Компенсація за невикористану відпустку

Часто буває, що співробітник до звільнення не встигає відгуляти всі належні йому дні відпустки. У такому разі ви зобов’язані виплатити йому компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Крім того, окремі працівники, за бажанням, можуть отримати грошову компенсацію замість заслужених днів відпустки, не припиняючи трудових відносин. Про всі «компенсаційні» випадки, а також про порядок розрахунку такої компенсації, її оподаткування й відображення в обліку та звітності поговоримо в цьому розділі спецвипуску.

4.1. Випадки виплати компенсації

Виплата компенсації при звільненні

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки роботодавець за бажанням працівника, що звільняється, зобов’язаний надати йому невикористану відпустку з наступним звільненням (детальніше див. у підрозділі 1.14). Виняток — звільнення за порушення трудової дисципліни. У такому разі працівнику відпустка не надається.

Але далеко не завжди в працівника є бажання вирушити в «передзвільнювальний вояж». І тут уже змусити його не можна. Ось у такому випадку і йде в хід «компенсаційний» варіант. Так, при проведенні остаточного розрахунку працівнику необхідно нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані дні:

— щорічної основної та додаткових відпусток;

— додаткової відпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

Що стосується інших видів відпусток, у тому числі додаткової «чорнобильської», то невикористані дні таких відпусток компенсації не підлягають (див. лист Мінпраці від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07).

Адже чинним законодавством не передбачено строк давності, після якого працівник утрачав би право на такі відпустки. Таким чином, абсолютно всі «відпускні борги» доведеться компенсувати грошима.

Зауважте: право на отримання компенсації мають як основні працівники, так і сумісники. Причому це право не залежить від підстави звільнення. Тобто навіть коли в працівника відсутнє право на відпустку з наступним звільненням (наприклад, при звільненні за порушення трудової дисципліни), у нього залишається право на отримання грошової компенсації за таку відпустку. Згодне із цим і Мінсоцполітики (див. лист від 01.12.2016 р. № 1624/13/84-16).

Майте на увазі: виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки потрібно й у разі смерті працівника. Одержувачами компенсації в такому разі будуть його спадкоємці (ч. 6 ст. 24 Закону про відпустки).

Виплатити працівнику суму компенсації необхідно в день звільнення. Співробітник у цей день не працював? Тоді компенсацію виплачують не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП).

Пам’ятайте, що за порушення порядку нарахування і виплати компенсації за невикористану відпустку роботодавець може поплатитися штрафами, передбаченими ст. 265 КЗпП. У свою чергу, посадовим особам роботодавця за затримку виплати заробітної плати (в тому числі компенсації за невикористану відпустку) загрожує адміністративна (див. ст. 41 КУпАП), а в деяких випадках і кримінальна відповідальність (ст. 175 ККУ).

Крім того, в разі несвоєчасної виплати з вини роботодавця належних працівнику, що звільняється, сум доведеться виплатити такому працівнику ще й середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 цього Кодексу). Про це ви можете детально прочитати в спецвипуску «Податки & бухоблік», 2020, № 67, с. 90.

Замінюємо відпустку компенсацією

В окремих випадках отримати грошову компенсацію за невідгуляні дні відпустки можуть і працівники, які не збираються звільнятися. Але для цього мають бути дотримані певні умови.

Передусім запам’ятайте: отримати компенсацію за невикористані дні відпустки можуть тільки працівники старше 18 років. На це вказує ч. 5 ст. 24 Закону про відпустки.

Ще одне обмеження: без припинення трудових відносин компенсувати грошима можна лише частину щорічної відпустки (основної та додаткових), що належить працівнику за відпрацьований робочий рік.

При цьому

Тобто 24 календарних дні працівник «залізно» повинен використати для відпочинку у відпустці. А ось решту днів (якщо такі є), за його бажанням, можна компенсувати грошима. Зверніть увагу: тут на перший план висувається бажання працівника, а не роботодавця.

Важливий момент: виплатити компенсацію за «те, що перевищує 24 дні», можна тільки після того, як працівник використає дні щорічної відпустки, що не компенсуються, за відпрацьований робочий рік, за який надається відпустка.

Тобто не можна спочатку виплатити працівнику грошову компенсацію за частину відпустки, а потім надати йому саму відпустку (див. лист Мінсоцполітики від 25.06.2014 р. № 248/13/116-14).

Продемонструємо це на прикладах.

