Для початку чітко окреслимо, що є предметом нашої розмови.
КЗпП передбачено такі форми організації праці, як сумісництво та суміщення професій (посад). Також ним урегульовано порядок оплати такої праці (ст. 1021, 105 КЗпП).
Так, ч. 2 ст. 21 КЗпП дає право працівникові укладати разом з основним трудовим договором інші трудові договори з одним або декількома роботодавцями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Робота за такими іншими трудовими договорами у вільний від основної роботи час є сумісництвом.
Тобто сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Працювати на умовах сумісництва працівник може:
— на тому самому підприємстві, що є його основним місцем роботи. Таке сумісництво називають внутрішнім;
— на підприємстві, що не є його основним місцем роботи. Це зовнішнє сумісництво.
Суміщення — це виконання працівником роботи на тому ж підприємстві (у ФОП) поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без звільнення від своєї основної роботи (ч. 1 ст. 105 КЗпП).
Сьогодні наша розмова піде саме про сумісництво та сумісників.
Прийняття на роботу
Факт 1. На сумісників подають Повідомлення про прийняття на роботу.
Із зовнішніми сумісниками все зрозуміло: взяли нову людину на роботу — подаємо Повідомлення.
А ось із внутрішніми сумісниками роботодавці доволі часто обпікаються. Чомусь вони вважають, що якщо вже подавалося Повідомлення про прийняття за основним місцем роботи, то повідомляти про укладення трудового договору на умовах внутрішнього сумісництва не потрібно. Це хибна думка!
Пам’ятайте, що за загальним правилом,
якщо є наказ про прийняття на роботу, — має бути Повідомлення про прийняття на роботу
І не важливо, за основним місцем роботи чи за сумісництвом (у тому числі внутрішнім) ви приймаєте працівника. Це підтверджують фахівці Мінсоцполітики в «Податки & бухоблік», 2017, № 31, с. 45.
Виняток з цього правила (коли Повідомлення не подається) — прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства*, керівника підприємства.
* Вважаємо, що не подавати Повідомлення можна лише за тими членами виконавчого органу госптовариства, відомості про яких включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
У Повідомленні про прийняття сумісника (внутрішнього або зовнішнього) в графі 4 має бути відмітка «2» — працівники без трудової книжки.
Робочий час
Факт 2. У загальному випадку сумісника можна прийняти на повний робочий час.
Аргументуємо. Нормативно-правовими актами тривалість роботи за сумісництвом обмежена лише для працівників державних і комунальних підприємств/організацій/установ, які мають право працювати за сумісництвом. Вона не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день.
Для решти працівників обмежень немає. На це звертають увагу й суди, зазначаючи, що кількість трудових договорів за сумісництвом, як і сукупна тривалість робочого дня/робочого тижня за ними, не обмежується (див., наприклад, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17.02.2010 р. у справі № 22ц-433/2010).
Тож роботодавець може прийняти працівника на роботу за сумісництвом на повний робочий час. У результаті такий працівник-сумісник нарівні з основними працівниками працюватиме повний робочий день, наприклад, 8 годин на день 5 днів на тиждень.
АЛЕ! Можуть зателефонувати інспектори праці місцевих рад, поцікавитися: «Що це у вашому Звіті з ЄСВ і сумісник, і повний робочий час?». Не тушуємося, зізнаємося: «Так, усе правильно. Працює на повний робочий час. Наказ, табель обліку робочого часу. Усе в рамках закону. Не порушуємо». Після цього інспектори втрачають до вас інтерес.
Ідеально, якщо робочий час за основним місцем і за сумісництвом не перетинаються. Втім, зовнішній сумісник не зобов’язаний докладати про свій режим роботи на іншому підприємстві.
Посада
Факт 3. Посади за сумісництвом і за основним місцем роботи можуть збігатися.
Наведемо приклад, як це можна використати.
Магазину треба, щоб продавець працював 12 годин на день (з 9:00 до 22:00) 5 днів поспіль. Продавець не проти. Однак, якщо намалювати такий графік, отримуємо порушення — перебір за нормою тривалості робочого часу.
Робимо так. Приймаємо продавця за основним місцем роботи (8 годин на день (з 9:00 до 18:00 5 днів на тиждень) і за внутрішнім сумісництвом на аналогічну посаду (4 години на день з 18:00 до 22:00 5 днів на тиждень). Ніякого порушення немає.
Два різні трудові договори. Час не перетинається. Усе в рамках закону.
Лікарняні та декретні
Факт 4. Сумісники мають право на лікарняні.
