Добровільні виплати солдатам підприємства: наслідки

Спочатку нагадаємо, кого ми називаємо солдатами підприємства. Це працівники:

— призвані на строкову військову службу;

— призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

— призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

— призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

— прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби.

Для зазначених категорій працівників ч. 3 ст. 119 КЗпП передбачає певні трудові гарантії. Причому перелік гарантій з 19.07.2022 змінився*. Якщо до цієї дати за солдатами підприємства слід було зберігати місце роботи (посаду) та середній заробіток, то з 19.07.2022 зберігати середню за період проходження військової служби роботодавець не зобов’язаний.

* Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.

А якщо він зовсім не проти того, щоби продовжувати виплати працівникам, які проходять військову службу?

Отже, все у ваших руках. Звичайно, якщо ваше підприємство не утримується за рахунок бюджетних коштів.

Розмір виплати

Насамперед слід визначитися з розміром виплат. Річ у тім, що тепер не обов’язково прив’язуватися до середнього заробітку. Солдатам підприємства можна виплачувати, наприклад, оклад, мінімальну заробітну плату чи будь-яку іншу суму на розсуд роботодавця. Тут все залежить від його фінансових можливостей та доброї волі.

Зафіксуйте розмір виплат солдатам підприємства внутрішнім нормативним актом роботодавця, наприклад, відповідним положенням, затвердженим керівником підприємства, чи його наказом (розпорядженням). Але будьте уважні! Такий документ повинен мати чіткий порядок розрахунку суми виплати. Пояснимо, що ми маємо на увазі.

Припустимо, вирішили з 19.07.2022 зберігати за працівником середній заробіток. Виникає питання: чи повинен бухгалтер розрахувати нову середньоденну заробітну плату? Щоб уникнути згодом претензій контролерів, краще цей момент однозначно прописати у відповідному документі. Так, роботодавець може зазначити, що солдатам підприємства оплачуються робочі дні, пропущені у зв’язку з військовою службою, виходячи із середньоденної заробітної плати, розрахованої за 2 місяці роботи, що передують призову/прийняттю на військову службу. Тобто в цьому випадку жодних змін у нарахуванні середнього заробітку порівняно з виплатами до 19.07.2022 не буде.

Вирішили виплачувати мінзарплату? Зазначте, за який місяць її слід брати (за місяць нарахування доходу або, наприклад, за місяць, що передує місяцю нарахування) та чи змінюватиметься сума виплати у зв’язку зі зміною мінімальної заробітної плати згідно із законом.

Якщо виплата здійснюється за неповний місяць, можна прописати, що вона обчислюється пропорційно робочим (або календарним) дням такого місяця.

Крім того, не зайвим буде зазначити, що виплати проводяться за наявності фінансових можливостей роботодавця та можуть бути зупинені на підставі окремого наказу (розпорядження).

Важливо! До видання відповідного положення або наказу (розпорядження) про розмір та порядок виплати обов’язково перевірте, чи не містить ваш колективний договір (Положення про оплату праці) норму про збереження середнього заробітку солдатам підприємства. Прописані у колективному договорі гарантії є обов’язковими до виконання (ст. 18 КЗпП). Тому якщо колдоговір (Положення про оплату праці) містить таку норму, а ваш роботодавець вирішив виплачувати солдатам підприємства, наприклад, оклад чи мінімалку, то доведеться внести зміни до цього документа.

Зміна колективного договору — процедура тривала. Вона має проводитися відповідно до вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-ХІІ. Але є більш швидке рішення.

Стаття 11 Закону № 2136* дозволяє роботодавцю з його ініціативи на період воєнного стану зупиняти дію окремих норм колективного договору.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Таким чином,

А от якщо колдоговір просто наказує надавати солдатам підприємства гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП, турбуватися не доведеться. Оскільки тепер ця стаття не зобов’язує зберігати середній заробіток особам, призваним/прийнятим на військову службу, немає необхідності зупиняти відповідну норму колдоговору. Тоді просто видаєте внутрішній нормативний акт роботодавця про встановлення відповідних виплат солдатам підприємства.

Як назвати виплату?

Як класифікувати добровільну виплату працівникам, призваним/прийнятим на військову службу, з погляду Інструкції № 5*? Тут можливі варіанти.