Приклад 4.1. Тривалість щорічної відпустки працівника — 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

У такому разі працівник зможе отримати компенсацію за невикористану відпустку тільки при звільненні. Про це говорилося й у листі Мінпраці від 22.09.2005 р. № 09-430.

Приклад 4.2. Працівнику встановлено щорічну відпустку тривалістю 28 календарних днів — 24 дні основної та 4 дні додаткової відпустки за роботу в особливих умовах праці.

Після того, як працівник використає 24 календарних дні щорічної відпустки за конкретний відпрацьований робочий рік, він за бажання зможе отримати компенсацію за решту 4 дні щорічної відпустки.

Приклад 4.3. Працівник, який є особою з інвалідністю IІ групи, не використав щорічну основну відпустку за 2 робочих роки загальною тривалістю 60 календарних днів (тривалість щорічної основної відпустки працівника — особи з інвалідністю ІI групи становить 30 календарних днів).

У цьому випадку працівник має право отримати компенсацію за 12 календарних днів відпустки (30 х 2 - 24 х 2). Річ у тому, що 24 календарних дні за кожен відпрацьований робочий рік роботодавець зобов’язаний надати працівникові днями відпочинку. А ось за «вершок» (у нашому випадку — по 6 календарних днів за кожен відпрацьований рік), за бажанням працівника, може бути виплачена компенсація.

Зауважте: роботодавець не може відмовити працівнику у виплаті грошової компенсації, якщо виконано всі умови для її отримання, перелічені вище.

Для того щоб отримати компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, працівник повинен написати роботодавцю заяву в довільній формі. На підставі цієї заяви роботодавець видає відповідний наказ (розпорядження).

4.2. Розрахунок суми компенсації

Процес розрахунку суми компенсації за невикористані дні відпустки можна умовно поділити на три етапи:

1) знаходимо кількість невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації;

2) розраховуємо середньоденну зарплату;

3) визначаємо суму компенсації за невикористану відпустку.

Кожен з етапів розглянемо детальніше.

Етап 1. Насамперед визначають, скільки днів відпустки працівник не використав. При цьому пам’ятайте: підрахунок невикористаних днів проводять окремо щодо кожного виду відпусток, які підлягають компенсації (див. лист Мінпраці від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11).

А як такі дні порахувати?

Відразу скажемо, що рахувати дні, які підлягають компенсації, пропорційно відпрацьованим місяцям — неправильно. Адже працівник «заробляє» свою відпустку щодня, а не після того, як відпрацює цілий місяць. Отже, кожен день має бути врахований при розрахунку кількості днів невикористаної відпустки. Тому для розрахунку кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за неповний робочий рік доречно використовувати таку формулу:

де Д_комп — кількість днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація;

Д_відп — загальна тривалість щорічної відпустки, що надається за повний відпрацьований рік;

К_відпр — кількість календарних днів у поточному робочому році до дня звільнення;

Св_відпр — кількість святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, які припадають на поточний робочий рік до дня звільнення;

К_рік — загальна кількість календарних днів у поточному робочому році;

Св_рік — загальна кількість святкових і неробочих днів у поточному робочому році.

А якщо працівник не використав щорічну відпустку за декілька років підряд? У такому разі дні щорічної основної відпустки, що підлягають компенсації, розраховують так:

де Р — кількість повних років, відпрацьованих на підприємстві, за які не використані відпустки.

Отриману розрахунковим шляхом кількість календарних днів округлюють за математичними правилами округлення. Таким чином, якщо в розрахунку виходить 0,5 і більше десятих, то це число округлюють до цілого, тобто до 1 календарного дня (див. лист Мінсоцполітики від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13).

Також пам’ятайте про особливості виплати компенсації керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам та спеціалістам навчальних закладів. Якщо такі працівники до звільнення пропрацювали:

— 10 місяців і більше — грошову компенсацію їм виплачують за невикористані дні щорічних відпусток з розрахунку їх повної тривалості (ч. 2 ст. 24 Закону про відпустки, абзац другий п. 6 Порядку № 346);

— менше 10 місяців — компенсацію виплачують пропорційно відпрацьованому ними часу з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожен відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарного дня при тривалості щорічної основної відпустки 56, 42 і 28 календарних днів відповідно (абзац другий п. 6 Порядку № 346).

