Поняття та види стажування
Наразі законодавство не містить єдиного визначення поняття «стажування». Цей термін вживається в різних нормативно-правових актах у дещо різних значеннях. Але якщо узагальнити, то стажування — це одна з форм здобуття або підвищення професійних навичок.
Є два найбільш поширених випадки стажування сторонніх осіб на звичайному підприємстві без оформлення трудових відносин (див. роз’яснення Держпраці // dp.dsp.gov.ua/novyny/umovy-stazhuvannia-ta-sposoby-ioho-provedennia/):
1) стажування студентів та учнів;
2) стажування безробітних, які перебувають на обліку в службі зайнятості.
При цьому стажування зазначених категорій осіб здійснюється за встановленими правилами та за певних умов, про що ми розповімо далі.
Можливе також стажування на підприємстві працівників інших підприємств, які направляються згідно з Положенням № 127/151*. Однак такі ситуації ближче до підвищення кваліфікації та й на практиці вони зустрічаються не дуже часто. Тому розглядати їх не будемо.
У всіх інших випадках звичайний роботодавець зобов’язаний укласти з працівником трудовий договір до моменту допуску його до роботи та повідомити про це податківців відповідно до вимог ст. 24 КЗпП. Інакше матиме місце порушення трудового законодавства. Підтвердженням є судова практика (див. постанови Верховного Суду від 30.09.2020 р. у справі № 540/635/19 // reyestr.court.gov.ua/Review/91883854 та від 03.06.2021 р. у справі № 0540/8959/18-а // reyestr.court.gov.ua/Review/97393461).
Та звідки ж ноги ростуть у помилкового уявлення про те, що новенькі можуть стажуватися на підприємстві? Швидше за все, усьому виною п.п. 7.1 Положення № 15**, яким передбачено, що новоприйняті на підприємство працівники до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених працівників пройти стажування протягом не менше 2 — 15 змін або дублювання протягом не менше 6 змін.
АЛЕ таке стажування передбачене для працівників робітничих професій та проводиться після прийняття на роботу і проходження первинного інструктажу на робочому місці. До того ж, як правило, застосовується під час професійної підготовки на право виконання робіт підвищеної небезпеки у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці.
Отже, розглянемо детально ситуації, коли стажування без оформлення трудових відносин дійсно можливе та не тягне за собою трудових штрафів.
Стажування студентів та учнів
Стажування студентів та учнів передбачено ст. 29 Закону № 5067***. Метою такого стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків тощо.
*** Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.
Категорії студентів та учнів. У схемі нижче ми наводимо категорії студентів та учнів, визначені п. 1 ст. 29 Закону № 5067, які мають право проходити стажування.
Хто зі студентів/учнів має право на проходження стажування
Стажування учнів та студентів проходить на підставі договору про стажування. Порядок укладення договору про стажування та його типова форма затверджені Порядком № 20****.
**** Затверджений постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20.
Якщо договір про стажування не укладено або ж студенти/учні не належать до зазначених вище категорій, то це вже не стажування.
Крім того, для проведення стажування необхідно дотримання певних умов.
Умови стажування. До їх числа належать такі.
1. Стажування здійснюється за професією, за якою здобувається освіта.
2. Стажування відбувається у вільний від навчання час.
3. Строк стажування за договором не може перевищувати 6 місяців.
Стажування може відбуватися на підприємствах незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
Підприємства можуть передбачати проведення стажування студентів/учнів у договорі про підготовку фахівців та кваліфікованих робітничих кадрів, що укладається закладом освіти та підприємством — замовником підготовки кадрів (п. 3 Порядку № 20).
Оформлення стажування. Його здійснюють відповідно до Порядку № 20.
1. Підприємство укладає зі стажистом договір про стажування.
Для укладення договору стажист подає: заяву про прийняття на стажування за формою згідно з додатком до Порядку № 20; копію паспорта; копію документа про освіту (за наявності); копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які відмовились від його отримання і мають відповідну відмітку в паспорті).
Особи, які проходитимуть стажування згідно з переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медоглядам, додатково подають медичну книжку.
Також може знадобитися сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду та довідка про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду (див. постанову КМУ від 06.11.97 р. № 1238 та Порядок, затверджений постановою КМУ від 27.09.2000 р. № 1465).
Договір про стажування укладається у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, а другий — у стажиста.
2. На підприємстві видається наказ про проходження стажування. У такому наказі зазначають: строки і місце проходження стажування (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікацію) або професію (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також керівника стажування.
3. Керівник стажування разом із стажистом розробляє індивідуальну програму стажування, яку затверджує керівник підприємства.
Керівником стажування призначається працівник підприємства, який має стаж роботи за відповідною професією не менш як 3 роки. За ним закріплюється не більше 2 стажистів. Щомісячна оплата за керівництво стажуванням не може бути менше 5 % суми основної заробітної плати, яку такий працівник отримує за основним місцем роботи (ч. 4 ст. 29 Закону № 5067). Конкретну суму оплати радимо вказати в наказі про стажування. Це убезпечить вас від можливих непорозумінь між працівником, керівником стажування та роботодавцем.
