Міняємо шини на машині

Загальне

Основну інформацію, яка нам потрібна для класифікації та характеристики автомобільних шин, можна почерпнути в Правилах № 549*, а норми експлуатаційного пробігу шин — у Нормах № 488**.

* Затверджені наказом Мінінфраструктури від 26.07.2013 № 549.

** Затверджені наказом Мінтрансу від 20.05.2006 № 488.

На кожну шину заводимо картку обліку пробігу пневматичної шини (далі просто картка)***. Якщо придбали машину разом із шинами, то шини окремо в обліку не виділяються, але картки на них все одно завести треба. Те ж саме стосується й «запаски». Ведеться картка до списання шини і зберігається не менше 3 років після такого списання.

*** Форма такої Картки наведена в додатку 5 до Норм № 488.

У кінці кожного місяця в картку на підставі, зокрема, подорожніх листів записують фактичний пробіг (напрацювання) шини — обсяг роботи шини, вимірюваний найчастіше в кілометрах пробігу автомобіля (п. 5 розд. I Правил № 549). Вирішальними величинами,

**** Гранична (мінімальна) висота малюнка протектора встановлена п.п. «а» п. 31.4.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, а для закордонних поїздок показники наведені в додатку 6 до Норм № 488.

(абзац двадцять третій п. 5 розд. І Правил № 549). Такі шини мають бути виведені з експлуатації та списані в обліку. Звісно, можна списати шину, не чекаючи закінчення призначеного ресурсу, але тільки якщо шина фатально пошкоджена і не підлягає відновленню (п. 3.2 розд. 3, п. 7.5 розд. 7 Норм № 488).

Визнаємо у бухобліку

Автомобільні шини можуть надійти на підприємство: (1) як у складі автомобіля (враховані в його первісній вартості (ПВ)), так і (2) окремо (самостійний актив).

Шина у складі авто. Автошини, які знаходяться на самому автомобілі при його придбанні, обліковуються разом із ним у складі об’єкта основного засобу (ОЗ) на субрахунку 105 «Транспортні засоби» (пп. 7 і 8 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Такі шини амортизують у загальному порядку в процесі експлуатації автомобіля.

Шина як запас. Сама по собі шина згідно з п. 1 підрозд. 1 розд. ІІ Правил № 549 вважається складовою транспортного засобу і належить до його швидкозношуваних складових. Крім того, Інструкція № 291 відносить до запасів автомобільні шини в запасі та/або обороті та вимагає їх обліковувати (поштучно) на субрахунку 207 «Запасні частини». Тому коли шини отримуються окремо від автомобіля, їх визнають запасами. Причому не має значення той факт, що іноді строк корисної експлуатації автошин перевищує рік, а вартість може «зашкалити» за граничний бар’єр визнання МНМА. Такий порядок обліку шин задає Інструкція № 291, і, як правило, багато хто звично його дотримують. Водночас нацстандарти містять аргументи на користь обліку автомобільних шин як об’єкта основних засобів, адже їх строк служби більше року. Саме такий підхід найчастіше застосовують МСФЗшники, про це скажемо трохи нижче.

При цьому врахуйте: у бухобліку є два варіанти обліку «окремих» шин — запасів.

Шина як запас — є варіанти

Варіанти обліку шини залежать від моменту визнання вартості автомобільної шини у складі витрат.

Безпечний варіант. Порядок дій буде таким. Для шин, які знаходяться в запасі, відкриваємо субрахунок — 207/1 «Шини на складі». При передачі шин в експлуатацію перекидаємо їх на субрахунок 207/2 «Шини в експлуатації». Відповідно при поверненні їх на склад через сезонну заміну робимо проводку: Дт 207/1 — Кт 207/2.

Зрозуміло, що таке відтермінування в часі з відображенням витрат є безпечнішим варіантом, отже, як правило, це найпопулярніший варіант серед обережних бухгалтерів.

Вигідний варіант. У цьому випадку використовуємо один субрахунок 207 «Запасні частини». За дебетом цього субрахунку відображаємо оприбуткування шин, а за кредитом — списання їх вартості на витрати періоду (на Дт 23, 91 — 94 відповідно до напряму використання автомобіля, на якому шина «ходитиме»). Причому списання відбувається вже в момент передачі шин зі складу в експлуатацію (тобто встановлення на автомобіль). Але надалі продовжуємо вести оперативний кількісний облік автомобільних шин за місцями зберігання і матеріально відповідальними особами. Відповідно при поверненні ще невідпрацьованих шин на склад через сезонну заміну їх не оприбутковуємо і дохід не відображаємо — обліковуємо тільки кількісно.

Аргументуємо такий підхід тим, що заміна шин належить до витрат на технічне обслуговування автомобіля (п. 3.19 Положення № 102*), тобто націлена на підтримку автомобіля в робочому стані. А таким витратам пряма дорога до складу витрат періоду (п. 15 НП(С)БО 7).

* Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 № 102.

Безумовно, цей підхід для прибутківця найвигідніший, адже вартість автошини одразу — у момент передачі її в експлуатацію — зіграє у зменшення фінрезультату (тобто і в зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток). На практиці, традиційно, цей варіант податківці не вітають. А ось Верховний Суд підтримав платника у цьому питанні (ухвала ВС від 25.04.2019 у справі № 816/548/17**).

** reyestr.court.gov.ua/Review/81479378

Порядок заміни шин. Як правило, заміна шин на автомобілі відбувається з двох причин:

— це сезонна необхідність (при переході з літніх шин на зимові і навпаки);

— у разі повного її зносу (вироблена норма пробігу) або ушкодження, що не підлягає ремонту (до досягнення нормативного пробігу).

Як ми вже сказали, відображення у бухобліку списання автомобільних шин залежить від прийнятого варіанта їх обліку на підприємстві (див. табл. 1).

Таблиця 1. Бухоблік сезонної заміни шин та їх списання у зв’язку зі зношеністю

Шини в МСФЗ

Як правило, запчастини та обладнання для обслуговування відносять до запасів і списують на витрати у міру їх використання. Водночас об’єкти обліку, такі як великі запчастини, визнають у фінзвітності, якщо підприємство очікує, що використовуватиме їх більше ніж один період, тобто вони відповідають визначенню ОЗ із § 6 МСБО 16. Інакше їх класифікують як запаси (§ 8 МСБО 16).

Тобто стандарт допускає облік запасних частин як окремих об’єктів ОЗ. Шини — це великі запчастини, які явно відповідають визначенню та ознакам ОЗ (§ 7 МСБО 16). Отже, вони можуть бути оприбутковані на баланс як ОЗ.

При цьому відносно запчастин, які вимагають регулярної заміни, § 13 МСБО 16 наводить такий порядок дій. У балансовій вартості об’єкта ОЗ визнають витрати за його частковою заміною у момент виникнення, а у витрати списують замінювану його частину. Такий підхід і застосовується до обліку автомобільних шин, адже їх періодична заміна передбачена технічними умовами експлуатації автомобіля.

Податковий облік

Податок на прибуток. Малодохідники, які податкові різниці з розд. III ПКУ не застосовують, орієнтуються повністю на дані бухобліку.

Високодохідник, якщо вартість шин входить в первісну вартість придбаного автомобіля, в загальному порядку застосовує «амортизаційні» різниці виходячи з первісної вартості такого ОЗ (пп. 138.1 і 138.2 ПКУ). При цьому не підлягає амортизації вартість шин у складі вартості автомобіля негосподарського призначення (п.п. 138.3.2 ПКУ).

А ось відносно операцій з «окремими» шинами ПКУ ніяких спеціальних коригувань не передбачає. Причому навіть якщо замінюємо шини на невиробничому автомобілі. Адже заміна шин не є ремонтом, а отже, не потрапляє під заборону з п.п. 138.3.2 ПКУ (ср. ).

І не забувайте про загальні правила коригування фінрезультату у разі придбання у неприбутківців або «особливих» нерезидентів (п.п. 140.5.4 ПКУ) і відносно контрольованих операцій (п.п. 140.5.2 ПКУ).

ПДВ. При придбанні шин відображаємо ПК (за наявності зареєстрованої ПН). Якщо надалі автошини будуть установлені на автомобіль, який використовується в негосподарській (необ’єктній, пільговій) діяльності, то нараховуємо компенсуючі ПЗ з ПДВ (п. 198.5 ПКУ).

Якщо автошини унаслідок їх фатального пошкодження, що виключає ремонт (відновлення), підлягають списанню раніше строку, встановленого Нормами № 488, вважаємо, ніяких підстав для нарахування компенсуючих ПЗ бути не повинно. Щоправда, податківці можуть із цим не погоджуватися.

При продажу зношених шин (які не можна використати за їх первинним призначенням) базою нарахування ПДВ є вартість їх реалізації, але не нижча за мінбазу (п. 188.1 ПКУ). Для запасів мінбаза — це покупна ціна. Оскільки вторсировину, що утворилася, ми не купували, іншої ціни, крім балансової, у нас немає, отже, визнаємо цю ціну покупною. До речі, податківці погоджуються як покупну ціну розглядати в такому разі балансову вартість вторинної сировини (лист ДФСУ від 15.11.2018 № 4838/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки & бухоблік», 2019, № 4, с. 3).

Приклад. Підприємство придбало комплект нових зимових шин на автомобіль вартістю 8400 грн (у тому числі ПДВ — 1400 грн). Сезонна заміна шин проведена станцією техобслуговування — вартість послуг 200 грн (без ПДВ). Автомобіль використовує адміністрація підприємства. Демонтовані шини раніше підприємство придбало окремо від автомобіля. Їх балансова вартість — 3400 грн.

Таблиця 2. Бухоблік автошин