Користуємося ТМ — платимо роялті ФОП

Облік використання ТМ

Бухоблік. Згідно з п. 4 ст. 16 Закону № 3689* використанням знака (торговельної марки) для товарів визнається нанесення знака торговельної марки не лише на будь-який товар, для якого такий знак зареєстрований, але й на упаковку, в якій міститься такий товар. Відносини з використання ТМ (без передачі права власності) оформляються ліцензійним договором, який обов’язково складають письмово (ч. 2 ст. 1107 ЦКУ). Такий договір не підлягає обов’язковій держреєстрації, але на вимогу однієї із сторін може бути зареєстрований у порядку, встановленому законом (ст. 1114 ЦКУ). Детальніше див. «Податки & бухоблік», 2021, № 48, с. 57.

* Закон України «Про охорону права на товарні знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. № 3689-ХIl.

В обліку платежі за ліцензійним договором кваліфікують як роялті. Користувач торговельної марки жодних активів не визнає. А ось зобов’язання з виплати роялті за використання торговельної марки обліковує на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» в кореспонденції з рахунком витрат, до яких належить використання торговельної марки, — об’єкта інтелектуальної власності (п. 5 НП(С)БО 11 «Зобов’язання», п. 5 НП(С)БО 16 «Витрати»).

Враховуючи, що використання торговельної марки пов’язано зі сферою маркетингу і збутом виготовлюваної на підприємстві продукції, визначених окремих її видів або конкретного продукту, то витрати на використання (роялті) слід визнавати у складі інших витрат на збут (п. 19 НП(С)БО 16). Відображають такі витрати на однойменному рахунку 93. На собівартість виготовлюваної продукції платежі за використання торговельної марки на упаковці виготовлюваної продукції не відносимо.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені (п. 7 НП(С)БО 16).

Податок на прибуток. Малодохідники для цілей податкового обліку орієнтуються на бухгалтерський фінрезультат. А ось високодохідники і малодохідники-добровольці коригують фінрезультат на різниці, серед яких і різниця, що збільшує фінрезультат, при нарахуванні роялті на користь суб’єктів підприємництва, що сплачують податок у складі інших податків, окрім фізосіб, які оподатковуються податками в порядку, встановленому розд. IV ПКУ (п.п. 140.5.7 ПКУ).

Звичайно, ФОП на ЄП не платить податок на прибуток. Водночас, враховуючи норми п.п. 1 п. 292.1 ПКУ, у дохід ФОП-єдиноподатників не включаються отримані ними пасивні доходи у вигляді відсотків, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого і нерухомого майна, що належить на праві власності фізособі і використовується в її господарській діяльності.

Тобто роялті, нараховані (виплачені) підприємством на користь ФОП, що працює на ЄП, знаходяться поза спрощеною системою оподаткування.

Тому є всі підстави вважати, що при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємство на підставі прямого виключення з п.п. 140.5.7 ПКУ не повинне збільшувати фінрезультат на суму роялі, нарахованого на користь ФОП, що працює на ЄП.

Аналогічна ситуація виникає і з нарахуванням роялті на користь ФОП-загальносистемника. Схоже, роялті як пасивні доходи (п.п. 14.1.286 ПКУ), податківці не бачать серед доходів ФОП-загальносистемника. Вони (так само, як і у ФОП-спрощенця) потрапляють у громадянські доходи і підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими розд. IV ПКУ для звичайних фізосіб (п.п. 164.2.8 ПКУ). У будь-якому випадку не буде збільшуючої різниці на суму роялі, нарахованого і на користь ФОП-загальносистемника.

Роялті на користь ФОП

ПДФО та ВЗ. Попри те, що підприємство платить роялті на користь ФОП на ЄП, проте утримати ПДФО і ВЗ з такого доходу все-таки доведеться. Адже згідно з п.п. 1 п. 292.1 ПКУ роялті в дохід ФОП-єдиноподатників не включаються.

Підприємству треба бути уважним при виплаті роялті, оскільки йому світить роль податкового агента й у випадку з ФОП-загальносистемником. Як ми вже сказали, роялті належать до пасивних доходів (п.п. 14.1.286 ПКУ), а податківці на прикладі банківських відсотків не вважають це підприємництвом. А отже, не включають у дохід і ФОП-загальносистемника.

Такі доходи, на їх думку, включаються в дохід фізособи-громадянина на підставі пп. 164.2.8 і 164.2.3 ПКУ, і оподатковуються ПДФО за загальною ставкою 18 % (пп. 170. 3.1 і 167.5.1 ПКУ). Також із суми роялті утримують і ВЗ за ставкою 1,5 % (пп. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

При цьому оподаткування сум роялі податківці перекладають на податкового агента, яким при нарахуванні/виплаті роялті є будь-який суб’єкт господарської діяльності (юрособа або фізособа-підприємець), який нарахував/виплатив такий дохід (див. пп. 170.3.1, 170.5 ПКУ, консультацію у БЗ 103.11).

Тож попри те, що підприємство, по суті, має справу з ФОП, обов’язок утримання ПДФО при нарахуванні роялті лягає на його плечі як податкового агента. ФОП повинен отримати «на руки» вже очищену від податків суму роялті.

ПДФО і ВЗ із суми роялті сплачуються (перераховуються) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п.п. 168.1.2 ПКУ). Якщо ж податковий агент нараховує роялті, але не виплачує (не надає) їх платникові податків, то податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, податковий агент повинен перерахувати до бюджету в строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду — не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (п.п. 168.1.5 ПКУ).

У 4ДФ податковий агент відображає суму нарахованого/виплаченого роялті в графах 3а і 3 з ознакою доходу «103». У свою чергу, суми утриманого/сплаченого ПДФО показує в графах 4а і 4, а ВЗ — у графах 5а і 5 відповідно.

ЄСВ. Роялті не є базою для нарахування ЄСВ.