Щорічні відпустки: чергові зміни

* Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.

Стаж, що дає право на відпустку

Які періоди зараховувати до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, встановлюють ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та ст. 82 КЗпП. Законом № 2352 до цих норм було внесено зміни. Зокрема, вони торкнулися солдатів підприємства. З’явилися нюанси й щодо включення до відпускного стажу періоду нової відпустки без збереження заробітної плати. Але про все по порядку.

Період військової служби. Солдатами підприємства ми називаємо працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а також прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.

Починаючи з 19.07.2022* період військової служби таких осіб не зараховується до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку. Підстава — п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки та п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП.

* Дата набрання чинності Законом № 2352.

Зауважимо, що, на думку Мінекономіки (див. лист від 01.07.2021 № 4712-06/34435-09), і до внесення зазначених змін період проходження військової служби не слід було включати до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.

Проте, на наш погляд, такий висновок суперечив редакції п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки та п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП, яка була чинною на той час. Адже зазначені норми вимагали зараховувати до відпускного стажу час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково. У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП до 19.07.2022 за працівниками, призваними або прийнятими на військову службу, зберігався середній заробіток*. Отже, період служби слід було включати до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

* Про відміну цієї вимоги див. у статті «Середній заробіток солдатам вже не зберігаємо» // «Податки & бухоблік», 2022 № 53.

До речі, з нашою думкою згодна Держпраці. Так, з консультації фахівців цього відомства щодо солдатів підприємства, призваних або прийнятих на військову службу до набрання чинності Законом № 2352, можна зробити висновок:

Щоправда, скористатися щорічною основною відпусткою, яка накопичилася за період військової служби до зазначеної дати, такі солдати зможуть лише після повернення на рідне підприємство.

Цікавий момент! Правило про невключення з 19.07.2022 періоду військової служби до відпускного стажу фактично стосується працівників, трудові гарантії для яких передбачено ч. 3 ст. 119 КЗпП. При цьому такі ж гарантії зберігаються за солдатами підприємства, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) і перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми (ч. 5 ст. 119 КЗпП). Тобто з 19.07.2022 їм також не зберігається середній заробіток. Отже, і право на відпускний стаж за час лікування, перебування у полоні або за період, коли вони вважалися безвісно відсутніми, ці особи також тепер втратили.

А от якщо трудові гарантії для окремих категорій працівників передбачені ч. 1 чи 2 ст. 119 КЗпП (зі збереженням середньої заробітної плати), то все залишається, як і раніше. Тобто, наприклад, період увільнення від роботи добровольців тероборони буде зараховано до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Нова відпустка за власний рахунок. Мова про неоплачувану відпустку, що надається на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136*. Ця нова норма з’явилася завдяки Закону № 2352. Так, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав з території України або отримав статус внутрішньо переміщеної особи, обов’язково надає відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, зазначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. При цьому важливо пам’ятати, що така відпустка не зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку!

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Відпустка при переведенні на інше підприємство

До 19.07.2022 норми КЗпП та Закону про відпустки дозволяли працівнику, який звільняється за переведенням (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки не отримувати на руки при звільненні, а вимагати перерахувати на рахунок нового роботодавця. У цьому разі до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку на новому місці роботи, зараховувався період, за який працівник не використав дні відпустки у колишнього роботодавця. Крім того, працівник міг отримати щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну роботи у нового роботодавця.

Ці норми були вигідні для працівника, але завжди викликали проблеми у бухгалтерів. Що ж, тепер можна видихнути. Усі ці положення Закон № 2352 виключив із відповідних статей КЗпП та Закону про відпустки.

Отже, нині старий роботодавець під час звільнення працівника зобов’язаний виплатити йому компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.

У свою чергу, новий роботодавець не несе жодних зобов’язань щодо відносин, які були у працівника з колишнім роботодавцем. Відпускний стаж з попереднього місця роботи не зберігається. Також немає обов’язку надавати новому працівнику щорічну основну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну його роботи.

А якщо працівнику вкрай необхідна відпустка, то за його заявою новий роботодавець має надати відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи. Причому не має значення, чи відпрацював працівник 6 місяців у нового роботодавця (п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).

