операції, що мають такі характерні риси:

— товар передається покупцеві за умови внесення ним початкового внеску;

— право власності на товар переходить до покупця після кінцевого розрахунку за нього;

— з покупця стягуються проценти за надання послуги з розстрочення платежу.

Проте, незважаючи на такі відмінності, облікові наслідки у сторін договору поставки товару на умовах товарного кредиту з відстроченням і розстроченням платежу однакові.

Податок на прибуток

Товарний кредит або торгівля в розстрочку між резидентами жодних специфічних податковоприбуткових різниць не викликає. Така операція обліковується в постачальника і покупця як звичайна купівля-продаж товару.

Різниці за процентами у високодохідників і малодохідників-добровольців можливі тільки при їх сплаті пов’язаним особам — нерезидентам, і за умов, визначених за правилами пп. 140.2 і 140.3 ПКУ.

Також покупцю, який розраховує різниці, потрібно пам’ятати про збільшення свого фінрезультату, якщо він прострочить оплату за таким договором і нарветься на штраф на користь продавця — неплатника податку на прибуток (крім фізосіб, що сплачують ПДФО, див. с. 41) або нульовика (п.п. 140.5.11 ПКУ).

ПДВ

Постачання товару. У продавця згідно з п.п. «а» п. 185.1 ПКУ операція з продажу товарів у кредит є об’єктом обкладення ПДВ.

База оподаткування в цьому випадку стандартна — договірна вартість товарів, що продаються в кредит, але не нижче мінімальної бази оподаткування (п. 188.1 ПКУ), якою є:

— ціна придбання — при продажу придбаних товарів;

— звичайна ціна, якщо реалізували самостійно виготовлену продукцію;

— балансова (залишкова) вартість за даними бухобліку, що склалася на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснювалася операція, — при продажу необоротних активів.

Податкові зобов’язання з ПДВ у постачальника виникають за правилом першої події, встановленим п. 187.1 ПКУ: на дату зарахування коштів від покупця або на дату відвантаження товару. Зазвичай такою подією при продажу товарів у кредит є відвантаження товару.

Якщо ж договором передбачена часткова оплата товару, що передує моменту його передання покупцеві, то податкові зобов’язання з ПДВ нараховують у такому порядку:

— при отриманні першого внеску — виходячи із суми такого внеску;

— при відвантаженні товару — виходячи з усієї неоплаченої частини вартості товару, що залишилася.

Зверніть увагу! Дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при постачанні з відстроченням/розстроченням платежу не залежить від дати переходу права власності на товари (див. листи ДФСУ від 06.05.2019 р. № 1968/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 26.04.2019 р. № 1874/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Як пояснюють податківці, термін «відвантаження товарів» слід розуміти як початок процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) в постачальника.

Тож при відвантаженні товару покупцю постачальник повинен

При цьому, враховуючи п. 201.1 ПКУ, отримавши початковий внесок і відвантаживши товар, постачальник повинен на ім’я покупця скласти дві податкові накладні:

— одну — на суму отриманого першого внеску (завдатку);

— другу — на вартість відвантаженого товару за вирахуванням суми першого внеску (завдатку).

При продажу нерухомості, у тому числі й на умовах товарного кредиту, за версією податківців, для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ потрібно враховувати всі три (!) події: (1) перехід права власності (після держреєстрації переходу права власності на нерухомість), (2) передачу нерухомості (за актом приймання-передачі) і (3) оплату. І за першою з них податківці й бажають бачити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ (див. лист ДФСУ від 06.05.2019 р. № 1968/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, консультацію в підкатегорії 101.06 БЗ // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 74, с. 7).

Що стосується покупця, то згідно з п. 201.10 ПКУ підставою для відображення ним податкового кредиту буде податкова накладна, складена за всіма правилами і зареєстрована в ЄРПН.

Важливо! Податківці попереджають, що податкова накладна, складена постачальником на іншу дату, ніж дата першої події (крім випадків застосування касового методу визначення податкових зобов’язань), вважається складеною з порушенням ПКУ і не надає права на формування податкового кредиту покупцем (див. лист ДФСУ від 15.04.2019 р. № 1603/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Тож якщо мала місце часткова передоплата, покупець за договором продажу товару в кредит повинен отримати щонайменше дві податкові накладні: одну — передоплатну, датовану днем перерахування початкового внеску; другу — завершальну, датовану днем відвантаження товару продавцем.

Проценти. Проценти, передбачені умовами договору поставки товару в кредит, підпадають під об’єкт обкладення ПДВ, оскільки вони є платою продавцю за надану ним послугу відстрочення (розстрочення) платежу за товар.

