Для відповіді на це запитання перш за все треба визначитися з тим, яким чином укладено договір ОСАЦВ: із підприємством чи з працівником.
Річ у тому, що згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону № 1961 власники транспортних засобів — це юридичні та фізичні особи, які є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності та, зокрема, на підставі договору оренди.
Тобто, з точки зору Закону № 1961, орендар автомобіля — це також власник автомобіля на період його оренди. Тому страховий поліс ОСАЦВ, що оформлюється на транспортний засіб, може придбавати у страхової компанії як його власник, так і його володілець — орендар. У разі укладення договору страхування з власником автомобіля — працівником підприємства, платити автоцивілку повинен власник, у разі укладення з самим підприємством-орендарем — такий орендар.
Таким чином, висновок очевидний. Якщо договір ОСАЦВ укладений між страховою компанією та працівником — власником автомобіля, оплата страхування підприємством — орендарем автомобіля буде для працівника доходом у вигляді додаткового блага. І неважливо, оплатило підприємство автоцивілку безпосередньо страховій компанії чи компенсувало працівнику витрати з її придбання.
Отже, сума такої оплати оподатковується ПДФО за ставкою 18 % (п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ) та ВЗ за ставкою 1,5 % (п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
У випадку оплати підприємством вартості поліса ОСАЦВ безпосередньо страховій компанії, врахуйте негрошовий характер такого доходу для працівника. Адже працівник отримує не грошові кошти, а страховий поліс. У разі отримання фізособою доходу в негрошовій формі база оподаткування ПДФО такого доходу визначається з урахуванням натурального коефіцієнта. При ставці ПДФО 18 % він складає 1,219512. ВЗ утримуєте з «чистої» вартості страхового поліса без застосування будь-яких коефіцієнтів.
Дохід, отриманий працівником у вигляді додаткового блага, зазначаємо у розд. I 4ДФ Податкового розрахунку з ознакою доходу «126».
Оплата за договором ОСАЦВ, укладеним між страховою компанію та працівником, що здійснена підприємством — орендарем автомобіля, є базою нарахування ЄСВ згідно з ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону № 2464. Підстава — така оплата включається до фонду оплати праці (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). Крім того, у Переліку № 1170 ця виплата не значиться. Вона підлягає відображенню у Д1 Податкового розрахунку у складі зарплати. Принаймні саме такої думки у питанні справляння ЄСВ з оплати за договором КАСКО дотримуються податківці у ситуації, коли оплата здійснена підприємством, що орендує автомобіль у фізичної особи (див. лист ДФСУ від 17.09.2018 р. № 4057/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).
А якщо договір ОСАЦВ укладено на період оренди між підприємством та страховою компанією? У цьому разі оплата автоцивілки підприємством не буде доходом працівника — власника автомобіля і об’єкт справляння ПДФО, ВЗ та ЄСВ не виникає.
У бухгалтерському обліку страхові платежі, перераховані наперед, списують до дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів». Потім їх розподіляють відповідно до тих місяців, до яких вони належать згідно з договором ОСАЦВ. До «поточних» із «майбутніх» такі витрати потрапляють через проводку Дт 23/91/92/93/94 — Кт 39.
