Відшкодування ПДВ: фіскали жадають інвентаризації

Інвентаризація та відшкодування

У 2021 році податківці почали активніше боротись із різними ПДВ-схемами. І, наприклад, із такою, коли імпортери завозили товар, реалізовували його «втемну» за «чорну» готівку на внутрішньому ринку, а в ПДВ-обліку цей товар рахувався у вигляді залишків. Тобто за цією схемою товар фактично вже продано, а платник податкові зобов’язання не відображає і намагається отримати ПДВ-відшкодування нібито за залишками. Щоб розбивати такі схеми, як ми вже згадали, фіскали при перевірках заявлених сум ПДВ до бюджетного відшкодування почали активніше використовувати свої права «на замовлення» платнику інвентаризації та на їхню (фіскалів) присутність при її проведенні. Потім війна ці «процеси» пригальмувала. Однак зараз, коли відновлено бюджетне відшкодування, вони щодо цього стають активнішими. Тим більше через війну і перерви/перебої з реєстрацією ПН їх «віртуальний склад» у системі електронного адміністрування ПДВ дуже сильно «схуд». І тому податківцям доводиться активніше працювати «живцем».

Тож спочатку нагадаємо щодо наявності та практичної реалізації їхніх прав.

Право та вимога. Право вимагати від платників під час здійснення перевірок (у тому числі з питань бюджетного відшкодування) проведення інвентаризації ОЗ, ТМЦ, коштів, зняття залишків ТМЦ, готівки надає фіскалам п.п. 20.1.9 ПКУ.

Нагадаємо, що згідно з п.п. 78.1.8 ПКУ та розд. V ПКУ так само й зараз, під час воєнного стану, підставою для документальної позапланової перевірки є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від’ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.

Крім того, у п. 7 розд. І Положення № 879* одним із приводів для обов’язкового проведення інвентаризації є

* Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879.

Ця вимога оформлюється податківцями окремим документом у довільній формі із зазначенням обсягів та строків проведення інвентаризації та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ (див. лист ДФСУ від 13.04.2016 № 8191/6/99-99-19-03-02-15 // sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/67963.html). У цих випадках інвентаризація має розпочатись у термін та в обсязі, зазначені у такому документі, але не раніше (!) дня його отримання платником.

У той же час зазначимо, що у період дії воєнного стану підприємства, які мали (мають) місцезнаходження на тимчасово окупованих територіях, в районах проведення воєнних (бойових) дій або структурні підрозділи (відокремлене майно) яких розташовані на (в) таких територіях (районах), проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухобліку (п. 8 розд. І Положення № 879)!

Інвентаризаційні тонкощі. Якісь конкретні строки проведення інвентаризації нормативами не встановлені, і податківці не мають права їх встановлювати. Вони лише можуть визначити термін (дату) її початку. Крім того,

* Див., наприклад, постанову Сьомого апеляційного адмінсуду від 10.12.2020 у справі № 240/5176/20.

Тобто — тільки активів, що пов’язані з конкретним бюджетним відшкодуванням (чи від’ємним значенням) ПДВ!

Абзац четвертий п. 1 розд. ІІ Положення № 879 визначає, що у цих випадках посадові особи ДПС «(за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації». Таке формулювання встановлює право податківців бути присутніми, але ніяк не обов’язок платника проводити інвентаризацію лише за присутності податківців. І пам’ятайте, що податківці не мають права брати участь у проведенні інвентаризації, вони можуть тільки мовчки дивитись («бути присутніми»).

Більш детально щодо нюансів таких інвентаризацій «на вимогу» читайте в згаданому «Податки & бухоблік», 2021, № 43.

А тепер — щодо суддів, які додали фіскалам упевненості у використанні на практиці цієї «інвентар-фішки» перевірки.

Справи судові…

Ситуація. Підприємство «М» імпортувало партії різноманітних товарів, звісно, при цьому сплатило ввізний ПДВ. Переважно за рахунок сплаченого на митниці ПДВ і було сформоване від’ємне значення (у розмірі близько 11,5 млн грн), яке «М» заявило до бюджетного відшкодування.

Перевіркою податківців з питань підтвердження суми бюджетного відшкодування було встановлено, що на момент перевірки імпортований товар не реалізовано. І що увесь цей імпортний товар знаходиться на відповідальному зберіганні на складах у підприємства «Ф». Під час перевірки податківці висунули до підприємства «М» вимогу щодо проведення інвентаризації залишків імпортованих товарів. Однак податківцям було відмовлено у присутності під час інвентаризації та в огляді залишків відповідних ТМЦ.

З цієї причини, а також з низки інших причин (див. нижче) податківці не врахували представлені підприємством «М» дані проведеної інвентаризації для цілей підтвердження суми бюджетного відшкодування.

Все це дало фіскалам привід ще й зробити висновок про використання підприємством «М» імпортованих товарів в операціях, що не є господарською діяльністю та скласти акт перевірки щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, заниження податкового зобов’язання з ПДВ (згідно з п. 198.5 ПКУ) та ще й нарахувати штрафні санкції.

Судові перегони. Податкове повідомлення-рішення (ППР) за підсумками цієї перевірки підприємство «М» спробувало «відбити» в суді. Суд першої інстанції задовольнив позов підприємства, визнав дії податківців незаконними і скасував ППР (див. рішення Одеського окружного адмінсуду від 22.11.2021 у справі № 420/16491/21).

