Повернення пального на склад — реалізація!
У фіскалів запитали щодо порядку обліку та оподаткування залишку пального, злитого з технологічного транспорту (заправлення було проведене через РРО), і повернутого на склад Товариства, що облаштований рівнеміром.
У відповідь податківці нагадали «безмежний» термін «реалізація пального» з п.п. 14.1.212 ПКУ й об’явили, що операція злиття залишку пального та повернення його на склад підпадає під це визначення. А тому Товариству необхідно зареєструвати заявку і поповнити обсяги залишків пального в СЕАРП. З цього прямо витікає й обов’язок зареєструвати акцизну накладну (АН) на повернутий об’єм…
Така відповідь викликає купу зауважень. Можна було б її вважати логічною лише в тому випадку, коли транспорт, з якого злили пальне, був, по-перше, пересувним акцизним складом, а по-друге, — був заправлений з іншого акцизного складу товариства. Адже облік пального ведеться в розрізі акцизних складів.
Тут нагадаємо, що реалізацією пального може вважатись операція з відпуску (у цьому випадку — повернення) пального тільки з акцизного складу пересувного (або стаціонарного) — див. згаданий п.п. 14.1.212 ПКУ. У свою чергу, бак транспортного засобу не вважається ніяким з акцизних складів! Тому якщо пальне поверталося з баку транспорту, відповідь точно не коректна. І заявку, і АН не можна скласти, якщо транспорт не є пересувним акцизним складом, і первісна АН не була виписана на цей самий транспорт.
Якщо ж пальне наливалось і поверталось на один і той самий склад (а на це вказує слово «поверненого» у запитанні платника), то було б логічно в такому випадку
просто виписати мінусовий РК до зведеної АН, якою було списане це пальне на власні потреби за підсумками відповідного місяця
До речі, такий варіант якраз і врятує в тій ситуації, коли транспорт, з якого повернули на склад пальне, не є пересувним акцизним складом, бо інакше повернуті об’єми на акцизний склад у СЕАРП не завести! А коли і заправлення транспорту, і повернення пального відбулося в тому самому місяці, то взагалі нічого робити не треба. Немає сенсу проводити цей об’єм через зведену АН. Податківці ж обрали фіскальний варіант відповіді. Але технічно він може бути й нездійсненним…
(Лист ДПСУ від 17.09.2020 р. № 3878/ІПК/99-00-09-03-03-06)
Коли й мільйон літрів не страшний!
Здивувала нас нефіскальна і логічна відповідь, яку податківці надали на запитання: чи потрібно Товариству реєструватись платником акцизу та одержувати ліцензію на зберігання пального, якщо пальне (скраплений газ) «з колес» приймається у виробничу систему через устаткування та використовується в процесі виробництва? При цьому у запитанні зазначено, що річний об’єм споживання пального товариством перевищує 1000 м3 (тобто 1 млн л)!
Податківці відповіли: якщо Товариство не здійснює зберігання газу та не має ємностей для його зберігання (!), а приймає газ прямо у виробничу систему, то приміщення/територія, де здійснюється діяльність, не підпадає під визначення акцизного складу, а Товариство не є його розпорядником та платником пального акцизу. Не потрібна Товариству й ліцензія на зберігання пального.
Але згідно з терміном «акцизний склад» (п.п. 14.1.6 ПКУ), якщо пальне використовується тільки для власних потреб, щоб приміщення або територія не вважались акцизним складом, треба дотриматись одразу двох основних обмежень*. Перше — загальна місткість розташованих у приміщенні/на території ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не повинна перевищувати 200 куб. м. Друге — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 куб. м (без урахування обсягу, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним).
* Окрім того, треба ще не здійснювати операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Буквально з цього випливає: якщо хоча б одне з цих двох обмежень не виконується, потрібно реєструвати акцизний склад й реєструватись платником пального акцизу.
А от виходячи з висновку податківців, —
якщо ємностей немає, тобто пальне взагалі ніде не зберігається, а заливається одразу в баки або в системи (як у цьому випадку), то об’єм споживання не має значення
І складу акцизного в такому випадку немає, і якщо пальне використовується виключно для власних потреб, а річний об’єм перевищує граничні 1000 м3 (1 млн л), ні склад, ні платника реєструвати не треба.
Майте це на увазі: немає зберігання, немає складу! Тобто, наприклад, якщо пальне ви зберігаєте десь на стороні — в іншого госпсуб’єкта в його (не орендованих вами!) ємностях, і він звідти прямо в баки відпускає вам пальне, то можна оминути реєстрацію складу і платника, навіть подолавши за рік «мільйонний» поріг**. Але при цьому краще взагалі не мати ємностей для зберігання пального (навіть порожніх) і мати на руках подібну (власну) ІПК.
** До речі, згідно зі згаданим п.п. 14.1.6 ПКУ об’єми пального, одержані через АЗС (АГЗС), у розрахунок річного об’єму не включаються.
