ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Для припинення трудового договору одночасно мають бути дотримані дві умови:
1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль;
2) у роботодавця немає інформації про причини такої відсутності
У листі, що коментується, Держпраці роз’яснює особливості звільнення на підставі п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП — відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль. Зазначена підстава з’явилася з 19.07.2022 завдяки Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.
Спеціалісти відомства нагадують, що для розірвання трудового договору на підставі п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП обидві умови (більше 4 місяців немає ні працівника, ні інформації про причини його відсутності) повинні дотримуватися одночасно. Якщо не виконано одну з них (наприклад, працівник доведе, що протягом 4 місяців він зв’язувався з роботодавцем та пояснював, чому відсутній на роботі), звільнення може бути визнано судом незаконним.
Цікавий момент. Причина відсутності на роботі не має значення для цілей застосування п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Про це згадувалося також у коментарі Мінекономіки від 01.08.2022. Тобто навіть якщо згодом з’ясується, що причина була поважною, на факт звільнення це не вплине. Головне, що роботодавець протягом періоду, який перевищує 4 місяці, не мав інформації про те, чому працівник відсутній на робочому місці.
Звільнення на підставі п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП не слід ототожнювати зі звільненням за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП
Як справедливо зазначає Держпраці, звільнення за прогул та звільнення у зв’язку з відсутністю працівника на робочому місці та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці — це абсолютно різні речі. Розірвання трудового договору на підставі п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП не є заходом дисциплінарного стягнення. Отже, у цьому разі не потрібно дотримуватися правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 1471, 148 та 149 КЗпП.
Також зауважте: для звільнення за п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівник повинен бути відсутнім на робочому місці 4 місяці поспіль. Тобто періоди відсутності працівника на роботі не підсумовуються.
Наведемо приклад. Працівник був відсутній через нез’ясовані причини 3 місяці. Потім з’явився на роботі на день і знову зник на 2 місяці. У цьому випадку періоди відсутності на робочому місці у сумі перевищують 4 місяці, проте звільнити працівника на підставі п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП не можна.
Важливо! Як зазначалося раніше, норма п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП набула чинності з 19.07.2022. Відповідно звільнити працівника на цій підставі можна не раніше зазначеної дати, якщо на дату звільнення має місце 4-місячна відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності. На це звертає увагу Держпраці у листі, що коментується.
Таким чином, якщо станом на 19.07.2022 працівник уже був відсутній понад 4 місяці й у роботодавця не було інформації про причини його відсутності, розірвати трудовий договір можна було безпосередньо 19 липня 2022 року або після цієї дати.
Також додамо, що законодавство дає право, а не зобов’язує роботодавця здійснювати звільнення працівника, який відсутній тривалий час. Тому якщо ви готові чекати на свого співробітника більше 4 місяців, ніщо цьому не перешкоджає.
