Відповімо: оптовика, у принципі, не повинна хвилювати наявність ліцензії в інших покупців — суб’єктів господарювання. Не потрібна «алкогольна» ліцензія також самому покупцю — суб’єкту господарювання, який придбаває алкоголь для власних потреб. Дивіться самі.
Оптова торгівля — це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання (ст. 1 Закону № 481). З цього визначення чітко випливає тільки те, що оптова реалізація повинна проводитися суб’єктам господарювання. Щоправда, у ст. 15 Закону № 481 є застереження: госпсуб’єкти, які отримали ліцензії на виробництво алкоголю або тютюну*, здійснюють постачання цієї продукції госпсуб’єктам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Проте це застереження стосується саме виробників. Йдеться про наявність оптової ліцензії в самого виробника. До речі, ще була заборона приймати для продажу та зберігання алкогольні напої від юридичних і фізичних осіб, які не мають ліцензії на виробництво або на право імпорту/оптової торгівлі алкогольними напоями, в п. 8 Правил № 854. Але заборона стосувалася тільки самих роздрібних торговців, та й самі правила вже втратили чинність.
* Крім виробництва вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових з виноматеріалів виключно власного виробництва, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Утім, оптовикові можуть знадобитися відомості про номер і дату видачі відповідної ліцензії одержувача хіба що при заповненні ТТН за формою № 1-ТН згідно з Інструкцією № 154. Але якщо в цих даних буде допущена помилка або вони взагалі не будуть зазначені, вважаємо, жодних негативних наслідків усе одно не буде ні в кого. Адже це порушення порядку ведення бухобліку, а тут податківці не при справах (див. «Податки & бухоблік», 2021, № 67, с. 19).
Тобто жодних заборон на оптовий продаж алкогольних напоїв суб’єктам господарювання, що не мають роздрібних або оптових ліцензій, чинним законодавством не передбачено. Ба більше, при закупівлі алкогольних напоїв для власних потреб (наприклад, для проведення корпоративу або для виробництва випічки), жодної ліцензії придбавати покупцеві не треба. Нічого подібного Закон № 481 просто не передбачає. Тільки не забудьте факт проведення корпоративу обов’язково документально підтвердити (див. 113.03 БЗ).
І ще: можна взагалі не морочитися із актуальністю ліцензії покупця, що належить до закладу громадського харчування**, у якого строк дії «алкогольної» ліцензії минув під час карантину. Дія його ліцензії продовжується на увесь період карантину і три наступних (що відлічуються з дня закінчення карантину) місяці (ст. 18 Закону № 481).
** До них віднесено: ресторан, бар, кафе, їдальню чи інший заклад незалежно від місця провадження господарської діяльності з громадськогого харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам (п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпеки та якості харчових продуктів» від 23.12.97 № 771/97-ВР).
Що стосується безалкогольного пива, то воно належить до товарної групи 2202 УКТ ЗЕД і не відповідає визначенню алкогольних напоїв. Тож безалкогольним пивом можна навіть торгувати без усякої ліцензії, не кажучи вже про придбання його для власних потреб.