Щоправда, якщо працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити йому у наданні такої відпустки (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

Виплата відпускних та компенсації

Відпускні. Законом № 2352 підкориговано строки виплати відпускних. Нагадаємо: раніше відповідно до ч. 4 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки заробітну плату за час відпустки слід було виплачувати не пізніше ніж за 3 дні до її початку.

З 19.07.2022 положення зазначених норм змінилися. На цей час

Таким чином, наразі норми українського законодавства повністю узгоджені з положеннями п. 2 ст. 7 Конвенції МОП про оплачувані відпустки від 24.06.70 № 132.

Причому Мінекономіки у роз’яснені від 19.07.2022 констатує, що Закон прямо не встановлює заборони на зазначення у колективних чи трудових договорах термінів виплати відпускних після початку відпустки. Проте нагадує, що відповідно до ст. 9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з трудовим законодавством України, є недійсними. Тому, щоб уникнути конфліктів та спорів, Мінекономіки вважає недоцільним під час укладання договорів вносити до них положення, які не відповідають нормам ст. 115 КЗпП. Тобто краще все ж таки зазначити, що відпускні виплачуються до початку відпустки.

А якщо у трудовому чи колективному договорі зазначено, що відпускні виплачуються за 3 дні до початку відпустки? Тоді роботодавець має виконувати цю вимогу. Або доведеться вносити відповідні зміни до згаданих документів.

Змінити трудовий договір можна швидко, уклавши з працівником відповідну додаткову угоду. Що стосується процедури зміни колективного договору, то вона тривала і має здійснюватися відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-ХІІ. Але під час воєнного стану роботодавець може з власної ініціативи зупинити дію окремих норм колдоговору (ст. 11 Закону № 2136), одночасно запустивши процедуру його зміни.

Майте на увазі: несвоєчасна виплата відпускних є підставою для перенесення відпустки на інший період, якщо працівник цього вимагає.

Компенсація за невикористану відпустку. Як ми вже згадували, з 19.07.2022 законодавство не містить можливості перерахування компенсації за невикористані дні щорічної відпустки новому роботодавцю у разі звільнення працівника за переведенням. Грошова компенсація при розірванні трудового договору має бути виплачена безпосередньо працівнику.

Крім того, було скориговано правила виплати компенсації у разі смерті працівника. Так, грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток (а також додаткових відпусток «на дітей»), не одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності — входить до складу спадщини. Внесеними змінами формулювання приведено у відповідність до ст. 1227 ЦКУ.

Щорічна відпустка у воєнний час

Раніше (з 24.03.2022 до 19.07.2022) ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 містила лаконічне формулювання про те, що в період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

При цьому виникало багато питань. Чи може роботодавець надати відпустку більшої тривалості? Що робити з днями відпустки, які залишилися? Чи можна надавати відпустку за попередні робочі роки?

Законом № 2352 згадану норму було викладено у новій редакції. Давайте її розглянемо.

З 19.07.2022 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 встановлює право роботодавця у період дії воєнного стану обмежувати щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Отже, якщо працівник має право на щорічну основну відпустку більше 24 календарних днів, роботодавець може її надати в повному обсязі. Але за потреби може й обмежити таку відпустку 24 календарними днями за поточний робочий рік. Тут рішення за роботодавцем.

Невикористані під час війни дні відпустки не пропадають, а надаються після припинення чи скасування воєнного стану.

А що з невикористаними днями відпусток за попередні робочі роки?

Причому Закон № 2136 не уточнює, про які саме щорічні відпустки йдеться. Тому, на нашу думку, під час війни можна відмовити у наданні накопичених невикористаних днів як основної, так і додаткових щорічних відпусток.

Відповідно до змін, унесених Законом № 2352, у воєнний період не діють норми, що забороняють ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років поспіль, а також їх ненадання протягом робочого року неповнолітнім та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці або за особливий характер праці. Також скасовується дія ч. 7 ст. 79 КЗпП, відповідно до якої невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику зазвичай до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Майте на увазі: у разі звільнення працівника грошову компенсацію слід виплатити за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (а також відпусток «на дітей») відповідно до ст. 24 Закону про відпустки.

Також нагадаємо, що в період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки (як основної, так і додаткової), якщо такого працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).