Відпустка на дітей: думки Мінекономіки

І знову на порядку денному оновлена ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), яка регламентує надання соціальної додаткової відпустки на дітей.

Нагадаємо, що в травні цього року до цієї норми Закону про відпустки були внесені зміни, згідно з якими «жінку, яка працює та має» було замінено на «одного з батьків, які мають». У результаті гендерну нерівність було усунено. Головного болю роботодавцям додано.

Річ у тім, що таке формулювання одразу ж викликає запитання:

1) чи потрібно працівникові, який має двох або більше дітей до 15 років та хоче скористатися відпусткою на дітей, підтверджувати документально, що інший з подружжя не скористався цією відпусткою;

2) чи має право на відпустку на дітей жінка, у якої є двоє дітей до 15 років, за календарний рік, в якому вона не працювала, а перебувала у відпустці для догляду за дитиною до трьох років?

Тож із цими запитаннями ми звернулися до Мінекономіки. Почнемо з відповіді на перше запитання.

На думку відомства, для підтвердження права на відпустку на дітей один з батьків повинен надати роботодавцю будь-який належним чином оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка. Тобто звичайною мовою: несіть то, не знаю що. Далі, маючи оце невідомо що, роботодавець прийме рішення про надання (чи ненадання) працівнику відпустки на дітей.

Що думаємо ми з цього приводу? Звісно, роботодавці будуть прагнути отримати якийсь документ, підтверджуючий, що інший з подружжя не користувався відпусткою на дітей за відповідний рік.

Таким документом може бути довідка з місяця роботи іншого з подружжя. У цьому випадку отримуємо подвійну вигоду: кожен з роботодавців подружжя буде тримати руку на пульсі відпускних намірів таких працівників.

Але ж не завжди є можливість отримати таку довідку, наприклад, хоча б тому, що такий інший з подружжя ніде не працює офіційно чи працює за кордоном, чи батьки дитини не спілкуються один з одним, хоч і наразі перебувають у шлюбі.

Тож, на наш погляд, ідеальний варіант (щоб урівняти всіх працівників) — просити працівника, який звертається із заявою про надання такої відпустки, зазначити в заяві про її надання, що інший з подружжя не користувався такою відпусткою за відповідний рік.

Зазначимо, що така ж процедура, коли батьки дитини самостійно домовляються, хто з них користуватиметься пільгою (гарантією), і той, хто буде користуватися, повідомляє про це одноосібно, діє, наприклад, і у випадку застосування податкової соціальної пільги, і у випадку отримання статусу особи, що має додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (трудова квота). При цьому від іншого з батьків, що відмовляється від благ, не вимагають будь-яких підтвердних документів.

А як же тоді «будь-який документ», про який говорить Мінекономіки?

По перше, в листах, що коментуються, відомство погоджується з тим, що трудове законодавство мовчить про підтверджуючі документи. Підтвердження — у висновку документа вище.

По-друге, листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Тож ми переконані, що питання підтвердження — це, в першу чергу, головний біль роботодавця. При цьому «закручувати гайки» не радимо. Адже працівник може звернутися до суду за захистом або ж до Держпраці.

Ситуація може сильно ускладнитися, якщо працівник, який мав право на відпустку на дітей, але йому було відмовлено в її наданні, звільниться та звернеться до суду із вимогою про виплату компенсації за невикористану відпустку та, увага, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

І суд тут може стати на бік колишнього працівника. Адже чинне законодавство не тільки не визначає перелік документів, які б підтверджували, що інший з подружжя не скористався правом на соцвідпустку на дітей, але й не встановлює такого обов’язку підтвердження.

Тож радимо обрати варіант, за якого працівник, що користується правом на відпустку на дітей, зазначає в заяві, що його чоловік (дружина) не користуватиметься такою відпусткою за відповідний рік.

Переходимо до наступного запитання. Працівник має двох чи більше дітей до 15 років, але не відпрацював жодного дня в календарному році, бо знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6) років.

Чи має він право на відпустку на дітей за цей рік? Адже умови «працює та має» вже немає у ст. 19 Закону про відпустки! Наразі зазначено, що відпустка на дітей надається одному з батьків, які просто мають двох або більше дітей віком до 15 років. Тобто виходить, що право на таку відпустку більше не залежить від того, чи є відпрацьовані дні у календарному році, за який надається соцвідпустка.

Що ж з цього приводу думає Мінекономіки? Дивимося висновок документа, що коментується.

Що ж, гарний висновок! Дійсно, знаходитися, наприклад, у відпустці для догляду за дитиною до 3 років та, не перериваючи її, піти у соцвідпустку на дітей не вийде.

Аналогічний висновок про неможливість поєднання щорічної відпустки і відпустки по догляду до 3 років Мінекономіки вже висловлювало у листі від 28.04.2021 р. № 4712-06/25508-07 («Податки & бухоблік», 2021, № 39, с. 28).

Але ж неможливість скористатися не означає втрату права на відпустку на дітей за рік. Тобто потрібно розрізняти право на відпустку і порядок її використання.

Те, що працівниця не може одночасно перебувати у двох відпустках, говорить саме про порядок використання відпустки, а не про право на неї. Проте працівниця може забажати перервати відпустку до 3 років і одразу (не відпрацювавши жодного дня) піти у соцвідпустку на дітей. Або ж у наступному році після закінчення відпустки до 3 років надати заяву про надання соцвідпустки на дітей за 2021 рік, у якому вона перебувала у відпустці для догляду. Чи можна в такому разі їй надати соцвідпустку?

Або ж працівниця вирішить звільнитися. Чи компенсувати їй невикористану відпустку на дітей за рік нероботи?

Вважаємо, що у всіх цих випадках відповідь буде: «так, якщо інший з подружжя не скористався такою відпусткою за відповідний рік». Адже з 09.05.2021 р. законодавець не ставить право на соцвідпустку на дітей у залежність від того, чи є у працівника відпрацьовані дні у календарному році, за який надається соцвідпустка.