Етап 2. На цьому етапі належить розрахувати середню заробітну плату. Такий розрахунок здійснюють відповідно до Порядку № 100, тобто так само, як і при розрахунку суми відпускних. Нагадаємо: в загальному випадку середню зарплату визначають виходячи із сумарного заробітку за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю виплати компенсації. Якщо ж працівник пропрацював на підприємстві менше року, середню заробітну плату обчислюють виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Детальніше про порядок розрахунку середньоденної заробітної плати див. у розділі 2.

Етап 3. На завершальному етапі розраховуємо безпосередньо суму компенсації. Для цього використовуємо таку формулу:

К = Д_комп х ЗП_сер,

де К — сума компенсації за невикористану відпустку;

ЗП_сер — середньоденна заробітна плата.

Щоб картина стала яснішою, розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку покажемо на прикладі.

Приклад 4.4. Трудовий договір із працівником розривають 16 квітня 2021 року. Відповідно до наказу йому при звільненні повинні виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за відпрацьований робочий рік з 21.12.2019 р. по 20.12.2020 р. і частину такої відпустки за період з 21.12.2020 р. по 16.04.2021 р.

Тривалість щорічної основної відпустки, встановлена на підприємстві, — 24 календарних дні.

Середня заробітна плата працівника за 12 місяців, що передують виплаті компенсації, становить 311 грн/к. дн.

На підставі наявних даних розрахуємо кількість невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації:

де 117 — кількість календарних днів за період з 21.12.2020 р. по 16.04.2021 р.;

4 — кількість святкових і неробочих днів у цьому ж періоді.

Сума компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки становить:

32 х 311 = 9952 (грн).

4.3. Оподаткування й облік компенсації

З розрахунками, сподіваємося, усе зрозуміло. Тепер розберемося, як нарахування та виплата компенсації за невикористану відпустку позначаться на податковому і бухгалтерському обліку роботодавця.

ЄСВ

За загальним правилом компенсація за невикористану відпустку включається до бази нарахування ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464). Це пов’язано з тим, що:

— на момент нарахування компенсації працівник перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, навіть якщо компенсація виплачується працівнику, який звільняється. Нагадаємо: день звільнення є останнім робочим днем. Саме в цей день роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику всі належні йому суми, у тому числі й компенсацію за невикористані дні відпустки (ст. 116 КЗпП);

— компенсація включається до фонду оплати праці згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5;

— ця виплата не зазначена в Переліку № 1170.

Майте на увазі: до бази нарахування ЄСВ включають і компенсацію, нараховану працівнику, який помер, при проведенні остаточного розрахунку (див. консультацію з підкатегорії 201.03 БЗ).

Інша річ, якщо компенсацію за невикористану відпустку нараховують працівникові вже після його звільнення й остаточного розрахунку. У такому разі до бази нарахування ЄСВ її не включають, оскільки вона:

— нараховується особі, яка на цей момент уже не перебуває в трудових відносинах з підприємством;

— є виплатою за невідпрацьований час, тобто положення ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 в цьому випадку не працюють.

Проте уникати в такий спосіб сплати ЄСВ із суми компенсації все ж не варто. Адже невиплата в день звільнення з вини роботодавця належних працівникові сум є порушенням трудового законодавства, за яке передбачена відповідальність як для роботодавця, так і для його посадових осіб.

Зауважте:

* Про неї читайте в підрозділі 3.1.

Це випливає з п.п. 6 п. 2 розд. ІІІ Інструкції № 449, у якому прямо сказано, що «мінімальне» правило застосовують тільки в тому випадку, коли працівник перебував у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацював усі робочі дні звітного місяця. Згодні із цим і податківці (див. підкатегорію 201.04.01 БЗ). Якщо ж працівник звільнений останнім робочим днем місяця, відпрацювавши його повністю, правила про нарахування ЄСВ з МЗП дотримуватися потрібно.

До суми компенсації застосовують ті самі ставки ЄСВ, що й до заробітної плати, тобто в загальному випадку — 22 %, а для осіб з інвалідністю, які працюють у звичайних юросіб і ФОП, — 8,41 %**.

** Більше про ЄСВ-ставки ви знайдете в табл. 3.1.

У додатку до Податкового розрахунку, призначеному для відображення сум ЄСВ (Д1), сума компенсації за невикористану відпустку відображається в загальній сумі заробітної плати за звітний місяць без будь-яких особливостей.

ПДФО та ВЗ

Підпункт 164.2.1 ПКУ встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО потрапляють, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані відповідно до умов трудового договору (контракту). Водночас компенсація за невикористані дні відпусток, як ми вже згадували вище, належить до фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5).

