Закон гарантує
Гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП. Головна норма, яка встановлює трудові гарантії працівникам, призваним або прийнятим на військову службу, — це ч. 3 ст. 119 КЗпП.
В залежності від виду військової служби маємо декілька категорій таких працівників. Узагальнимо їх назвою — «солдати підприємства». Це працівники:
— призвані на строкову військову службу;
— призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
— призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
— призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
— прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.
Під час дії особливого періоду за «солдатами підприємства» зберігаємо місце роботи, посаду та середній заробіток
Особливий період — це період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону № 1932).
В Україні особливий період розпочався з 17.03.2014, з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, і продовжується по теперішній час.
Наразі з 24.02.2022 у зв’язку з повномасштабною агресією рф триває загальна мобілізація. Її було оголошено Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 на 90 діб та подовжено Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17.05.2022 № 342/2022 ще на 90 діб, тобто до 23.08.2022.
Протягом якого терміну треба зберігати трудові гарантії?
У загальному випадку, за працівниками-військовослужбовцями трудові гарантії зберігаємо до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення працівника з військової служби.
Зауважимо, що обов’язок зі збереження місця роботи, посади та середнього заробітку за «солдатами підприємства» поширюється на усіх роботодавців, як юросіб, так і ФОП, у яких такі працівники працювали на час призову. Разом з тим гарантії в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в ОМС та строк повноважень яких закінчився.
Чи зберігати місце роботи та середній заробіток за «солдатами підприємства», які знаходяться в медзакладах після поранення, чи потрапили в полон або визнані безвісно відсутніми?
Так! Зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби:
— отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах;
— потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми.
В таких випадках гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП, зберігаємо на строк:
— до дня, наступного за днем взяття на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК СП) після їх звільнення з військової служби в разі: а) закінчення ними лікування; б) повернення з полону; в) появи після визнання безвісно відсутніми або
— до дня оголошення судом їх померлими.
А що робити, коли наразі контракт з військовослужбовцем закінчився, а працівник продовжує служити. Чи зберігати за ним місце роботи, посаду та середній заробіток?
Протягом проведення мобілізації та під час дії воєнного стану — так, зберігати. Річ у тім, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки (п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232):
— з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення;
— з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації.
З цим згодні й фахівці Держпраці.
Зазначимо, що воєнний стан подовжений в Україні до 5 год 30 хв 23.08.2022 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341.
Наступне питання. Чи зберігати гарантії за працівниками, яких призвали або прийняли на військову службу в особливий період, під час призупинення дії трудового договору?
Призупинення дії трудового договору відповідно до ст. 13 Закону № 2136 не тягне за собою припинення трудових відносин. Тому за такими працівниками під час призупинення дії трудового договору зберігайте місце роботи, посаду та виплачуйте середній заробіток (див. лист Мінекономіки від 10.05.2022 № 4711-06/23239-07).
Гарантії щодо страхового стажу/стажу роботи. Час проходження військової служби зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону № 2011 та ст. 2 Закону № 2232).
Гарантії щодо відпускного стажу. Що стосується відпускного стажу, то в п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки зазначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховують час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково. Під цю норму підпадає час проходження військової служби. Працівник не працює, але за ним зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток.
Тож, на нашу думку,
період служби «солдата підприємства», протягом якого за ним зберігаються гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП, входить до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку
Відповідно, після повернення на роботу працівник матиме право на щорічні основні відпустки, які він заробив за період такої служби. Якщо ж він цим правом не скористається, то при звільненні йому слід виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
Разом з тим, не можемо не зазначити, що існує лист Мінекономіки від 01.07.2021 № 4712-06/34435-09, в якому відомство доходить висновку, що працівники, визначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП, у період проходження військової служби не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку у роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором. Чому? Бо ст. 119 КЗпП не містить норми щодо збереження у період військової служби щорічної основної та додаткової відпусток, визначених законодавством про працю.
Керуватися чи ні висновком цього листа Мінекономіки вирішувати, звісно, вам. Проте ми не радимо брати його до уваги. Адже висновок, наведений в ньому, суперечить приписам п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки щодо періодів, які враховуються у відпускний стаж.
І ще важливий момент. Зазначені трудові гарантії поширюються на всіх без винятку працівників, незалежно від того, працюють вони за безстроковим чи строковим трудовим договором, є сумісниками чи працівниками, працевлаштованими за основним місцем роботи.
Документальне оформлення
Підставою надання гарантій, передбачених для працівників, що призвані на військову службу, є сам факт їх призову (див. роз’яснення Мінекономіки від 23.03.2022). Чим цей факт підтвердити? Це може бути:
— повістка з ТЦК СП;
— витяг з наказу військової частини про зарахування до списків військової частини;
— копія військового квитка з відмітками про призов на військову службу;
— довідка про призов на військову службу, видана ТЦК СП або військовою частиною, тощо.
Що стосується працівників, що прийняті на військову службу за контрактом, то підставою надання гарантій може бути:
— копія контракту на проходження військової служби;
— витяг з наказу військової частини про зарахування до списків військової частини тощо.
Підкреслюємо, що
«солдати підприємства» не підлягають звільненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором
Увільнення треба оформити відповідним наказом (розпорядженням). Зразок наказу — див. на рисунку нижче.
Рис. Фрагмент наказу про увільнення від роботи у зв’язку з укладенням контракту на проходження військової служби
У табелі обліку робочого часу не відпрацьований працівником час проходження військової служби відображайте літерним кодом «ІН» (цифровим кодом «22»).
Під час війни в більшості випадків роботодавці отримують підтвердні документи від «солдатів підприємства» за допомогою месенджерів.
Чи можуть такі документи бути підставою для видання відповідного наказу про увільнення? Вважаємо, так. Було б тільки бажання у роботодавця. Надаючи гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП, на підставі таких електронних повідомлень, ви не порушуєте права працівників.
Крім того у період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства у районах активних бойових дій роботодавець може визначати самостійно (ст. 7 Закону № 2136).
Чи потрібно вносити до трудової книжки запис про проходження військової служби працівником, за яким зберігалося місце роботи та середній заробіток?
Перш за все слід звернутися до Інструкції № 58. У її п. 2.19 вказано: до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи про час служби у складі ЗСУ із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.
Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки ДО занесення відомостей про роботу на даному підприємстві, а не в період роботи.
Тобто по суті ця норма стосується виключно працівників, які тільки працевлаштовуються. Якщо ж працівник на момент призову/прийняття на військову службу перебував у трудових відносинах і роботодавець увільнив його від роботи на час проходження військової служби, то, на наш погляд, такий роботодавець вносити запис про проходження військової служби не повинен.
Висновки
- За працівниками, призваними або прийнятими на військову службу під час дії особливого періоду, зберігаємо місце роботи, посаду та середній заробіток.
- «Солдати підприємства» не підлягають звільненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором.
- Період проходження військової служби під час дії особливого періоду включаємо у відпускний стаж.
