Відповідальність і форма № 20-ОПП

Чим загрожує?

Розпочнемо з неприємного. Штраф, яким зазвичай лякають платників за «негаразди» з формою № 20-ОПП, передбачено в п. 117.1 ПКУ.

Неподання у строки й у випадках, передбачених у ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у контролюючому органі, реєстрації зміни місцезнаходження або внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік або внесення змін, подання з помилками або не в повному обсязі, неподання відомостей про осіб, відповідальних за бухоблік, відповідно до вимог, установлених у ПКУ, призводять до штрафу на:

— самозайнятих осіб (у тому числі ФОП) — 340 грн;

— юросіб, відокремлені підрозділи або відповідальну юрособу за договором про спільну діяльність — 1020 грн.

Невиправлення подібних порушень або ті самі дії, за які протягом року вже застосовували штраф за абз. 1 п. 117.1 ПКУ, стануть причиною штрафу для:

— самозайнятих осіб (у тому числі ФОП) — у сумі 680 грн;

— юросіб, відокремлені підрозділи або відповідальної юрособи за договором про спільну діяльність — у сумі 2040 грн.

Важливо! Карантин вніс свої корективи. Зокрема, нагадаємо, що

Детальніше див. у «Податки & бухоблік», 2020, № 37, с. 2.

Ми вважаємо, що застосування цього штрафу до проблем із ф. № 20-ОПП не таке однозначне, як про це говорять податківці.

По-перше, ПКУ не встановлює строків для подання ф. № 20-ОПП. Вони закріплені в Порядку № 1588.

По-друге, в цій формі все-таки немає облікових даних платника. А ось узяття на облік на підставі ф. № 20-ОПП відбувається тільки у визначених випадках. Тобто тоді, коли платникові потрібно стати на облік за неосновним місцем обліку. Крім того, якщо ви в цьому випадку подали ф. № 17-ОПП, то про штраф за п. 117.1 ПКУ за неподання ф. № 20-ОПП, вважаємо, вже говорити не можна. Нагадаємо: ф. № 20-ОПП і ф. № 17-ОПП взаємозамінні. Якщо вам потрібно стати на облік за неосновним місцем обліку, то можна це зробити через подання як першої форми, так і другої.

Але які б аргументи ми не наводили, практика показує: штраф іноді застосовують.

Слово суддям

Практика для платника не найпозитивніша ☹.

Так, наприклад, у постанові ВС від 21.07.2020 р. у справі № 826/14197/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/90590728 суд визнав правомірним застосування штрафу за неподання форми № 20-ОПП за 442 об’єктами. У підсумку: штраф за кожен об’єкт за абз. 1 п. 117.1 ПКУ (ср. ).

Щоправда, об’єкти, до яких причепилися податківці, специфічні. Ішлося про так звані центри приймання й обслуговування клієнтів у різних містах у складі філій юрособи-винуватця. Тобто в юрособи все ж була необхідність ставати на облік за неосновним місцем обліку і подавати форму № 20-ОПП.

Зверніть увагу: висновки податківців і суддів були побудовані на інформації з офіційного сайта платника (внесеного до реєстру фінустанов), а також на Положенні про філію. У Положенні було зазначено, що співробітники центрів мали право від імені юрособи укладати договори. Таким чином, суд дійшов висновку, що це об’єкти, через які здійснюється господарська діяльність. А отже, виходячи з п. 63.3 ПКУ ці об’єкти потрібно поставити на облік.

Що стосується кількості об’єктів, за якими розраховується штраф, скажемо таке. Якщо поглянути на ст. 117 ПКУ, то вона не говорить про те, що кожен невідображений об’єкт — це один штраф. До того ж працює принцип укрупнення. А отже, декілька об’єктів часто у ф. № 20-ОПП можуть виявитися одним. Хоча в ситуації із судового рішення цей принцип не допоміг би, оскільки об’єкти, повторимо, специфічні. Укрупненню вони не підлягають. Тому, мабуть, Верховний Суд і погодився з трактуванням суду першої інстанції: ст. 117 ПКУ не вказує на те, що застосовувати санкцію потрібно за порушення в сукупності.

Тобто Верховний Суд вважає, що потрібно застосовувати штраф за абзацом першим п. 117.1 ПКУ за кожен об’єкт, за яким не подана ф. № 20-ОПП.

Але засмучуватися не варто! Про те, що податківці часто застосовують тільки один штраф за абзацом першим п. 117.1 ПКУ за всю сукупність об’єктів, говорять постанови Сьомого апеляційного адмінсуду від 20.02.2020 р. у справі № 560/2764/19, Другого апеляційного адмінсуду від 20.05.2020 р. у справі № 520/10367/19 і від 18.02.2020 р. у справі № 520/6549/19*. Тому є ймовірність того, що штраф усе-таки застосують один.

* Див. за посиланнями: reyestr.court.gov.ua/Review/87799094, reyestr.court.gov.ua/Review/89405431, reyestr.court.gov.ua/Review/87754806

І ще один важливий момент. Повторність за абзацом другим п. 117.1 ПКУ ні ми, ні суди, ні фіскали тут навіть не розглядаємо, оскільки для неї необхідно, щоб податківці спочатку виявили перше порушення (а отже, виписали податкове повідомлення-рішення (ППР) і вже потім друге. Декілька порушень у процесі перевірки — це не повторність за п. 117.1 ПКУ.

Штраф без перевірки?!

У безперевірочному способі виявлення подібних порушень є одна заковика. Для того, щоб його виявити, потрібно знати:

а) що в платника є певні об’єкти, щодо яких потрібно подати ф. № 20-ОПП;

б) коли ці об’єкти з’явилися (щодо них відбулися зміни/вони закрилися).

Прокамералити ці питання теоретично можливо, але тільки щодо обмеженого переліку об’єктів (наприклад, щодо нерухомості). А оскільки цей метод не всеосяжний, то, як показує судова практика,

Строки давності

Строки давності для застосування штрафів з ПКУ встановлено в ст. 114 цього Кодексу. Граничні строки застосування санкцій відповідають строкам давності зі ст. 102 ПКУ.

Ідеться про відомі всім 1095 днів. Питання тільки в тому, з якого моменту обчислювати ці строки. Адже ст. 102 ПКУ бере за точку відліку граничний строк подання декларації (якщо декларація була подана пізніше — дату фактичного її подання) або граничний строк сплати грошового зобов’язання. Якщо подавалася уточненка, — з дня подання такої уточненки.

Форма № 20-ОПП декларацією не є. Це означає, що 11-й день з моменту створення, закриття або зміни даних про об’єкт ролі не відіграє. А от граничний строк сплати грошового зобов’язання визначиться тоді, коли податківці винесуть ППР. Тож для штрафів за ст. 117 ПКУ норма про строки давності напівжива.

Проте в подібних ситуаціях (коли порушення з декларацією не пов’язане, наприклад, РРО-штрафи) фіскали визнавали застосування строку давності в 1095 днів (див. 109.21 БЗ, втратила чинність 01.08.2020 р. з формальних причин). Тож надія є.