Проте рекомендуємо не допускати ситуацій, коли працівник за основним місцем роботи хворіє, а за сумісництвом працює (чи навпаки).
Роботодавець про це може й не знати (при зовнішньому сумісництві). Але якщо про це дізнається ФСС, то зніме допомогу та ще й штраф накладе за неправомірне використання коштів.
Чому? У наявності порушення лікарняного режиму. Працівник не хворіє, а (!) працює (хай і в іншого роботодавця).
Зовсім інша справа — лікарняний у зв’язку з вагітністю та пологами. Тут працівниця може, наприклад, за сумісництвом перебувати у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримувати допомогу, а за основним місцем роботи працювати.
Чому? Ну, по-перше, вагітність — не хвороба. По-друге,
відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами — це не обов’язок, а право працівниці
Факт 5. Не можна призначати сумісникові лікарняні за оригіналом лікарняного листа.
Сумісник приніс оригінал лікарняного? Віддавайте назад! Приймати такий лікарняний лист не можна. Можуть бути проблеми з ФСС. Чому? Сумісникам призначають лікарняний на підставі копії лікарняного, що підписана керівником і завірена печаткою (якщо є печатка) за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105**). Тому якщо у сумісника насправді немає основного місця роботи (буває й таке), то лікарняні він не отримає. Хоча іноді цей момент упускають навіть контролери.
** Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
А якщо сумісник внутрішній? Тоді він вам надасть оригінал лікарняного листа. Далі (ось зараз, чесслово, не жартую!) ви:
1) самі собі робите його копію та завіряєте її підписом керівника і печаткою підприємства. Навіщо вона потрібна, якщо ось лежить оригінал? Щоб дотриматися норми Закону № 1105 і призначити допомогу за сумісництвом на підставі копії (у протоколі — окремий рядок);
2) самі собі видаєте довідку про середню зарплату за основним місцем роботи для розрахунку суми виплат за внутрішнім сумісництвом. А кому зараз легко?! Розрахунок лікарняних сумісникові підкладаєте до копії листка непрацездатності.
Маразм? Ну що ви?! Просто формальне прочитання норм Закону № 1105 (див. лист ФСС від 17.01.2017 р. № 5.2-28-65).
Оплата праці
Факт 6. По сумісниках треба дотримуватися вимоги про оплату праці не нижче мінзарплати.
Якщо зарплата за фактично відпрацьований час менше мінзарплати (МЗП), розрахованої з урахуванням зайнятості працівника, то нараховують «трудову» доплату.
Якщо працівник — внутрішній сумісник, то порівняльні розрахунки з МЗП здійснюйте за кожною займаною ним посадою окремо!
Приклад. Працівник — зовнішній сумісник. Займає 0,5 штатної одиниці, оклад працівника — 4800 грн.
Працівник відпрацював вересень повністю.
Зарплата за фактично відпрацьований час дорівнює: 4800 х 0,5 = 2400 грн.
Розрахуємо суму мінзарплати пропорційно виконаній нормі праці (зайнятості):
5000 х 0,5 = 2500 грн.
Пропорційна мінзарплата (2500 грн) вища за фактичну зарплату (2400 грн). Тож на різницю між цими величинами (100 грн) нараховуємо працівникові трудову доплату.
Загальна сума зарплати за сумісництвом дорівнюватиме: 2400 + 100 = 2500 грн.
Вимога про сплату ЄСВ з мінімалки
Факт 7. Дохід внутрішнього сумісника бере участь у порівнянні з МЗП для цілей сплати ЄСВ з МЗП.
Вимогу ЄСВ з МЗП виконує основний роботодавець, тобто той, що веде трудову книжку працівника.
При цьому з МЗП такий роботодавець порівнює загальну базу нарахування ЄСВ, до якої включає всі виплати, які нараховані ним працівникові та з яких стягується ЄСВ.
Як ці знання працюють у випадку з виплатами, нарахованими сумісникам?
За зовнішніми сумісниками вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не виконуємо. ЄСВ платимо з фактичного доходу, адже роботодавець, який нарахував такі доходи, не є основним роботодавцем.
По внутрішніх усе хитріше. З МЗП порівнюємо загальну базу нарахування ЄСВ працівника. Якщо працівник — внутрішній сумісник, то в базу для порівняння з МЗП потрапляє (1) дохід за основною роботою + (2) дохід за внутрішнім сумісництвом.
Тільки якщо така загальна база нарахування ЄСВ виявиться нижча за МЗП, на різницю донараховують ЄСВ за основною посадою (у рядку з додатковою базою нарахування ЄСВ проставляємо в графі 22 «ознака наявності трудової книжки» — «1 — так»).