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5.

Якщо ви, як і раніше, зберігаєте солдатам підприємства середній заробіток, це, на нашу думку, оплата за невідпрацьований час працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5). Зауважте: цей підпункт не встановлює, що такі виплати мають здійснюватися відповідно до законодавства чи колективного договору. Отже, він цілком підходить для нашого випадку.

Але це не єдиний можливий варіант. Можна визначити таку виплату як матеріальну допомогу, що має систематичний характер (п.п. 2.3.3 Інструкції № 5), або як виплату соціального характеру у грошовій і натуральній формі (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5).

Пропишіть чітко назву виплати, яку ви здійснюватимете, у документі про її встановлення, а також зазначте, чи входить вона до фонду оплати праці. Навіщо це потрібно? Щоб під час перевірки у податківців не було спокуси перекваліфікувати її на іншу виплату та звинуватити вас у її неправильному оподаткуванні та/або відображенні у звітності.

Яким може бути текст положення про встановлення добровільних виплат працівникам, призваним/прийнятим на військову службу, див. нижче.

Оподаткування

Залежно від того, як ви класифікуєте виплату солдатам підприємства, її можна віднести до складу додаткової заробітної плати чи інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Але у будь-якому разі ці виплати потрапляють до фонду оплати праці, а отже, на них нараховується ЄСВ (ч. 1 ст. 7 Закону № 2464*).

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Цікавий момент! Відповідно до п. 9²⁰ розд. VIII Закону № 2464 під час періоду мобілізації роботодавці-єдиноподатники (юрособи групи 3 і ФОП груп 2 та 3) мають право за власним рішенням не сплачувати ЄСВ за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до ЗСУ.

Зверніть увагу: у цій нормі не зазначено, що вона стосується лише середнього заробітку, який сплачувався згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП. Тому, якщо підходити формально, згадана пільга має поширюватися й на добровільні виплати мобілізованим працівникам. Проте вважаємо, ДПСУ такий підхід може не сподобатися. Тому, перш ніж відмовитися від сплати ЄСВ, є сенс отримати відповідну консультацію податківців. При цьому зауважте, що нарахувати та відобразити у звітності ЄСВ від добровільних виплат у будь-якому разі потрібно.

Ще один важливий нюанс. Будьте уважні, якщо виплата працівнику, призваному/прийнятому на військову службу, менше мінімальної заробітної плати. У разі коли ваше підприємство є для нього основним місцем роботи і він перебував у трудових відносинах повний місяць, ЄСВ за ставкою 22 % необхідно нарахувати не нижче мінімального страхового внеску (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464). Нагадаємо: мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінзарплати та ставки ЄСВ.

А чи можна включати суму виплат працівникам, призваним/прийнятим на військову службу, до податкових витрат підприємства? Безперечно. Податковий облік ґрунтується на бухгалтерському (п.п. 134.1.1 ПКУ). У свою чергу, у бухобліку суми, нараховані солдатам підприємства, відносять до складу витрат (Дт 949 — Кт 661). При цьому жодних коригувань для таких випадків ПКУ не передбачає. Тому тут як у малодохідників, так і у високодохідників все за бухобліковими правилами.

Відображення у кадровому обліку та звітності

Спочатку з’ясуємо, як відображати період військової служби, що оплачується роботодавцем на добровільних засадах, у табелі обліку використання робочого часу. Незалежно від того, оплачується такий період чи ні, табелюємо відсутність на роботі солдатів підприємства кодом «ІН» (або цифровим позначенням «22») — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул і т. ін.). Проте ви можете передбачити свій варіант кодування для ситуації, коли оплата періоду військової служби здійснюється за ініціативою роботодавця.

Суми добровільних виплат працівникам, призваним/прийнятим на військову службу, відображаються в Об’єднаній звітності з ЄСВ/ПДФО/ВЗ. При цьому у 4ДФ наводимо ознаку доходу «101».

Що стосується Д1, то у разі збереження середнього заробітку за солдатами підприємства, на наш погляд, можна продовжувати проставляти код категорії застрахованої особи «47». Якщо роботодавець пішов шляхом виплати матеріальної допомоги у розмірі окладу, мінзарплати або якоїсь іншої фіксованої суми, проставляємо код «1».

