Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Фінансові інструменти за МСФЗ: загальні принципи

Войтенко Тетяна, податковий експерт
Податки & бухоблік Квітень, 2021/№ 34
В обраному У обране
Друк
Фінансові інструменти — найскладніша галузь міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). У сфері нашої сьогоднішньої уваги — тільки боргові інструменти, і то не всі. В об’єктиві — дебіторська і кредиторська заборгованості за торговельними операціями (с. 17, 21), а також за позиками (с. 12, 15). А розпочнемо нашу розмову з класифікації й оцінки (первісної та подальшої) фінансових інструментів.

Фінансові інструменти підпадають під дію відразу трьох міжнародних стандартів:

МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» — містить основні визначення та правила подання фінансових інструментів у звітності;

МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» — визначає принципи відображення фінансових активів і фінансових зобов’язань у фінансовій звітності підприємства;

МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» — цей стандарт установлює вимоги до розкриття інформації в примітках до фінансової звітності про фінансові інструменти.

Ключові поняття

Фінансові інструменти… звучить складно. Здається, що це тема для банків та інших фінансових установ. Але це не так. Фінансові інструменти є в усіх!

Поглянемо на визначення. За ним фінансовий інструмент — це договір, який приводить до виникнення (§ 11 МСБО 32):

(1) фінансового активу в одного підприємства та

(2) фінансового зобов’язання або інструмента капіталу в іншого підприємства.

Зверніть увагу! На відміну від інших активів та зобов’язань, фінансові інструменти завжди виникають виключно з договору.

З визначення вимальовуються такі три типи фінансових інструментів:

— фінансові активи;

— фінансові зобов’язання;

— інструменти капіталу.

Тлумачення понять кожного з них дає § 11 МСБО 32. Вони займають цілу сторінку друкованого тексту. Тому не цитуватимемо, а лише наведемо приклади. Після них усе стане зрозуміло (див. рис. 1).

img 1

У результаті господарської діяльності, як гриби після дощу, часто-густо з’являються фінансові інструменти. Наприклад, фінансовий актив — це договірне право отримати гроші від іншого суб’єкта господарювання. Тому гроші на банківському рахунку, дебіторська заборгованість, видані позики, отримані векселі — усе це фінансові активи.

Фінансові зобов’язання — це фінансові активи навпаки. Гроші на рахунку в банку — фінансовий актив, а кредит від банку — фінансове зобов’язання. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — фінансовий актив, кредиторська — фінансове зобов’язання. Видана позика — фінансовий актив, отримана — фінансове зобов’язання тощо.

Наша подальша розмова — про фінактиви та фінзобов’язання. Причому сконцентруємося лише на торговельній заборгованості (дебіторській і кредиторській) і позиках (у позикодавця і позичальника), як найпоширеніших операціях. А ось інструменти капіталу (власні акції) ми взагалі зачіпати не будемо. За кадром залишимо і похідні фінінструменти (деривативи).

Класифікація та оцінка

За вимогами МСФЗ 9 оцінка фінансових інструментів поділяється на первісну (на дату їх визнання) і подальшу. Класифікацію ж фінансових інструментів проводять у момент визнання, але залежно від їх подальшої оцінки.

Фінактиви. Для фінансових активів МСФЗ 9 передбачає три класифікаційні категорії в цілях їх подальшої оцінки. А саме фінансові активи, що оцінюються в подальшому за (§ 4.1.1 МСФЗ 9):

1) амортизованою собівартістю;

2) справедливою вартістю через прибуток або збиток;

3) справедливою вартістю через інший сукупний дохід (ІСД — стаття власного капіталу).

Класифікація фінансових активів у МСФЗ 9 заснована на тому, як підприємство (1) управляє групами фінансових активів і які (2) характеристики грошових потоків, що будуть отримані від цих активів. Така класифікація і оцінка фінактивів прив’язуються до бізнес-моделі управління цими активами. Тобто залежить від планів підприємства щодо того чи іншого фінансового активу. Так, МСФЗ 9 визначає три типи бізнес-моделей (див. рис. 2): (1) утримання активу для одержання грошових коштів, (2) утримання активу як для одержання грошових коштів, так і для продажу активу й (3) утримання активу для продажу.

img 2

Бізнес-модель, яка використовується, визначають на рівні груп фінінструментів, а не стосовно окремого інструменту (§ Б4.1.2 МСФЗ 9). При цьому підприємство може використовувати більш ніж одну бізнес-модель для управління своїми фінансовими активами.

При первісному визнанні фінактиви оцінюють за справедливою вартістю (крім торговельної дебіторської заборгованості, що не містить значного компонента фінансування, — її оцінюють за ціною операції*). Таку справедливу вартість збільшують на витрати на операцію, безпосередньо пов’язані з придбанням цього фінактиву (§ 5.1.1 МСФЗ 9). Виняток становлять фінансові активи, які відображаються в подальшому за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Тоді витрати на операцію не враховують у вартості фінансового інструменту.

* Див. «Податки & бухоблік», 2019, № 91, с. 11.

Справедливою вартістю фінактиву при первісному визнанні зазвичай є ціна операції

Тобто справедлива вартість наданої або одержаної компенсації (§ Б5.1.1 МСФЗ 9).

Наприклад, підприємство придбало облігації, що обліковуються в подальшому за амортизованою собівартістю, і заплатило за них 300 тис. грн. Облігації погашаються через 4 роки. Витрати, пов’язані з придбанням, становили 20 тис. грн. Тоді первісна вартість такого фінансового активу дорівнює: 300000 + 20000 = 320000 грн.

Після первісного визнання фінансовий актив оцінюють (1) за амортизованою собівартістю, або (2) за справедливою вартістю через ІСД, або ж (3) за справедливою вартістю через прибуток або збиток (§ 5.2.1 МСФЗ 9).

Фінзобов’язання. Для фінзобов’язань § 4.2.1 МСФЗ 9 установлює дві класифікаційні категорії залежно від їх подальшої оцінки:

1) за амортизованою собівартістю;

2) за справедливою вартістю через прибуток або збиток.

При первісному визнанні фінансові зобов’язання також оцінюють за справедливою вартістю. З неї віднімають витрати на операцію, безпосередньо пов’язані з випуском цього фінансового зобов’язання (§ 5.1.1 МСФЗ 9). Виняток — фінансові зобов’язання, які відображаються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.

Справедливою вартістю фінансового зобов’язання при первісному визнанні зазвичай є ціна операції (§ Б5.1.1 МСФЗ 9).

Припустимо, підприємство емітувало облігації, що обліковуються за амортизованою собівартістю, і виручило за них 300 тис. грн. Облігації погашаються через 4 роки. Витрати, пов’язані з випуском, становили 20 тис. грн. Тоді в емітента облігацій первісна вартість фінансового зобов’язання дорівнюватиме: 300000 - 20000 = 280000 грн.

Після первісного визнання фінансове зобов’язання оцінюють одним з двох таких методів: або (1) за справедливою вартістю через прибуток або збиток, або (2) за амортизованою собівартістю.

висновки

  • Фінансовий актив — це договірне право отримати гроші від іншого суб’єкта господарювання. Фінансові зобов’язання — це фінансові активи навпаки.
  • Класифікацію фінансових інструментів проводять у момент визнання, але залежно від їх подальшої оцінки.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно