Операція «врятувати сільгоспчастку»!

Рахуємо сільгоспчастку

Як випливає з п.п. 4 п. 291.4 ПКУ, щоб аграрій був платником сільгоспЄП, розмір його сільгоспчастки має бути на рівні, не меншому за 75 %. Тобто розмір сільгоспчастки має або дорівнювати, або бути більшим за цей показник.

Щоб розрахувати розмір сільгоспчастки, аграрій має здійснити прості математичні дії. А саме він має

Для розрахунку сільгоспчастки він має взяти дані бухобліку (БЗ 108.02.0).

При цьому, якщо аграрій бажає бути платником сільгоспЄП у наступному 2023 році, сільгоспчастку на рівні 75 % він має рахувати саме за результатами поточного 2022 року. Той факт, що у якийсь період 2022 року розмір сільгоспчастки може не дотриматися 75 %, на можливість перебування у наступному році на сільгоспЄП не впливає.

Щоб здійснити розрахунок сільгоспчастки, аграрій має використовувати Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, форма якого затверджена наказом Мінагрополітики від 26.12.2011 № 772 (ідентифікатор форми J0303308*).

* Див. БЗ 108.02.05

Про те, які саме показники слід брати для заповнення Розрахунку сільгоспчастки, сьогодні говорити не будемо. У самій формі Розрахунку достатньо підказок для її заповнення. Крім того, детально про її заповнення можете прочитати у статті «Специфічні доходи в розрахунку частки» // «Податки & бухоблік», 2022, № 10.

Далі звернемо увагу на те, як аграрію скоригувати свої доходи, щоб розмір його сільгоспчастки вписався у 75 % межу, якщо, провіривши приблизний розмір сільгоспчастки на основі прогнозних даних про свій сільгоспдохід і загальний дохід, він побачив, що його частка знаходиться на грані 75 % або не дотягує до цієї межі.

Коли частка не важлива

ВС — звільнення немає! Навіть той факт, що протягом значного часу 2022 року в Україні діяв воєнний стан (ВС), не звільняє аграрія від дотримання 75 % сільгоспчастки.

Форс-мажорне послаблення. За загальними правилами аграрій може бути платником сільгоспЄП у 2023 році, навіть якщо він не дотримається сільгоспчастки на рівні 75 % за минулий 2022 рік (п.п. 298.8.4 ПКУ).

Але щоб скористатися цим звільненням, аграрій має не виконати 75 % сільгоспчастку у звʼязку із виникненням обставин непереборної сили. Причому підтвердити форс-мажор повинна не ТПП, а рішення обласних рад. Ні лист від ТПП про визнання війни форс-мажором, ні сертифікат від ТПП тут не допоможуть.

ООС-послаблення. Дехто може сказати, що це не всі випадки, коли можна працювати на сільгоспЄП без дотримання розміру сільгоспчастки. Так, наприклад, у п.п. 38.8 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ є також послаблення в цій частині.

На наш погляд, ці послаблення ВС не стосуються. Судіть самі. У нормі говориться про те, що платники сільгоспЄП, у яких місцезнаходженням усіх земельних ділянок є тимчасово окупована територія, для переходу на сільгоспЄП або підтвердження статусу платника сільгоспЄП у році, наступному після року, в якому завершено проведення АТО та/або ООС, Розрахунок сільгоспчастки не надають.

Отже, з цього випливає, що звільнення стосуються:

— по-перше, тільки випадку, коли буде завершено проведення АТО та/або ООС. У нас же діє ВС, який був введений без призупинки АТО та/або ООС. А тому говорити про те, що АТО чи ООС з початком ВС закінчилися, не варто;

— по-друге, це звільнення стосується тільки окупованих територій у розумінні п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. А такими територіями вважаються тільки території окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначені відповідно до розпорядження Кабміну від 07.11.2014 № 1085. Серед таких територій на сьогодні рахуються тільки території, що були окуповані до 24.02.2022. Після повномасштабного вторгнення цей перелік не мінявся. Тому розраховувати аграріям, які потрапили під окупацію після 24.02.2022, на вищезгадане звільнення від подання Розрахунку сільгоспчастки не варто.

Проблемні аспекти

Основи. Аграрії, які на час дії ВС рахують сільгоспчастку (вони не постраждали від форс-мажору), мають обов’язково її втримати у межах 75 %. Щоб так сталося, їм слід чітко розуміти, що може призвести до невиконання поставленого нормативу.

Зазвичай це пов’язано із здійсненням несільгоспдіяльності. Якщо це ваш випадок, то радимо просто припинити здійснювати таку діяльність.

Якщо ж аграрій не хоче цього робити чи, навіть припинивши її, йому не вдасться довести свою сільгоспчастку до 75 % рівня, то аграрію слід вживати інші невідкладні заходи щодо збільшення своєї сільгоспчастки.