(Лист ДПСУ від 23.07.2020 р. № 3015/ІПК/99-00-09-03-03-06)
Щодо резервуарів
Податківці надали відповіді на низку запитань, пов’язаних з резервуарами для зберігання пального: щодо порядку введення резервуара в експлуатацію, чим це введення підтвердити, протягом якого часу потрібно його зареєструвати?
Фіскали зазначили, що пряма вимога щодо подання документа про введення «пального» резервуара в експлуатацію є лише в Законі № 481 — для отримання ліцензії на право оптової/роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального. Тут нагадаємо, що для одержання спрощеної («лайт») ліцензії — на зберігання виключно для власних потреб подавати такий документ не треба.
А щодо підтвердження введення фіскали зазначили, що для отримання документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію об’єктів, слід звертатись до органів державного архітектурно-будівельного контролю, визначених ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038 (ср. ).
Отже, краще б цього запитання фіскалам не ставили, і тоді, може, для одержання ліцензії вистачило і звичайного акта введення в експлуатацію (за формою № ОЗ-1)…
Щодо строку, протягом якого потрібно зареєструвати введений резервуар, фіскали відписалися, що забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів, рівнемірів та резервуарів, оскільки такий строк нормативно не визначений.
Іще фіскали зазначили, що відповідальність за відсутність реєстрації резервуарів, введених в експлуатацію, визначена в п. 1281.1 ПКУ***. А відповідальність за нереєстрацію не введеного в експлуатацію резервуара відсутня.
*** Тут фіскали трохи перекручують. Адже саме за резервуари в п. 1281.1 ПКУ відповідальність не встановлена — вона встановлена за відсутність реєстрації лічильників (20 тис. грн за одне місце, повторно — 50 тис. грн). Але, звісно, без реєстрації резервуара і лічильник не зареєструвати…
(Лист ДПСУ від 07.07.2020 р. № 2739/6/99-00-09-01-02-06/ІПК, питання 1 — 4)
Повертаєш пальне через колонку — тільки з РРО!
На практиці, щоб не зв’язуватись з пальним акцизом та ліцензіями (у першу чергу — на зберігання пального), нерідко використовується така схема заправлення транспортних засобів. Госпсуб’єктом 1 закуповується оптом пальне й одразу розміщується на зберігання у Госпсуб’єкта 2 (нерідко саме у нього пальне і закуповується), який має необхідні ємності, ліцензії і є платником пального акцизу. Потім за відомостями (т. п. документами) транспорт Госпсуб’єкта 1 шляхом повернення пального зі зберігання заправляється Госпсуб’єктом 2 (з ємностей або через колонки останнього).
Так от, у фіскалів «фанати» подібної схеми запитали: чи потрібно Товариству реєструвати РРО для здійснення операцій з повернення пального з відповідального зберігання третім особам за розпорядженням поклажодавця через витратомір у бак транспортних засобів та надавати фіскальний чек на кожну таку операцію? Та чи дозволено зазначати у чеку ціну пального «0» при здійсненні операцій з повернення пального з відповідального зберігання?
І що ж, ви гадаєте, фіскали їм відповіли? Звісно: РРО потрібен! Які ж аргументи вони висмоктали, щоб «закаламутити» таку фіскальну відповідь? Та фактично ніяких виразних аргументів не пролунало! Фіскали у своїй класичній манері, навівши купу цитат з РРО-нормативів, роблять дуже дивний висновок: операція з повернення пального з відповідального зберігання третім особам за розпорядженням поклажодавця через витратомір у бак транспортних засобів є розрахунковою операцією (?!) у розумінні Закону про РРО, і в цьому випадку госпсуб’єкт зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах з видачею отримувачу нафтопродуктів розрахункового документа встановленої форми у місці отримання таких нафтопродуктів.
Щоб переконатись у тому, що такий висновок фіскалами висмоктаний з пальця, достатньо трохи вище в цьому ж листі прочитати наведене фіскалами зі ст. 2 Закону про РРО визначення терміна «розрахункова операція»…
Таким чином,
фіскали фактично прирівняли такі операції повернення пального зі зберігання до роздрібної торгівлі пальним****
**** Водночас у листі ДПСУ від 09.09.2020 р. № 3780/ІПК/99-00-09-03-01-06 є висновок, що такий тип відпуску пального для споживання в господарській діяльності не є роздрібною торгівлею пальним.
Але ж у запитанні товариства навіть не згадувалось про те, що це пальне раніше було власністю зберігача!!!
Щодо нульової ціни у фіскальному чеку податківці відписалися, що законодавством у сфері проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у готівковій та безготівковій формі чітко та однозначно встановлені вимоги до змісту та форми розрахункових документів, іншого нормативами не передбачено…
Висновок: не треба було ставити фіскалам таких запитань, та ще й запитанням про нульову ціну в чеку підштовхувати їх до фіскальної відповіді щодо РРО. Тож самі напросилися, тепер самим і «розсьорбувати» доведеться… ☹
(Лист ДПСУ від 07.07.2020 р. № 2739/6/99-00-09-01-02-06/ІПК, питання 6 та 7)