У зв’язку із цим компенсацію за невикористані дні відпустки:

— оподатковують ПДФО за ставкою 18 %;

— враховують при визначенні граничної суми доходу, що дає право на застосування ПСП. Нагадаємо: ПСП надають з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ);

— при визначенні об’єкта оподаткування зменшують на суму утриманої ПСП (за її наявності).

Оскільки сума компенсації за невикористані дні відпустки включається до складу оподатковуваного доходу працівника, то з такої виплати потрібно утримати ще й ВЗ (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Ставка збору — 1,5 %.

При цьому пам’ятайте: базою оподаткування ВЗ є нарахована сума компенсації, тобто зменшувати її на ПСП (за її наявності) не потрібно.

Бухгалтерський облік

Бухгалтерський облік компенсації за невикористану відпустку не відрізняється від обліку відпускних.

Річ у тому, що при створенні резерву відпусток*** підприємство враховує всіх працівників, які не використали свої відпустки. При цьому не має значення, відгуляють працівники ці відпустки чи отримають за них компенсацію.

*** Детально про резерв відпусток читайте в розділі 5.

Виходить, що суми, які виплачуються як компенсація, вже відображені у витратах підприємства при нарахуванні забезпечення на оплату відпусток. А отже, у бухгалтерському обліку компенсацію потрібно відображати як звичайні відпускні (Дт 471 — Кт 661), щоб штучно не були завищені витрати підприємства. Також за рахунок резерву нараховують ЄСВ від суми компенсації.

У разі якщо відповідно до НП(С)БО резерв відпусток не створювався або його сума не покриває розміру компенсації, витрати, пов’язані з нарахуванням компенсації за невикористані дні відпусток, відображають залежно від місця роботи співробітника за дебетом рахунків: 23, 91, 92, 93, 94.

Суми утриманих із компенсації ПДФО і ВЗ обліковують за загальними правилами: за дебетом субрахунку 661 у кореспонденції з кредитом субрахунків 641/ПДФО і 642/ВЗ відповідно.

Податок на прибуток

Податковоприбутковий облік компенсації за невикористану відпустку також жодних труднощів не викличе. І малодохідники, і високодохідники об’єкт обкладення цим податком визначають виключно на підставі бухгалтерського фінрезультату до оподаткування. Жодних коригувань проводити не потрібно. Вони розд. ІІІ ПКУ не передбачені.

Виняток — суми компенсації, відшкодовані за рахунок резерву відпусток, сформованого до 01.01.2015 р. У цілях розрахунку оподатковуваного прибутку як високодохідники, так і малодохідники зменшують на ці суми бухгалтерський фінрезультат відповідно до п. 24 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.

«На закуску» розглянемо приклад.

Приклад 4.5. Водій директора підприємства звільняється 9 квітня 2021 року. Відповідно до наказу йому при звільненні повинні виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 15.02.2021 р. по дату звільнення (4 календарні дні). Сума компенсації за невикористану відпустку становить 1170,16 грн.

За квітень 2021 року працівнику нараховано заробітну плату в розмірі 2730 грн. Права на ПСП він не має.

Підприємство створює забезпечення на оплату відпусток відповідно до норм НП(С)БО.

В обліку підприємства нарахування і виплату доходу за останній місяць слід відобразити так, як показано в табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Облік остаточного розрахунку з працівником при звільненні

4.4. Компенсація при переведенні

У ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки міститься цікава норма, згідно з якою при звільненні за переведенням (тобто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП)* працівник має право за своїм бажанням грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки не отримувати на руки, а вимагати перерахувати на рахунок нового роботодавця.

* З документальним оформленням такого переведення радимо ознайомитися у спецвипуску «Податки & бухоблік», 2020, № 49, с. 57.

Таке переведення для працівника дуже вигідне. Адже в цьому випадку до стажу роботи, що дає право на щорічну (основну та додаткову) відпустку на новому місці роботи, зараховується період, за який працівник не використав дні відпустки в колишнього роботодавця (ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки). Ба більше, у цій ситуації працівник зможе отримати відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку роботи в нового роботодавця (п. 8 ч. 7 ст. 10 цього Закону).

