На жаль, на практиці таке доволі часто трапляється. Буває, з причини перевантаженості, нехлюйства та/або неповаги до своїх колег бухгалтери не зазначають у платіжках номер документа — підстави платежу або зазначають ці дані невірно, просто копіюючи при складанні минулу платіжку конкретному постачальнику. ☹
Подивимось на це питання крізь призму нормативів. У п. 3.1 Інструкції № 22* серед обов’язкових реквізитів платіжного доручення є і «Призначення платежу»**.
** Так само — і для електронних платіжок (див. п. 10.5 Інструкції № 22).
А п. 3.7 Інструкції № 22 визначає, що цей реквізит заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Там також зазначено, що платник визначає повноту інформації (з урахуванням вимог законодавства України) і відповідає за дані в «Призначенні платежу». А банк перевіряє його заповнення лише за зовнішніми ознаками.
З цих норм випливає, що зазначити в «Призначенні платежу» лише «за такі-то товари (роботи, послуги)» є порушенням (але яке не штрафується). Адже платник має надати також повну (!) інформацію і про документи, на підставі яких здійснюється перерахування. Тобто це повинна бути інформація про рахунок (рахунок-фактуру), квитанцію, протокол тощо та/або про договір, який (які) є підставою для сплати відповідної суми. Зрозуміло, це необхідно, щоб отримувач (та інші допитливі особи) міг чітко ідентифікувати — за що саме (за які конкретно товари чи послуги) були отримані кошти. Оскільки платіжка є первинним документом, це важливо для коректного бухобліку операцій.
Але, мабуть, більш вагоме значення цей реквізит має для цілей обчислення ПДВ та складання постачальником ПН та РК. Некоректне та неповне його заповнення подеколи призводить на практиці до казусів. Податківці кажуть, що гроші надійшли постачальнику не за той товар чи послугу, на які була складена ПН, прагнуть вигадати «інше постачання» і незаконно донарахувати ПДВ. Однак наявність іншого постачання фіскали ще мають довести, а коли договір один — це взагалі нереально!..
Тут постачальникам зазвичай доводиться смикати неуважних покупців, щоб ті швидко виправили у платіжках (листами покупця) дані реквізиту «Призначення платежу». Щодо механізму такого виправлення див. лист НБУ від 09.06.2011 р. № 25-111/1438-7141, а також читайте в «Податки & бухоблік», 2021, № 39, с. 16. Але таке термінове виправлення не усі фіскали сприймають…***☹
*** Відстояти таке виправлення допоможе, наприклад, постанова ВСУ від 19.06.2018 р. у справі № 809/34/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/74992539).
Тому, шановні покупці, будьте ввічливі зі своїми постачальниками і зазначайте у платіжках повні-точні реквізити документів — підстав для сплати. Тож, навіть і копіюючи платіжку, не надто важко витратити якусь хвилину, щоб повно та коректно заповнити цей доле(ПДВ)носний реквізит…
До речі, деякі обережні постачальники у договорах прописують норму, яка встановлює, що, незалежно від того, що зазначено в платіжці, отриманими оплатами спочатку гасяться борги за старими відвантаженнями, а потім — за новими…