Відпускний стаж

Раніше (по 18.07.2022 включно) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, включався період проходження працівником військової служби.

З 19.07.2022 до зазначених норм було внесено зміни. Як і раніше, у відпускний стаж включається час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалося місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково. Однак, як виняток із цього загального правила, зазначені особи, призвані/прийняті на військову службу, за якими роботодавець зберігає місце роботи та посаду.

Тому вважаємо, що

Якщо ж роботодавець захоче якось компенсувати працівнику втрату відпускного стажу, можна скористатися ч. 2 ст. 4 Закону про відпустки. Відповідно до цієї норми колективним чи трудовим договором можуть встановлюватися види відпусток, які не передбачені чинним законодавством. Головне, щоб такі відпустки оплачувалися (див. лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 № 243/13/116-16). Таким чином, якщо внести відповідне положення до колективного або трудового договору, солдати підприємства матимуть право на оплачувану відпустку визначеної тривалості.

Добровільні виплати при розрахунку середньої

Тепер поговоримо про врахування добровільних виплат при визначенні середнього заробітку для оплати відпускних та лікарняних після повернення солдатів підприємства на місце їх роботи.

Відпускні. Згідно з абзацом шостим п. 2 Порядку № 100* час, протягом якого працівник відповідно до законодавства не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

До 19.07.2022 за солдатами підприємства зберігався середній заробіток. Тому час проходження військової служби не виключався з розрахункового періоду. Звісно, ​​у розрахунку відпускних брала участь і нарахована солдатам підприємства середня заробітна плата (абзац четвертий п. 3 Порядку № 100).

А тепер все залежить від двох умов:

1) яку саме виплату здійснює роботодавець (оплата за невідпрацьований час працівникам, які залучаються до виконання державних чи громадських обов’язків, або матеріальна допомога — див. вище);

2) повністю чи частково роботодавець зберігає заробіток солдатам підприємства.

Якщо роботодавець здійснює оплату за невідпрацьований час працівникам, які залучаються до виконання державних чи громадських обов’язків, у розмірі середньої заробітної плати, то і період служби, і середній заробіток потраплять до розрахунку відпускних.

Раніше з посиланням на п.п. «б» п. 4 Порядку № 100 на цьому наполягало Мінпраці (див. лист від 13.12.2005 № 694/13/84-05).

Також не включаємо до розрахунку періоди, протягом яких заробіток за працівником зберігався частково. Зрозуміло, що й самі суми виплат при визначенні розміру відпускних у такій ситуації не враховуються.

Такий самий принцип діє й при обчисленні середньої для виплати компенсації за невикористану відпустку.

Лікарняні. Як ми згадували раніше, добровільні виплати солдатам підприємства включаються до фонду оплати праці та обкладаються ЄСВ. Військова служба не входить до переліку поважних причин, за яких невідпрацьований час виключається із розрахункового періоду (див. п. 3 Порядку № 1266*). З цього випливає, що і оплачений роботодавцем період служби, і сума виплати, на яку нараховувався ЄСВ, братимуть участь у розрахунку середнього заробітку для оплати листків непрацездатності.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266.

Все повернеться?

А тепер «вишенька на торті». Депутати пропонують повернути виплату середнього заробітку працівникам, призваним/прийнятим на військову службу. Причому заднім числом — з 19.07.2022!

Так, наразі на розгляд ВРУ передано законопроєкт № 7584 . У ньому передбачається відновити збереження середнього заробітку солдатам підприємства.

При цьому очікується, що нараховані доходи у вигляді зарплати, одержані працівниками, призваними/прийнятими на військову службу, будуть визнані заборгованістю держави перед роботодавцем. Суму такої заборгованості хочуть погашати шляхом зменшення податкових зобов’язань роботодавця за загальнодержавними податками та зборами за податкові періоди, що припадають на воєнний стан та 12 місяців після його припинення/скасування. Також планується погашати таку заборгованість шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики.

Поки що зазначений законопроєкт не розглядався, але тримайте «руку на пульсі». А ми, безумовно, вчасно вас інформуватимемо.