Нагадаємо, що згідно з п. 7 розд. I НП(С)БО 25 підприємства, зазначені в п.п. 2 п. 2 розд. I цього стандарту, зокрема підприємства, що ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства (тобто єдиноподатники), можуть не створювати резерв сумнівних боргів і забезпечення майбутніх витрат і платежів (на оплату відпусток, виконання гарантійних зобов’язань тощо). А такі підприємства можуть визнавати відповідні витрати в періоді їх фактичного понесення і відображати поточну дебіторську заборгованість у балансі за її фактичною (історичною) вартістю.
Проте в цьому випадку йдеться про підприємства-єдиноподатників, що ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства і відповідають критеріям, установленим п.п. 3 п. 291.4 ПКУ (п. 44.2 ПКУ). Тобто про звичайні підприємства-єдиноподатників групи 3, які перебувають на ставці єдиного податку 3 % або 5 % (п. 293.3 ПКУ). Нагадаємо, що для таких єдиноподатників групи 3 встановлено обмеження щодо доходу: граничний обсяг річного доходу не повинен перевищувати 1167 розмірів мінзарплати, встановленої на 1 січня (у 2022 році — 7585500 грн; детальніше про умови перебування на ЄП див. «Податки & бухоблік», 2021, № 94, с. 2).
Адже саме малі та мікропідприємства (так звані «малюки»), до кола яких потрапляють і звичайні спрощенці, і можуть керуватися правилами складання спрощеної фінансової звітності, встановленими НП(С)БО 25. Причому цим стандартом передбачено, що \єдиноподатники на ставці 3 % (5 %) складають скорочену фінансову звітність мікропідприємства і звітують за формами № 1-мс і № 2-мс (п.п. 2 п. 2 розд. I НП(С)БО 25, п. 2 розд. II НП(С)БО 1). Тому саме такі звичайні єдиноподатники на ставці 3 % (5 %) і можуть за НП(С)БО 25 звільнятися від резервів.
А ось для спецЄПшників зі ставкою 2 % (на відміну від звичайних єдиноподатників) узагалі не передбачено жодних обмежень щодо доходу — у них розмір доходу може бути будь-яким (п.п. 9.2 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ). Тому перейти на спецЄП можуть будь-які підприємства, навіть середні й великі (детальніше про спецЄП див. статтю «Загальна характеристика спецЄП» у «Податки & бухоблік», 2022, № 34).
Проте, навіть перейшовши на спецЄП, середнє підприємство з метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності керуватися нормами НП(С)БО 25 не може. Тому те, що середнє підприємство у зв’язку з воєнним станом тимчасово обрало особливий режим оподаткування і перейшло на спецЄП зі ставкою 2 % (згідно з п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ), жодним чином не впливає на його порядок бухобліку. Таке підприємство повинне вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за загальними правилами і, зокрема (при веденні обліку за нацстандартами), з урахуванням вимог НП(С)БО 1. Тобто складати повну звітність, а не спрощену (детальніше про складання фінансової звітності див. «Податки & бухоблік», 2021, № 102). Тому для достовірного складання фінансової звітності середньому підприємству (навіть такому, яке перебуває тимчасово в спецЄПшниках) необхідно дотримуватися загальних вимог про створення забезпечень і резервів.