Зменшити несільгоспдохід. Щоб це зробити, аграрій може здійснити такі дії:

1) відтермінувати постачання несільгосппродукції на наступний рік. Адже як сільгоспдохід, так і загальний дохід, які беруть для розрахунку сільгоспчастки, аграрій рахує на основі даних бухобліку. А за правилами бухобліку дохід виникає на дату відвантаження товару чи надання послуг. Тому

А отже, і сільгоспчастка не зменшиться на суму відтермінованого доходу. Звичайно, таке перетікання може вплинути на частку наступного року. Але то ще буде колись, а не тепер. І як настане наступний рік, тоді і слід буде думати про його сільгоспчастку.

Факт отримання авансів під такі постачання чи надання послуг на сільгоспчатку не впливає, адже не вважається доходом. Тому аванси отримувати можна. Але щоб відтермінувати постачання чи надання послуг, слід домовлятися із покупцями, оскільки такі самовільні дії можуть призвести до спорів;

2) скасувати здійснені постачання. Наприклад, можна спробувати повернути від покупців раніше відвантажений їм товар. Цими діями аграрій зменшить розмір свого несільгоспдоходу і тим самим збільшить свою частку. Проблема у цьому способі в тому, що покупець міг уже відвантажити іншим чи використати ваш товар у своїй діяльності. А тому повернути його він вам уже не зможе;

3) не здійснювати псевдосільгоспоперацій. Наприклад, наприкінці року не здійснювати всі види сільгосппослуг (зокрема, послуг з обробки ґрунту, догляду за посівами чи збирання врожаю тощо) як фізособам (у тому числі й своїм орендодавцям), так і іншим сільськогосподарським товаровиробникам.

Річ у тому, що дохід від надання таких послуг є несільгоспдоходом і оминає сільгоспдохід. На це вказує п.п. 298.8.3 ПКУ. Адже сільгоспдоходом є тільки дохід від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки. Дохід від реалізації сільгосппослуг до сільгоспдоходу не потрапляє.

Тому, відмовившись від надання таких послуг, аграрій може дещо зменшити свій несільгоспдохід і збільшити сільгоспчастку;

4) припинити продаж основних засобів (ОЗ) з прибутком. Нагадаємо, що сума доходу, отримана від реалізації аграрієм своїх ОЗ (автомобілів, сільгосптехніки, будинків тощо), може повністю оминути загальний дохід аграрія тільки тоді, коли він продає ОЗ, який використовував більше 24 місяців (2 роки) до місяця продажу за договірною вартістю (без ПДВ), що дорівнює або менша за залишкову вартість.

Якщо ж аграрій буде продавати ОЗ, що:

— був у використанні більше 24 місяців до місяця продажу за договірною вартістю (без ПДВ), яка перевищує залишкову вартість об’єкта ОЗ, то до загального доходу він включить дохід у розмірі різниці між виручкою і залишковою вартістю цього об’єкта (тобто прибуток від реалізації активу);

— був у використанні менше 24 місяців або тільки придбаний і одразу проданий, то, незалежно від розміру договірної вартості, до загального доходу потрапить уся виручка від реалізації без будь-яких зменшень.

Збільшити розмір сільгоспдоходу. А саме можна:

1) по максимуму продати до кінця року всі залишки сільгосппродукції, що знаходиться на складах. При цьому варто враховувати, що продаючи сільгосппродукцію в кінці року, аграрій може отримати не той розмір доходу, на який він розраховував. Річ у тому, що

Але коли у аграрія немає місць для зберігання, а також враховуючи той факт, що на сьогодні діє зернова угода і зернотрейдери з більшою охотою придбавають сільгосппродукцію, то продати зараз по максимуму сільгосппродукцію, можливо, комусь буде і вигідно;

2) здорожити вартість своєї сільгосппродукції, а саме збільшити ціну на продукцію, яку планували продати до кінця відповідного року. Варіантів здорожчення продукції декілька. Наприклад, можна спробувати:

— експортувати продукцію. Хоча через закриття морських шляхів це може бути доволі проблематичним під час час війни;

— продавати власновирощену продукцію не у вигляді сировини, а вже у переробленому вигляді.

Другий варіант з переробкою виглядає більш привабливим, оскільки перероблену продукцію можна продати в Україні без вивезення за кордон, а ціна на неї постійно зростає.

Але щоб скористатися цим варіантом збільшення сільгоспдоходу і тим самим сільгоспчастки, у аграрія мають бути переробні потужності. Якщо ж у вас своїх потужностей для переробки продукції немає, то можна віддати вашу сільгосппродукцію на переробку на давальницьких умовах іншим суб’єктам господарювання. І якщо після цього буде отримано інший вид сільгосппродукції, то дохід від її продажу потрапить до сільгоспдоходу.

Такий фокус не можна провернути, тільки коли аграрій придбав сільгоспродукцію у інших осіб, а не виростив сам. Тоді навіть якщо він віддасть продукцію на переробку і отримає іншу сільгосппродукцію, дохід від реалізації такої нової продукції опиниться тільки серед загального доходу аграрія й омине його сільгоспдохід. З цим погоджуються й фіскали (див. лист ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. від 08.05.2019 № 2031/ІПК/04-36-12-04-21).

Взагалі то, щоб врятувати свою сільгоспчастку, аграрію слід задіяти по максимуму всі або більшість із вищеперелічених способів.