Причому об’єкт обкладення ПДВ виникає навіть у тому випадку, якщо сам реалізований товар звільнений від оподаткування.

Податкові зобов’язання з ПДВ щодо процентів виникають у постачальника на дату їх нарахування згідно з умовами відповідного договору (п. 187.3 ПКУ). Таким чином, підприємство — постачальник товарів на умовах товарного кредиту за датою нарахування процентів повинно відобразити податкові зобов’язання з ПДВ виходячи із суми таких процентів, але не нижче звичайних цін (п. 188.1 ПКУ). На цю саму дату продавець складає на ім’я покупця податкову накладну та реєструє її в ЄРПН (п. 201.1 ПКУ).

Що стосується позиції податківців, то, з одного боку, вони правильно цитують п. 187.3 ПКУ в частині дати нарахування податків за процентами. З іншого — податківці постійно додають, що база для нарахування податкових зобов’язань за товарним кредитом визначається виходячи з договірної вартості товарів, збільшеної на загальну суму процентів (див. лист ДФСУ від 30.07.2019 р. № 3562/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, консультацію в підкатегорії 101.04 БЗ).

Проте вселяє надію одна з їх індивідуальних консультацій (див. лист ДФСУ від 28.09.2018 р. № 4243/6/99-99-15-03-02-15/ІПК), де фіскали в частині дати нарахування податкових зобов’язань за процентами відсилають до бухобліку.

Якщо ж дотримуватися бухоблікових правил, де проценти за товарним кредитом чітко відокремлені від операції з продажу товарів (детальніше про це див. далі), і норм п. 187.3 ПКУ, що вимагає відображати податкові зобов’язання за процентами на дату їх нарахування, то

Оформляти такі податкові накладні, на наш погляд, слід як на постачання послуг, а не товарів (пп. 14.1.185, 14.1.191, 14.1.206 ПКУ).

При цьому зауважте: суми коштів, отримані як неустойка (штрафи та/або пеня), 3 % річних та інфляційні, які покупець сплачує постачальнику в разі затримки оплати за товари/послуги, не змінюють базу оподаткування ПДВ поставлених товарів/послуг за договором товарного кредиту. На це звертають увагу й податківці (див. лист ДФСУ від 30.07.2019 р. № 3562/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

Для покупця товару податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту. І окремі податкові накладні, складені на проценти за відстрочення/розстрочення платежу, не повинні підвести покупця. На підтримку можна заручитися постановою ВАСУ від 20.01.2016 р. у справі № 826/15366/13-а, де в спорі з податківцями покупцю вдалося відстояти податковий кредит за окремою податковою накладною, виписаною на проценти за відстрочення платежу за товарним кредитом.

До складу податкового кредиту потрапить сума ПДВ, розрахована виходячи з договірної суми процентів (п. 198.3 ПКУ).

Але пам’ятайте: якщо отриманий актив ви збираєтеся використовувати в негоспдіяльності, а також в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ або необ’єктних, податковий кредит доведеться компенсувати податковими зобов’язаннями (п. 198.5 ПКУ).

Бухгалтерський облік

Облік продажу товару. Дохід (виручку) від реалізації товару продавець відображає при виконанні умов, зазначених у п. 8 П(С)БО 15. Зокрема, однією з обов’язкових умов є передача ризиків та вигід, пов’язаних з правом власності на товар.

І навіть якщо при продажу на умовах відстрочення/розстрочення платежу продавець зберігає юридичне право власності на товар до моменту кінцевого розрахунку, усі ризики, пов’язані з наступним використанням товару, передаються покупцю вже при його відвантаженні (що обов’язково зазначається в договорі).

Відповідно продавець на дату відвантаження товару покупцю повинен визнати дохід від його реалізації (кредит субрахунків 701, 702) з одночасним збільшенням дебіторської заборгованості за проданий товар.

При цьому пам’ятайте про облікові нюанси, які визначені в п. 6 П(С)БО 10. Так, у разі відстрочення платежу з утворенням різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) в періоді її нарахування. Симетричну вимогу в разі відстрочення платежу за товари, послуги висуває й п. 22 П(С)БО 15. Згідно з ним різницю визнають доходом у вигляді процентів.

Визначення справедливої вартості дебіторської заборгованості можна знайти в додатку 1 до П(С)БО 19. Так, нею вважається теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає отриманню, визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою за вирахуванням резерву сумнівних боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості в разі потреби. Там же зазначено, що дисконтування не здійснюється для короткострокової заборгованості, якщо різниця між номінальною сумою дебіторської заборгованості та дисконтованою сумою несуттєва (менше 5 % номінальної суми). Це особливо актуально, якщо у вас безпроцентне товарне розстрочення/відстрочення або процент далеко не ринковий.

