«Штрафні» строки давності: як зазвичай?
За загальним правилом граничні строки застосування штрафів до платників відповідають строкам давності, визначеним у ст. 102 ПКУ (п. 113.1 ПКУ).
Тобто строк для застосування штрафів становить 1095 днів (звичайні зобов’язання) або 2555 днів (пов’язані з трансфертним ціноутворенням). У цій статті ми зосередимося все-таки на строках давності для звичайних зобов’язань.
Старт відліку строку давності у 1095 днів залежить від того, про яке конкретно порушення йдеться
Можна виділити дві групи порушень. Це ті, що:
1) безпосередньо пов’язані з декларуванням податкових зобов’язань. Тоді 1095 днів відлічуються від дня, наступного за днем граничного строку подання декларації. Якщо декларація була подана пізніше — з дня, наступного за днем фактичного її подання. Якщо подавалася уточненка — з дня її подання. Якщо йдеться про заниження суми місцевих податків (за умови подання річної декларації) — з дня, наступного за днем граничного строку їх сплати.
Тут ідеться, наприклад, про штрафи за:
— неподання, несвоєчасне подання, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками звітності про доходи, виплачені фізособам (ст. 119 ПКУ);
— неподання/несвоєчасне поданння звітності (ст. 120 ПКУ);
— дії, що спричинили донарахування з боку податківців (ст. 123 ПКУ). Хоча іноді донарахування можуть і не бути безпосередньо пов’язаними з декларуванням;
2) не пов’язані з декларуванням податкових зобов’язань. У цьому випадку 1095 днів відлічуватимуть з дня вчинення правопорушення.
А тут говоримо про штрафи за:
— порушення порядку взяття на облік у контролюючих органах (ст. 117 ПКУ). Наприклад, неподання заяви за формою № 1-ОПП, здійснення нерезидентами через незареєстрований відокремлений підрозділ тощо;
— нерєстрацію/несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків корегування (ст. 1201 ПКУ) та акцизних накладних (ст. 1202 ПКУ). Про це кажуть і податківці (див. БЗ 101.27);
— порушення строків зберігання первинки (ст. 121 ПКУ);
— несплата узгодженого грошового зобов’язання (ст. 124 ПКУ). Це порушення потрапило у таку групу ще й, зокрема, через особливості розрахунку суми штрафу. Нагадаємо: він починає розраховуватися з граничного строку сплати зобов’язання до дати фактичної його сплати. По факту, саме фактична сплата зобов’язання є днем вчинення правопорушення. Тож строк давності для застосування штрафу за ст. 124 ПКУ має відлічуватися від дня фактичної сплати зобов’язання. Про що кажуть і податківці (див. БЗ 132.01, втратила чинність з 01.01.2022 за формальними підставами);
— ненарахування/несплата/сплата не у повному обсязі ПДФО або податку на репатріацію (ст. 1251 ПКУ). Хоча зазвичай застосування цього штрафу вкладається у строки, пов’язані з поданням/неподанням звітності. Усе через те, що у податківців є обмеження щодо періоду для перевірки і вони як раз пов’язані з поданням звітності (див. п. 102.1 ПКУ).
«Штрафні» строки давності: воєнний стан + карантин
У чому суть? На період карантину строки давності, передбачені у ст. 102 ПКУ, зупинили (п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Оскільки формулювання строків давності для штрафування звучало як «відповідають строкам давності для нарахування… зобов’язань, визначених ст. 102 ПКУ», то можна було вважати, що ці строки також було зупинено.
Коли оголосили воєнний стан, ці строки поновлено не було. Однак з 27 травня 2022 року усе змінилося. «Запустили», зокрема, строки визначення грошових зобов’язань в рамках камеральних, фактичних та дозволених позапланових документальних перевірок (п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Нагадаємо: грошове зобов’язання — це, у тому числі, штрафна санкція, що справляється з платника у зв’язку з порушенням ним податкового законодавства (п.п. 14.1.39 ПКУ).
Тож виходить, що
з 27.05.2022 почали спливати і строки притягнення до відповідальності за ПКУ
Проте тільки якщо порушення виявляються у рамках камеральних, фактичних та дозволених позапланових документальних перевірок.
Перед тим, як перейти до прикладів, не забуваємо про те, що:
— за відсутності можливості виконувати податкові обов’язки у період воєнного стану, штрафувати не будуть. Однак потрібно додержуватися порядку, визначеного у п.п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ та наказі Мінфіну від 29.07.2022 № 225;
— карантинний мораторій не рятує від штрафів за порушення, виявлені у період воєнного стану (п.п. 69.2 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Прикритися можна тільки форс-мажором відповідно до п.п. 112.8.9 ПКУ;
— не мають права штрафувати, якщо з 24.02.2022 по 27.05.2022 у вас була можливість виконувати свої обов’язки, ви цього не робили, однак зареєстрували ПН до 15.07.2022, подали податкову звітність до 20.07.2022 та сплатили податки не пізніше 31.07.2022 (п.п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Приклади. Припустимо, що несвоєчасно було подано декларацію з ПДВ за вересень 2022 року (граничний термін подання — 20.10.2022, фактичне подання — 31.10.2022). Тут у першу чергу загрожуватиме штраф за ст. 120 ПКУ.
Строк давності у цьому випадку 1095 днів, які відлічуватимуться з 01.11.2022. В рамках позапланової перевірки (наприклад, у зв’язку з ліквідацією юрособи, що дозволена у період воєнного стану) штрафонути зможуть до 01.11.2025. Призупинення тут впливати не може, бо у цьому випадку строк давності вже запущено з 27.05.2022.
Однак за це ж порушення можуть застосувати штраф у рамках планової перевірки до 31.12.2025 (якщо карантин та воєнний стан завершаться станом на 31.12.2022). Усе тому, що у межах планових перевірок строки визначення грошових зобов’язань з 27.05.2022 так і не запустили. Тобто строки давності, з точки зору планових перевірок, так і залишилися призупиненими. А отже, до строку давності у 1095 днів у нашому прикладі ми додали 61 день, які припали на період карантину та воєнного стану.
Камеральні перевірки у цьому випадку не розглядаємо, оскільки податківці мають право провести цю перевірку щодо декларації тільки протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, — за днем їх фактичного подання (п. 76.3 ПКУ).
Тепер візьмемо несвоєчасну реєстрацію ПН. Наприклад, ми зареєстрували ПН, складену 10.06.2022, 18 липня 2022 року. Якщо йтиметься про позапланову документальну перевірку, то оштрафувати платника за ст. 1201 ПКУ зможуть до 15.07.2025. У цьому випадку 1095 днів ми маємо відраховувати з дня вчинення правопорушення (граничного дня реєстрації). Якщо ж ідеться про позапланову документальну перевірку «взагалі», то строки давності почали спливати з 27.05.2022. Та ж сама історія і з камеральними перевірками.
Якщо ж виявлятимуть це порушення в рамках планової документальної перевірки, то оштрафувати за ст. 1201 ПКУ зможуть до 03.01.2026 (якщо карантин та воєнний стан завершаться станом на 31.12.2022). Тобто додаємо 170 днів, які припали на карантин та воєнний стан, бо у цьому випадку строки давності призупинені.
