Висновок документа
Якщо металобрухт утворився як технологічні відходи виробництва, то компенсуючі податкові зобов’язання нараховуються:
— за п. 198.5 ПКУ (наприклад, з послуг з транспортування (перевезення), навантаження, розвантаження та/або різання відходів та брухту чорних і кольорових металів);
— за п. 199.1 ПКУ (наприклад, з послуг з оренди приміщення, зв’язку, з комунальних послуг тощо)
У процесі виробничої діяльності в платника утворився металобрухт, отриманий як відходи виробництва. Технологічний процес побудований так, що інакше неможливе виробництво продукції. До 01.01.2027 діє пільга з ПДВ за операціями постачання відходів та бухту чорних і кольорових металів. Тому, реалізуючи цей металобрухт, платник стикається з появою неоподатковуваних операцій. Відразу ж виникає питання з нарахуванням компенсуючих ПЗ.
Два види компенсуючих ПЗ. Узагалі якщо придбані товари (послуги) повністю використовуються в неоподатковуваних операціях, то треба нарахувати компенсуючі ПЗ згідно з п.п. «б» п. 198.5 ПКУ виходячи з вартості придбання цих товарів/послуг (так би мовити, прямим рахунком).
Якщо ж придбання одночасно використовуються в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях, то компенсується ПК не за самими товарами (послугами), реалізованими з пільгою, а за адміністративними та загальногосподарськими витратами, що беруть участь одночасно в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях (за допомогою коефіцієнта ЧВ згідно зі ст. 199 ПКУ).
Компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ. У цьому випадку застосування п. 198.5 ПКУ виглядає не дуже розумно. Адже металобрухт, що утворився, — частина технологічного процесу. Сировину (наприклад, металевий лист) купували зовсім не для того, щоб зробити з нього відходи виробництва. Вони з’явилися тільки внаслідок технологічних причин. Менше з тим часто податківці донараховували компенсуючий ПДВ. Варіанти були різні, але найчастіше за базу брали облікову вартість металобрухту. Цей варіант можна назвати компромісним — з одного боку, ПЗ усе-таки донараховуються згідно з п. 198.5 ПКУ, з іншого — за базу береться не вартість придбання сировини (що призводило б зовсім до абсурдних наслідків), а набагато менша вартість можливої реалізації відходів.
Але суди не згодні з таким підходом. Вони наполягали, що компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ нараховувати не треба
Одну з постанов ВС ми детально розглядали в статті «Неоподатковувані відходи виробництва: питання ПДВ» (див. «Податки & бухоблік», 2021, № 66). Ба більше, самі податківці в роз’ясненнях іноді говорили, що цей компенсуючий ПДВ не нараховується (лист ДПСУ від 11.06.2021 № 2378/ІПК/99-00-21-03-02-06).
Фактично саме такі ліберальні висновки ми бачимо і в роз’ясненні, що коментується. Але цікаве воно тим, що в ньому наведений орієнтовний перелік послуг, з яких треба нараховувати цей ПДВ. Серед них послуги з:
— транспортування (перевезення);
— навантаження, розвантаження;
— різання.
Тут треба звернути увагу на два аспекти.
1. Усі перелічені послуги споживаються стосовно саме металобрухту, отриманого як відходи виробництва. І нічого не сказано про послуги щодо сировини для виробництва продукції. Виходить, якщо ви перевозите, скажімо, металевий лист (сировину), то ПДВ із цих транспортних послуг компенсувати не треба, хоча в процесі виробництва з нього в тому числі вийдуть і відходи.
2. У цьому переліку не згадана власне сировина, з якої утворився металобрухт. А це найважливіше питання. Схоже, податківці вирішили все-таки остаточно відмовитися від ідеї нарахування за нею компенсуючого ПДВ. Не виключено, що під тиском судової практики, яку ми згадували вище.
Компенсуючі ПЗ за п. 199.1 ПКУ. У загальному випадку ці ПЗ з’являються завжди, коли є неоподатковувана операція. Але нараховується вони зовсім з інших придбань і зовсім за іншими правилами (за допомогою коефіцієнта ЧВ). Податківці цілком правильно наводять орієнтовний перелік таких придбань (оренда, комуналка, зв’язок тощо). І мало не єдиний випадок, коли під це нарахування підпадає власне сировина, — це утворення відходів виробництва. І дуже важливо, що в цьому листі саме про цей випадок нічого не сказано. Не виключаємо, що податківці все-таки не вимагатимуть розподілу ПДВ згідно зі ст. 199 ПКУ з вартості сировини.
Але тут є важлива деталь — саме за операціями з металобрухтом як відходами виробництва в минулі роки від розподілу ПДВ рятувала спеціальна норма — абзац третій п. 199.6 ПКУ. Тобто можна було не розраховувати ЧВ і не нараховувати часткові компенсуючі ПЗ.
Проте Законом України від 30.11.2021 № 1914-IX цей абзац був виключений. Тому з 01.01.2022 розподілу ПДВ не уникнути.
У результаті доходимо висновку:
— ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ нараховуються тільки з товарів/послуг, безпосередньо пов’язаних з операціями з металевими відходами (перевезення, навантаження, розвантаження тощо) і не нараховуються щодо самої сировини;
— ПЗ згідно з п. 199.1 ПКУ нараховуються в загальному порядку (з придбань адміністративного та загальногосподарського призначення, а саме: оренда, комуналка, зв’язок тощо; сподіваємося, що податківці не включатимуть до складу таких товарів сировину, під час обробки якої з’явилися відходи).