У такому разі П(С)БО 10 вимагає борг покупця поділити між видами дебіторської заборгованості. Відповідно поділяться й види доходів. Частина визнаної дебіторської заборгованості в розмірі:

— справедливої вартості відобразиться на розрахунках з покупцями як виручка за товар (тобто за кредитом субрахунків 701, 702) у момент відвантаження товарів;

— різниця між номіналом і справедливою вартістю — як фінансовий дохід (Дт 373 — Кт 733) у момент його визнання (див. нижче).

Проте якщо товарний кредит або розстрочення є короткостроковими (поточними), то справедлива, вона ж теперішня (дисконтована), вартість такої дебіторської заборгованості не відрізнятиметься від номінальної суми грошей до отримання. Тобто фінансовий дохід дорівнюватиме нулю, а отже, поділ між видами дебіторської заборгованості робити не потрібно.

Нагадаємо: якщо строк погашення заборгованості за товарним кредитом не перевищує 12 місяців від дати балансу, дебіторську заборгованість визнають поточною та обліковують на субрахунку 361. При цьому поточну дебіторку, яка є фінансовим активом (очікується до погашення грошима), включають до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю (п. 7 П(С)БО 10). Тобто короткострокову дебіторську заборгованість за товарним кредитом обліковують тільки за її номінальною сумою (без дисконтування) за вирахуванням резерву сумнівних боргів (див. розділ 3 на с. 23). Таким чином, у цій ситуації проводку Дт 361 — Кт 701, 702 слід робити на договірну вартість товару (з урахуванням ПДВ).

Якщо ж строк погашення дебіторської заборгованості за товарним кредитом перевищує 12 місяців від дати балансу, її визнають довгостроковою і відображають на субрахунку 183. При цьому згідно з п. 12 П(С)БО 10 довгострокову дебіторську заборгованість відображають у балансі за теперішньою вартістю (тобто дисконтованою сумою майбутніх платежів)*. Для дотримання цієї вимоги проводку Дт 183 — Кт 701, 702 роблять на справедливу (дисконтовану) суму заборгованості.

* Детальніше про дисконтування див. у розділі 2 на с. 11 цього номера.

Водночас якщо за товарним кредитом нараховується ринковий відсоток, то дисконтувати довгострокову дебіторську заборгованість не потрібно. Тобто в цій ситуації проводку Дт 183 — Кт 701, 702 слід зробити виходячи з договірної вартості (з урахуванням ПДВ).

Крім того, не забувайте! Продавець з моменту передачі товарів і виникнення права застави збільшує залишок за дебетом позабалансового рахунка 06 «Гарантії та забезпечення отримані». Після повного погашення покупцем своєї заборгованості за отримані товари продавець списує залишок з рахунка 06.

Проценти в продавця при відстроченні платежу. У бухобліку проценти за товарним кредитом чітко відокремлені від операції з продажу товарів, тобто вони не формують виручку за передані покупцю товари.

Договірні проценти за відстрочення/розстрочення платежу обліковують окремо — у складі фінансових доходів (п. 7 П(С)БО 15). Те саме стосується процентів, які слід відображати при відстроченні на різницю (дисконт) між номінальною і дисконтованою сумою грошових коштів, що підлягають отриманню (п. 22 П(С)БО 15).

При цьому визнають такий фінансовий дохід у тому звітному періоді, до якого належать проценти, виходячи з бази їх нарахування та строку користування активами з урахуванням економічного змісту відповідного договору.

Тобто, навіть якщо договором передбачена сплата процентів тільки раз на рік,

У продавця договірні проценти, що нараховуються за відстрочення платежу, відображають проводкою: Дт 373 — Кт 732.

І тут же слід визначити податкові зобов’язання з ПДВ у частині договірних процентів (див. с. 71).

Зверніть увагу! І на дату відвантаження товару, і на дату нарахування договірних процентів суму податкових зобов’язань з ПДВ розраховують виходячи з договірних величин, а не продисконтованих. Адже саме ці суми фігуруватимуть у первинних документах, а результати дисконтування в продавця і покупця на них не впливають.

Облік придбання товару. Покупець прийняті за договором товарного кредиту активи (товари, матеріали, необоротні активи) відображає у балансі за фактом їх оприбуткування, оскільки отримує повний контроль над такими активами як при їх звичайному придбанні.

Кредиторську заборгованість, яка буде погашена протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу грошима, визнають поточним зобов’язанням. Її відображають в обліку в сумі погашення (п. 11 П(С)БО 11). Тобто в недисконтованій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства (п. 4 П(С)БО 11). Її обліковують на субрахунку 631.