Але зауважте:

На «дитячу» відпустку така «фішка» не поширюється. Це випливає з положень ст. 83 КЗпП і ст. 24 Закону про відпустки. Таким чином, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, що мають дітей, повинна бути виплачена їм безпосередньо на руки. Це підтверджує й Мінсоцполітики в листі від 20.09.2013 р. № 807/13/155-13.

Виходить, звільняючись за переведенням, працівник за бажанням може обрати один з таких «відпускних» варіантів:

— піти у відпустку з наступним звільненням (якщо дозволяють умови переведення);

— отримати в день звільнення компенсацію за невикористані дні щорічних і додаткової «дитячої» (за наявності права на неї) відпусток;

— отримати в день звільнення компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на дітей (за наявності права на неї) та вимагати від роботодавця перерахувати компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток на рахунок підприємства, на яке працівник буде переведений.

Але що для працівника добре, то для його «старого» і нового роботодавців — зайвий клопіт. Які формальності їм потрібно виконати, щоб «передача» компенсації за невикористану відпустку спрацювала, розповімо далі.

Дії підприємства, що звільняє

Старт усій процедурі дає сам працівник, що звільняється за переведенням. Так, він повинен подати підприємству, з якого звільняється, відповідну заяву із зазначенням у ній реквізитів нового роботодавця для перерахування суми компенсації.

Далі підприємство, що звільняє:

1) розраховує і нараховує працівнику компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток. При цьому розрахунок суми компенсації здійснюють у загальному порядку — за правилами Порядку № 100 ;

2) утримує з її суми ПДФО, ВЗ, нараховує ЄСВ. На такому варіанті наполягають податківці (див. роз’яснення в підкатегоріях 103.01 і 201.06.01 БЗ). І це справедливо, адже саме роботодавець, що звільняє, нараховує дохід працівнику;

3) перераховує «чисту» суму компенсації на рахунок підприємства, на яке переводиться працівник. Зауважте: день перерахування грошових коштів новому роботодавцю вважатиметься днем виплати компенсації для цілей оподаткування. Тому ПДФО, ВЗ і ЄСВ необхідно сплатити до бюджету в цей же день (п.п. 168.1.2 і п.п. 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, абзац другий ч. 8 ст. 9 Закону № 2464);

4) супроводжує перерахування грошової компенсації на рахунок нового роботодавця довідкою. У ній рекомендуємо зазначити:

— період часу, за який працівник не використав щорічну (основну і додаткову) відпустку;

— загальну суму нарахованої компенсації (тобто «грязну»);

— інформацію про те, що ПДФО, ВЗ і ЄСВ сплачено із сум такої компенсації в повному обсязі;

— суму перерахованої компенсації на рахунок нового роботодавця і реквізити платіжного доручення, що дозволяють ідентифікувати платіж (див. зразок такої довідки нижче).

Зверніть увагу: підприємство, з якого звільняється працівник, у звітності відображає суму «перевідної» компенсації в загальному порядку, аналогічно компенсації, що виплачується на руки.

Дії нового роботодавця

На жаль, законодавець ніде не зафіксував порядок дій нового роботодавця після отримання компенсації за невикористану відпустку від попереднього роботодавця. Тому керуємося логікою й листами Мінсоцполітики.

Для відображення суми компенсації в обліку, на наш погляд, новому роботодавцю слід використовувати субрахунок 663. Обліковуватися така заборгованість буде доти, доки працівник не вирішить скористатися відпусткою. А оскільки в працівника є право взяти відпустку відразу після переведення, то погасити борг (увесь або частково) можна в перший же місяць його роботи.

Як ми говорили вище, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку на новому місці роботи, зараховується період, за який працівник не використав дні відпустки в колишнього роботодавця. Тобто робочий рік для такого працівника відлічується не з дня прийняття на роботу до нового роботодавця, а з дати, з якої працівник не використав відпустку в «старого» роботодавця і яка зазначена в супровідній довідці (див. вище).

Перше запитання, яке виникає: скільки днів відпустки належать працівнику за повністю відпрацьований робочий рік, якщо тривалість відпустки в нового і «старого» роботодавця різна?

Ані КЗпП, ані Закон про відпустки не встановлюють, що за час роботи в попереднього роботодавця на новому підприємстві працівнику надається саме та кількість днів відпустки, яку він не використав на старому місці роботи. Тому, на наш погляд, за кожен відпрацьований рік (з урахуванням часу роботи в колишнього роботодавця, за який нарахована «перевідна» компенсація) працівнику, прийнятому за переведенням, слід надавати відпустку тривалістю, встановленою в нового роботодав- ця.

