* Л. Глібов. «Вовк і Ягня».
Суть спору. Підприємство-позивач орендувало кілька земельних ділянок комунальної власності, за якими справно звітувало до податкової і сплачувало орендну плату з цілковитою впевненістю, що все робить за ПКУ.
Одразу після уведення в дію з 01.01.2016 р. нової нормативної грошової оцінки (НГО) земель м. Дніпро підприємство отримало витяги з технічної документації про НГО орендованих земельних ділянок і на їх підставі розрахувало та задекларувало орендну плату. Більш свіжих витягів воно не отримувало, оскільки НГО цих ділянок не змінювалась.
Вважаючи витяги 2016 року чинними і базуючись на величині НГО з них, підприємство продовжувало подавати земельні декларації.
Аж раптом на початку 2020 року фіскали провели документальну невиїзну перевірку позивача і донарахували йому податкові зобов’язання з орендної плати за землю за 2017-2019 роки, які разом зі штрафами склали астрономічну суму понад 75 млн грн!
Позиція податкових органів. На думку перевіряючих, позивач узяв не ту НГО для розрахунку орендної плати. Вони стверджували, що величина НГО у 2017 — 2019 роках мала визначатись спочатку із застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф, що дорівнює 2,0, а з 17 липня 2018 року — 3,0. Такі значення Кф прописані у примітках додатка 1 до наказу № 489**. Зокрема, у примітці 2 йдеться про те, що Кф у підвищеному розмірі застосовується у разі, якщо у Держземкадастрі відсутній код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою у 2010 році (КВЦПЗ-2010).
А позивач виходив з розміру НГО, при визначенні якого було застосовано Кф = 1,0. Бо саме це значення відповідало цільовому призначенню орендованих земельних ділянок (землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення).
Так от, оскільки величина оцінки прямо пропорційно залежить від Кф і водночас є базою оподаткування платою за землю (хоч для земельного податку, хоч для орендної плати), то заниження податкових зобов’язань виявилося доволі суттєвим. Та чи було воно насправді? Відповісти на це запитання мав суд.
Вирішення справи судом. Свавілля фіскалів було настільки кричущим, що дві перших інстанції цілком передбачувано стали на захист позивача. Вони дійшли висновку, що обчислення позивачем податкових зобов’язань з орендної плати за землю на підставі отриманих у 2016 році витягів з техдокументації про НГО та застосування до такої оцінки кумулятивної величини коефіцієнта індексації, розрахованої від дати затвердження оцінки, є правомірним. А застосування фіскалами Кф у підвищеному розмірі, навпаки, безпідставним.
Аргументи судів були такими:
— наказ № 489 та затверджений ним Порядок регулюють процедуру проведення НГО земель населених пунктів після набуття цими документами чинності, тобто з 1 січня 2017 року. Вони не змінюють та не скасовують нормативні грошові оцінки населених пунктів, проведені до зазначеної дати, а отже, не можуть слугувати правовою підставою для отримання платником нових витягів про розмір НГО;
— інформація щодо всіх орендованих позивачем земельних ділянок була внесена до Держземкадастру одразу після укладення договорів оренди землі, хоча і за старою класифікацією, затвердженою ще 1998 року. Однак і за новим документом (КЦПВЗ-2010) значення Кф для земель, орендованих позивачем, не змінилося;
— при цьому жодним нормативним актом не передбачено скасування, оновлення та/або обов’язок орендарів земельних ділянок провести заміну старих кодів цільового використання землі на нові (за КЦПВЗ-2010), а навпаки, встановлено правила перенесення даних в автоматизованому порядку, без подання заяви про це.
На жаль, Верховний Суд*** не дослухався до цих аргументів і віддав перемогу в спорі фіскалам. При цьому його аніскілечки не стурбувало те, що раніше внесена до земкадастру інформація про цільове призначення землі якимось чином зникла звідти і навряд чи з вини позивача, а нові коди цільового призначення автоматично в кадастрі не з’явилися. Натомість ВС цинічно заявив, що саме землекористувач має бути зацікавлений у тому, аби відомості Держземкадастру були повними і достовірними. Для цього йому надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку.
*** Постанова ВС від 12.07.2021 р. у справі № 640/9862/20 (reyestr.court.gov.ua/Review/98344230).
На додачу колегія суддів зазначила, що з моменту набрання чинності КЦПВЗ-2010 у позивача було достатньо часу для звернення до Держземкадастру із заявою про внесення змін щодо кодів цільового призначення земельних ділянок, однак він не зробив цього. Отже, до земельних ділянок позивача, для яких у земкадастрі начебто через його недбалість відсутні нові коди КЦПВЗ, правомірно застосовувати Кф у підвищеному розмірі (2, а потім 3).
Думка редакції. На чиєму ми боці, вам, безперечно, зрозуміло. На наш погляд, інакше як знущанням над слабшим, якого вже й так безвинно покарали зухвалі фіскали, такі висновки Верховного Суду назвати не можна. Та Бог їм усім суддя. Ми зараз хочемо сказати про інше.
Свого часу навколо застосування Кф і, як наслідок, навколо необхідності уточнити раніше подану земельну звітність, точилися запеклі бої. Всі перипетії, пов’язані із цим, ви можете пригадати з публікації у «Податки & бухоблік», 2018, № 88, с. 19. А закінчилася ця історія такими рекомендаціями ДПСУ (див. консультацію у БЗ 111.05, що з 23.05.2020 р. втратила чинність з технічних причин):
(1) податкові зобов’язання з плати за землю обчислюються відповідно до витягу про розмір НГО земельної ділянки із застосуванням кумулятивної величини коефіцієнта індексації, розрахованої залежно від дати затвердження такої оцінки.
Порівняйте це речення із виділеним напівжирним шрифтом на с. 22 висновком судів двох перших інстанцій. Майже слово в слово! Як бачите, позиція головних фіскалів виявилась ліберальнішою до платників, аніж позиція суддів Верховного Суду;
(2) у разі якщо інформація про вид цільового призначення ділянки не внесена до Держземкадастру, платнику доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням такої ділянки з метою внесення відповідних відомостей до кадастру.
Зверніть увагу: головні фіскали не говорять жодного слова про уточнення раніше задекларованих зобов’язань із плати за землю. А це означає, що не може бути й мови про перерахунок плати за землю за ті періоди, коли з якихось причин у кадастрі не було належної інформації. Тож радимо й вам перевірити свої дані у земкадастрі, за необхідності оновити їх — і більше не робити нічого. Може, вам пощастить більше, ніж тому підприємству, про яке ми тут розповіли…