Якщо строк погашення заборгованості за договором поставки з розстроченням/відстроченням платежу перевищує 12 місяців, то кредиторську заборгованість за отриманий товар визнають довгостроковим грошовим зобов’язанням і відображають за кредитом рахунка 55. При цьому на дату балансу такі зобов’язання мають відображатися за теперішньою вартістю, тобто дисконтованою сумою майбутніх платежів (пп. 4 і 9 П(С)БО 11). Визначаючи теперішню (дисконтовану) вартість, беруть до уваги умови і вид зобов’язання.

Проте зауважте! Дисконтувати суму заборгованості не доведеться, якщо за товарним кредитом і так нараховується ринковий процент (детальніше див. у розділі 2 на с. 12). У такому разі теперішня вартість зобов’язання і так дорівнюватиме номіналу (тобто дисконт у цьому випадку дорівнює нулю).

Крім того, не забудьте частину основної суми довгострокової кредиторки, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, переводити до складу поточної: Дт 55 — Кт 611.

Будьте уважними! У момент передачі покупцю товару в продавця виникає право застави на цей товар. Відповідно покупець повинен його відобразити за дебетом позабалансового рахунка 05 «Гарантії та забезпечення надані». Списати вартість активів, наданих продавцю в заставу, можна буде після повної сплати йому грошових коштів за товар.

Проценти за відстрочення в покупця. Покупець суму нарахованих процентів за договором продажу товару у кредит (з відстроченням/розстроченням платежу) відображає у складі фінансових витрат періоду (п. 27 П(С)БО 16) проводкою: Дт 952 — Кт 684.

Причому навіть якщо договором передбачена сплата процентів тільки раз на рік, то покупцю товару витрати за процентами слід визнавати в кожному періоді (тобто квартальнику — поквартально). При цьому податковий кредит може бути відображений тільки за наявності зареєстрованої продавцем у ЄРПН податкової накладної.

Крім того, майте на увазі: сума таких процентів у бухобліку не збільшує первісної вартості запасів або необоротних активів, що придбавалися, за винятком процентів, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 (п. 14 П(С)БО 9, п. 8 П(С)БО 7, п. 11 П(С)БО 8).

Облік заборгованостей у сторін за товарним кредитом розглянемо на прикладах.

Приклад 9.1. Підприємство А (продавець) уклало договір поставки товарів у кредит з підприємством Б (покупець) на умовах відстрочення платежу строком на 2 місяці з моменту отримання товару. Договірна вартість товару становить 42000,00 грн (у тому числі ПДВ — 7000,00 грн). Собівартість реалізованих товарів — 30000,00 грн. Проценти за надання послуги з відстрочення платежу встановлені договором у розмірі 3 % на місяць від договірної вартості товару (з урахуванням ПДВ). Нарахування і сплата процентів здійснюються щомісячно.

Таблиця 9.1. Облік постачання товару на умовах короткострокового товарного кредиту

Приклад 9.2. Підприємство уклало з покупцем-юрособою договір поставки обладнання на умовах розстрочення платежу строком на 2 роки і під процент. Договірна вартість обладнання становить 300000 грн (у тому числі ПДВ — 50000 грн). Балансова вартість обладнання — 150000 грн. 20.12.2018 р. покупець перерахував перший внесок у сумі 60000 грн (у тому числі ПДВ — 10000 грн). 24.12.2018 р. постачальник відвантажив обладнання. Решта вартості обладнання в сумі 240000 грн (у тому числі ПДВ — 40000 грн) підлягає оплаті частинами протягом 2 років (графік погашення заборгованості за договором див. у табл. 9.2)*. За договором ставка процента за розстрочення платежу становить 29 % річних від неоплаченої вартості обладнання (з урахуванням ПДВ). Вона не нижча за ринкову ставку, тому дисконтування заборгованості сторони не здійснюють.

* Строки прийняті умовно для спрощення прикладу. На практиці нарахування процентів і сплата платежу за договором поставки на умовах товарного кредиту з розстроченням платежу можуть бути і помісячними, і поквартальними.

Для спрощення прикладу припустимо, що обидва підприємства — річники. В іншому разі процентний дохід/витрати, податкові зобов’язання / податковий кредит потрібно визначати щокварталу, незважаючи на річну сплату процентів за договором.

Порядок відображення операції з продажу товару (обладнання) в розстрочку в обліку у сторін договору див. у табл. 9.3.

Таблиця 9.2. Графік погашення заборгованості за договором

Таблиця 9.3. Облік довгострокового товарного кредиту під ринковий процент