* Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/94904871.
Суть спору
Податківці** відмовлялися проводити митне оформлення ігристих ароматизованих напоїв на основі вина, ароматизованих винних напоїв ігристих, що імпортувалися в Україну (код УКТ ЗЕД 2206 00 39 00). Це відбувалося тому, що виник спір через застосування ставки акцизного податку. Проблема в тому, що код УКТ ЗЕД, під яким платник ввозив товари, значиться у двох різних колонках таблиці ставок акцизного податку (п.п. 215.3.1 ПКУ). В одному випадку як код 2206 00 39 00 (вина ігристі та вина газовані, зброджені напої...), в іншому — як код 2206 (вина та інші зброджені напої без додавання етилового спирту в іншому місці не зазначені).
** На момент виникнення спору митні та фіскальні органи були ще об’єднані в ДФСУ.
Позиція сторін
Платник. Платник вважав, що він цілком законно застосовує ставку 8,02 грн за 1 літр. Пояснював він це тим, що ввозяться саме суміші на основі зброджених напоїв, а не вина ігристі, вина газовані та зброджені напої.
Податківці. Контролюючі органи вирішили, що в цій ситуації має застосовуватися підвищена ставка — 11,65 грн за 1 літр. Аргумент: ставка 8,02 грн застосовується тільки для вин та інших зброджених напоїв без додавання етилового спирту в іншому місці не зазначені. Але в цьому випадку, зазначають фіскали, платник ввозив товар із конкретним кодом УКТ ЗЕД 2206 00 39 00. Тому можливість застосування ставки 8,02 грн виключена. Адже цей код окремо зазначений у п.п. 215.3.1 ПКУ зі ставкою 11,65 грн за 1 літр.
Вирішення справи судом
Верховний Суд (як і суди попередніх інстанцій) став на бік платника.
Аргументи суддів:
— щодо спірних товарів уже була постанова ВС від 11.11.2020 р. у справі № 1.380.2019.004212 (reyestr.court.gov.ua/Review/92902421);
— тут працює принцип презумпції правомірності дій платника (п.п. 4.1.4, п. 56.21 ПКУ).
Думка редакції
Цінність цього рішення не у визначенні ставки для сумішей на основі зброджених напоїв. Хоча це теж, безумовно, важливо.
Звернути увагу потрібно на те, як судді зафіксували суть принципу презумпції правомірності дій платника (який є, підкреслимо, універсальним). Нагадаємо: якщо та чи інша норма або різні норми допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків платників або контролюючих органів, то вважається, що правомірними є саме дії платника (п.п. 4.1.4, п. 56.21 ПКУ).
Верховний Суд говорить про те, що йдеться не лише про ситуацію, коли різні акти регулюють одну і ту саму ситуацію, але по-різному. Суть у тому, що це правило для вирішення ситуацій, де конфліктують інтереси платника і контролерів, а норми не дають чіткої відповіді на запитання, як це регулюється.
Причому щойно з’являється два і більше альтернативних варіанти правомірної поведінки, платник може обрати один, найвигідніший, з них.
А ось те, що цей варіант незаконний, повинен доводити контролюючий орган. І цей принцип нам ой як знадобиться. Особливо з урахуванням того, як виписані норми про вину й умисні правопорушення з підвищеними штрафами (наше трактування див. у «Податки & бухоблік», 2021, № 1-2, с. 10).