Хоча, зауважимо, є й альтернативний погляд: дні відпустки, зароблені в попереднього роботодавця, залишати без змін, а за роботу після переведення надавати встановлену в нового роботодавця кількість днів відпустки, розраховану пропорційно частині робочого року після переходу на нове місце. При такому підході кількість днів щорічної відпустки в перший рік роботи в нового роботодавця відрізнятиметься від стандартної для цього роботодавця.

Тепер поговоримо про суми, що підлягають виплаті. У цьому питанні також ясності немає. Окремих норм, які б визначали порядок оплати днів щорічної відпустки, зароблених за попереднім місцем роботи, законодавець не встановив. На наш погляд, було б логічно, щоб такі дні повністю оплачувалися за рахунок сум компенсації, яка надійшла від попереднього роботодавця. А ось за період роботи в нового роботодавця (тобто з дати прийняття на роботу і по дату закінчення робочого року) відпускні розраховувалися б і нараховувалися новим роботодавцем у загальному порядку.

Раніше такий підхід ув’язувався з роз’ясненнями Мінсоцполітики, наведеними в листі від 25.11.2015 р. № 1531/13/84-15. Проте в останніх роз’ясненнях відомства був викладений інший підхід до вирішення цього питання (див. лист Мінсоцполітики від 26.06.2019 р. № 749/0/204-19, а також роз’яснення в газеті «Праця і зарплата», 2019, № 12, с. 9).

Так,

Для її розрахунку визначають розрахунковий період за новим місцем роботи. Виходячи з отриманої середньоденної зарплати розраховують нову суму відпускних.

А як же «перехідна» компенсація? Її суму Мінсоцполітики пропонує враховувати лише при виплаті.

Але у варіанті, який пропонується Мінсоцполітики, є два істотних недоліки.

По-перше, у такому разі відбувається подвійне оподаткування суми «перевідної» компенсації. Вперше під оподаткування вона потрапляє в попереднього роботодавця, вдруге — у нинішнього в загальній сумі нарахованих відпускних, розрахованих виходячи з нових умов праці. Та й відображати у звітності дохід працівника двічі, погодьтеся, нелогічно. До речі, із цим згодні податківці (див. роз’яснення в підкатегорії 103.01 БЗ).

По-друге, оскільки до витрат потрапить уся сума відпускних, нарахованих новим роботодавцем, то суму отриманої компенсації такому роботодавцю доведеться визнати доходом. Інакше витрати будуть завищені.

У зв’язку із цим пропонуємо вам варіант, який, на наш погляд, і від роз’яснення Мінсоцполітики не відходить, і податкове законодавство шанує.

Так, вам слід розрахувати суму відпускних виходячи з розрахункового періоду на новому місці роботи працівника. Але нарахувати в обліку не всю суму, а за мінусом нарахованої й уже обкладеної ПДФО і ВЗ попереднім роботодавцем суми «перевідної» компенсації. Це допоможе уникнути подвійного оподаткування такої суми*.

* Щоправда, із цим підходом можуть виникнути проблеми, якщо зарплата на новому місці роботи нижча, ніж на попередньому.

А що з прибутково-витратною частиною підприємства?

Якщо ви дотримуватиметеся запропонованого нами варіанта, то, на наш погляд, підприємство, на яке переводиться працівник, не повинно включати суми отриманої компенсації за невикористану відпустку до складу доходів при її отриманні. Адже ця сума належить працівнику, а тому не відповідає критеріям визнання доходом (п.п. 6.6 НП(С)БО 15).

Також не буде в нового роботодавця витрат при виплаті компенсації працівнику, оскільки не здійснюється її нарахування. По суті, сума «перевідної» компенсації є для нового роботодавця транзитною. При її отриманні в нього виникає заборгованість перед працівником з виплати такої компенсації.

Як ви могли переконатися, з компенсацією при переведенні в роботодавця, до якого переходить працівник, виникає немало клопоту. Водночас переведення на інше підприємство на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП зазвичай практикується між дружніми роботодавцями. А отже, вони можуть домовитися, щоб працівник реалізував своє право на відпочинок до звільнення зі старого місця роботи.

При цьому працівник зможе в перший рік роботи на новому підприємстві взяти відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів. Таке право йому дає п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки. Причому зробити це можна до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи в нового роботодавця.

Будь-який із цих варіантів позбавить від головного болю бухгалтерію нового роботодавця.