Податківці, звісно, подали апеляцію. А от апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції, його скасував і став у цій справі на фіскальний бік. П’ятий апеляційний адмінсуд (у постанові від 11.08.2022 у справі № 420/16491/21) зазначив, що податківцями було вжито усі належні заходи з перевірки правомірності вимог платника щодо бюджетного відшкодування, у тому числі щодо з’ясування фактичного місцезнаходження відповідних ТМЦ та аналізу матеріально-технічних можливостей контрагента-зберігача («Ф») для здійснення господарських операцій.

Перевіркою встановлено (та не заперечується учасниками), що на момент виникнення спірних правовідносин імпортований на територію України товар підприємством «М» не реалізований.

За висновком податківців, відмова позивача на неодноразові їх вимоги у проведенні інвентаризації ТМЦ у присутності перевіряючих та допуску посадових осіб ДПС до місця зберігання товарів, а також непідтвердження наявності у власності чи користуванні у підприємства «Ф» складських приміщень та наявності у нього необхідної кількості трудових ресурсів, неможливість установити на підставі документації фактичне переміщення товарів з порту призначення на склад зберігання тощо спростовує як можливість здійснення підприємством «Ф» госпдіяльності, так і використання підприємством «М» цих ТМЦ у госпдіяльності.

Суд також зазначив, що вимоги контролюючого органу щодо забезпечення допуску до ТМЦ, у тому числі під час проведення інвентаризації, є цілком обґрунтованими, оскільки такі дії направлені виключно на перевірку використання отриманих товарів у межах госпдіяльності платника і не порушують його прав.

Тому право підприємства «М» на бюджетне відшкодування контролюючим органом було не визнано у зв’язку із неможливістю встановити фактичне місцезнаходження та наявність імпортованих підприємством ТМЦ.

Суд звернув увагу, що представлені підприємством «М» матеріали лише свідчать про імпорт товарів в Україну, оплату митних процедур та зборів. І вони достатньо не підтверджують факт використання цих товарів у госпдіяльності. Це та сукупність обставин дають підстави вважати правильними висновки податкового органу щодо непідтвердження права підприємства «М» на бюджетне відшкодування та виникнення у нього обов’язку нарахувати податкові зобов’язання відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ПКУ, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ. А також — скласти і зареєструвати в ЄРПН зведену ПН за товарами в операціях, що не є госпдіяльністю платника.

Наприкінці зазначимо ще такий момент. На переконання апеляційного суду, посилання позивача на технічні неточності у рішеннях податкового органу (в частині зазначення номера акта перевірки, на підставі яких ці рішення прийняті) підстав для скасування в судовому порядку обґрунтовано прийнятих ППР (у тому числі в окремій частині) створювати не може.

Підсумки

Одеська ДПІ вже поквапилась поділитись своїм судовим досягненням (див. за посиланням). Тож ця схема «відпрацювання» платників, які бажали бюджетного відшкодування, стане у податківців на практиці ще більш популярною.

Отже, «мораль цієї байки» полягає в тому, що платникам треба бути готовими до таких, інвентаризаційних, «поворотів долі» бюджетного відшкодування. І завжди мати що пред’явити фіскалам під час інвентаризації чи переконливо обґрунтувати відсутність цього.

З урахуванням підсумків цих судових перегонів вважаємо, що надто складно:

— оспорювати право фіскалів на вимогу проведення інвентаризації при перевірці бюджетного відшкодування (звісно, тут можуть бути вже згадані винятки, коли, наприклад, склад знаходиться у небезпечній зоні, скажімо, у зоні, де ведуться бойові дії або яка небезпечна чи важка для доступу: потребує розмінування тощо);

— відмовляти податківцям у присутності їх представника при проведенні такої інвентаризації без наявності на те серйозних причин (див. вище у дужках про винятки);

— сподіватися на те, що суд у таких випадках візьме сторону платника, а також сприйматиме формальні аргументи щодо технічних помилок (тощо) у документах податківців, якими були оформлені результати перевірки.

Акцентуємо також вашу увагу, що апеляційний суд оцінював ситуацію комплексно: враховуючи відсутність документального підтвердження переміщення товарів до місця їх зберігання, непідтвердження наявності у власності чи користуванні у зберігача ТМЦ складських приміщень, неодноразові факти недопуску представника податківців до проведення інвентаризації тощо…

Звісно, коли конкретна ПДВ-ситуація дозволяє, краще заздалегідь перестрахуватися і суму бюджетного відшкодування у таблиці 2 додатка З до ПДВ-декларації розшифрувати/сформувати за рахунок попередніх оплат, за якими товари ще не надійшли, та/або за рахунок отриманих (чи попередньо оплачених) робіт/послуг. Або — за рахунок товарів, що вже реалізовані чи будуть реалізовані до початку перевірки бюджетного відшкодування і це підтвердиться нормальними документами.

Отже, якщо все чесно, то й проблем не буде. А якщо ви «шаманите», то зараз суд навряд чи допоможе. Але, гадаємо, вже минули часи, коли було виправдано «шаманство». Бо зараз справжні підприємці дбають у першу чергу про країну…