4. Після закінчення стажування стажистові видається висновок про результати стажування. У ньому зазначаються виконані роботи, оцінка якості їх виконання, а також характеристика професійної компетентності, особистих та ділових якостей стажиста.
Оплата стажування. У період стажування студенти/учні відповідно до індивідуальної програми можуть:
— здобувати теоретичні знання, вивчати процеси виробництва та при цьому не виконувати професійні роботи (стажування носить виключно ознайомлювальний характер);
— виконувати професійні роботи.
У разі коли результатів роботи стажиста немає і він тільки спостерігає за виробничим процесом, то таке стажування не оплачується.
Якщо стажист виконує професійні роботи, стажування не може бути безоплатним
Оплата робіт, виконаних стажистом, здійснюється на підставі акта здавання — приймання робіт (див. п.п. 7 п. 7 Типової форми договору про стажування). Адже договір про стажування, що оформлюється відповідно до Порядку № 20, — це договір цивільно-правового характеру.
Оподаткування. Дохід за договором про стажування оподатковуємо ПДФО, ВЗ та ЄСВ.
Відповідно до ст. 29 Закону № 5067 відомості про проходження стажування необхідно внести до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Для цих цілей є Об’єднаний звіт та трудовий Д5. Щоправда, окремої категорії особи для стажистів не передбачили. Тож їх відображаємо в Д5 з категорією «3» — особи, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру, та показуємо початок/закінчення дії договору про стажування.
Дохід, нарахований стажисту, зазначаємо у Д1 Податкового розрахунку із спецкодом «69» — «Суми заробітної плати, яку виплачує підприємство стажисту (практиканту) за виконання ним робіт у період навчання (стажування), виробничої практики». У 4ДФ, на наш погляд, дохід стажиста слід відображати з ознакою доходу «102».
А чи можна стажиста прийняти на роботу за строковим трудовим договором на період стажування? Так, можна. На це свого часу звертало увагу Мінсоцполітики у листі від 07.03.2014 р. № 300/039/97-14.
У такому разі договір про стажування не укладайте, тому що мова вже не йде про стажування, а мають місце звичайні трудові відносини з працівником із відповідним відображенням у звітності.
Майте на увазі! Стажування і виробнича практика студентів та учнів — це різні поняття, що регулюються різними законодавчими актами. Більш детально ознайомитися з нюансами організації виробничої практики на підприємстві ви можете у «Податки & бухоблік», 2019, № 86, с. 9.
Стажування безробітних
Громадяни, які мають офіційний статус безробітного, можуть проходити стажування відповідно до ст. 35 Закону № 5067 та Порядку № 318/655*****. Саме про стажування зареєстрованих безробітних й піде розмова далі.
Пункт 1.5 Порядку № 318/655 визначає стажування як підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця (п. 1.5 Порядку № 318/655).
Стажування безробітних на конкретному робочому місці надає можливість претендентам на вакансію працевлаштуватися, а роботодавцям знайти потрібних працівників.
Організація стажування. Стажування безробітних проходить за таким порядком.
1. Роботодавець звертається до центру зайнятості. Адже стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців. Узяти на стажування безробітного може суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, в тому числі й ФОП.
2. Центр зайнятості підбирає потрібні кандидатури із зареєстрованих безробітних для проходження стажування.
3. Центр зайнятості укладає тристоронній договір з роботодавцем і безробітним (п. 6.5 Порядку № 318/655).
4. Роботодавець затверджує індивідуальну програму стажування безробітного і узгоджує її з центром зайнятості. При цьому до обов’язків центрів зайнятості входить контроль за виконанням індивідуальних програм стажування (п. 2.9 Порядку № 318/655).
Строк стажування безробітного не може перевищувати 3 місяців (лист Мінсоцполітики від 13.07.2016 р. № 451/021/106-16).
Після закінчення стажування роботодавець-замовник, який забезпечував проходження стажування, зобов’язаний працевлаштувати безробітного.
Оплата праці стажистів. Стажування безробітних проходить на безоплатній основі. Адже під час стажування вони перш за все набувають практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків, але не виконують професійні роботи.
Крім того, в період стажування зареєстрований безробітний продовжує отримувати допомогу по безробіттю, якщо строк її виплати не закінчився.
висновки
- Стажування не рівноцінне випробуванню. У разі необхідності перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, застосовуйте саме випробування, а не стажування. На строк випробування з працівником обов’язково укладається трудовий договір.
- Якщо мова йде про звичайних роботодавців, то стажування без укладення трудового договору у загальному випадку у них можливо лише для студентів/учнів та зареєстрованих безробітних за дотриманням законодавчо встановлених умов.
