Як за законом?
За незаконні «викрутаси» фіскалам може загрожувати відшкодування шкоди постраждалому платникові. Та щоб відшкодування отримати, платнику потрібно проявити ініціативу. ПКУ пропонує два способи:
1) бездоказовий (пп. 114.2 (абзаци другий і третій) і 128.2 ПКУ). У цьому випадку вам достатньо визнання дій податківців незаконними (рішення ДПСУ або суду);
2) доказовий (пп. 114.3 і 128.1 ПКУ). Такий механізм був і раніше (у ст. 1173 і 1174 ЦКУ). Тут доведеться доводити всі необхідні елементи для стягнення, а саме:
— протиправність рішення фіскалів;
— причинно-наслідковий зв’язок між діями/рішеннями/бездіяльністю податківців і шкодою;
— наявність шкоди.
Проте в межах обох способів:
— не потрібно доводити наявність вини контролюючого органу/посадової особи. Податківці несуть відповідальність незалежно від наявності/відсутності вини (п. 114.1 ПКУ);
— для отримання відшкодування доведеться йти до суду (п. 114.4 ПКУ). Алгоритм дій такий. Вимогу про відшкодування шкоди потрібно заявляти в позові в адмінсуді, разом із визнанням незаконними рішення/дії/бездіяльності (п. 6 ч. 1 ст. 5 КАСУ). А якщо забудете це зробити, то можна з вердиктом адмінсуду про незаконність рішення/дії/бездіяльності фіскалів або з рішенням за результатами адміноскарження на вашу користь звернутися вже до госпсуду і стягувати суму відшкодування там (ч. 5 ст. 21 КАСУ).
Чим же ще відрізняються пп. 1 і 2?
Бездоказовий спосіб. По-перше, його можна застосовувати тільки в певних випадках (див. п. 128.2 ПКУ). Наприклад, незаконні рішення/дії/бездіяльність фіскалів призвели до безпідставної відмови або втрати статусу платника певного податку (п.п. 128.2.1 ПКУ). Тобто, припустимо, госпсуб’єкт утратив статус єдинника через незаконне рішення податківців, у якому згадується про здійснення платником забороненого виду діяльності.
По-друге, сума компенсації фіксована — 1 мінзарплата, встановлена законом на дату визнання незаконним рішення (дії або бездіяльності) податківців (станом на сьогодні — 6000 грн).
По-третє, відповідно до п. 114.2 ПКУ
якщо ви оберете цей спосіб, то стягнути шкоду в повному обсязі вже не вийде
Доказовий спосіб. На відміну від бездоказового способу, тут можна розраховувати на отримання компенсації майже в повному обсязі. Головне — довести наявність усіх трьох елементів для стягнення (протиправність, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв’язок).
У ПКУ є навіть приблизний перелік того, що можна включити до суми відшкодування (п. 114.3 ПКУ). Він не вичерпний! Тут, наприклад, документально підтверджені витрати, пов’язані з оскарженням (адмін- та/або судовим), на:
— юрсупровід (не пов’язаний із захистом, наданим адвокатом);
— відрядження співробітників або представників платника;
— отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо.
Розмір відшкодування документально підтверджених витрат не повинен перевищувати 50 мінзарплат (виходячи з мінзарплати на 1 січня року, в якому було прийнято рішення про відшкодування шкоди). У 2021 році — 300000 грн.
Зауважте: до документально підтверджених витрат не входять суми, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат за процесуальним законодавством (див. гл. 8 розд. І КАСУ). Наприклад, витрати на представництво ваших інтересів у суді адвокатом.
А що на практиці?
Бездоказовий спосіб. Про ефективність бездоказового способу говорити поки зарано. Усе-таки ці норми з’явилися в ПКУ тільки 01.01.2021 р.
Першою ластівкою, на жаль, стало негативне для платника рішення суду ☹ (рішення Приморського райсуду м. Одеси від 18.02.2021 р. у справі № 522/136/21 // reyestr.court.gov.ua/Review/95086156). Платник — колишній ФОП намагався стягнути 1 мінзарплату з фіскалів за те, що вони нарахували йому ЄСВ після припинення ФОП. Незаконність дій підтверджувалася рішенням суду першої інстанції, що набрало законної сили. Посилався при цьому колишній ФОП на підставу з п.п. 128.2.6 ПКУ (безпідставне внесення податківцями даних про наявність податкового боргу). Але Приморський райсуд відмовив у відшкодуванні шкоди ☹ . При цьому судді вказали на те, що колишній ФОП не є платником ЄСВ, і послалися на те ж рішення суду, за яким визнали дії податківців незаконними.
Доказовий спосіб. Щоб оцінити шанси, можна взяти за основу судову практику із застосування ст. 1173 і 1174 ЦКУ, оскільки механізм схожий.
Раніше часто перешкодою в застосуванні статей ЦКУ ставало те, що платникам не вдавалося довести причинно-наслідковий зв’язок між рішеннями/діями/бездіяльністю податківців і шкодою (див. «Податки & бухоблік», 2017, № 59, с. 23).
Негативних прикладів із практики Верховного Суду достатньо (див. постанови ВС від 13.11.2019 р. у справі № 922/2488/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/85866873 та від 21.12.2018 р. у справі № 920/31/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/78807905).
Але втрачати надію не потрібно! Особливо, коли на кону великі гроші! Усе частіше на просторах Реєстру судрішень з’являється позитивна практика для постраждалих платників ☺.
Наприклад, ФОП вибив з фіскалів відшкодування шкоди (в тому числі шкоди діловій репутації). Отримав він цю шкоду через незаконне розірвання договору про визнання електронних документів, унаслідок чого не були зареєстровані ПН. Оскільки контрагент устиг «здерти» санкції з підприємця за несвоєчасну поставку товару (факт поставки в договорі був прив’язаний до реєстрації ПН), ФОП вирішив стягнути відшкодування з податківців (див. постанову Великої Палати ВС від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18 // «Податки & бухоблік», 2020, № 57, с. 8)*.
* Хоча така схема не завжди спрацьовує (див. постанову Північного апеляційного госпсуду від 12.11.2020 р. у справі № 910/172/20 // reyestr.court.gov.ua/Review/93153223).
Або ще одна гучна справа. Платнику вдалося стягнути з податківців більше 2 млн грн недоотриманого податкового кредиту (див. постанову ВС від 12.03.2019 р. у справі № 925/17/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/80548809). Покупець подав позов спочатку на продавця, який не зареєстрував ПН. Але, як виявилося, річ була в незаконній відмові в реєстрації накладних. При цьому продавець навіть виграв у суді справу про незаконну відмову. Покупець швидко зорієнтувався і замінив відповідача з контрагента на податкову, вимагаючи відшкодування втраченого кредиту вже з держбюджету. Перша і друга інстанції не вгледіли тут ані наявності шкоди, ані причинно-наслідкового зв’язку між діями фіскалів і такою шкодою. Адже податківців уже зобов’язали зареєструвати ПН. Але Верховний Суд став на бік покупця і прийняв рішення — відшкодуванню шкоди бути!
До речі, нюансам відшкодування шкоди щодо нереєстрації ПН присвячена окрема стаття цього номера (див. «Постачальник не реєструє податкову накладну: як захиститися» цього номера).
Тож списувати з рахунків можливість стягнути з фіскалів відшкодування шкоди не варто. Це все-таки можливо. Хоч і не так легко.
