Зайві кошти від покупця: чи може постачальник не нараховувати ПДВ

Що говорить ПКУ

Об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пп. «а» і «б» п. 185.1 ПКУ).

Під постачанням товарів для цілей ПДВ розуміють будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник (п.п. 14.1.191 ПКУ). А під постачанням послуг, якщо коротенько, — будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 ПКУ).

При цьому датою виникнення податкових зобов’язань (ПЗ) з постачання товарів/послуг є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше. Зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг (!), що підлягають постачанню (п. 187.1 ПКУ).

На дату виникнення ПЗ з ПДВ платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін (п. 201.1 ПКУ).

Хоча ПДВ — податок вельми підступний ☺, у цій його частині Америку відкрити важко. Адже це основи, тож їх добре знають (мають знати!) всі. Головне, зрештою, не в них, а в тому, яким у підсумку буде висновок — фіскальним чи законним.

Що говорять податківці (для всіх)

Як показує практика, чим затребуваніше запитання у платників, тим менше уваги приділяють йому податківці. І навпаки.

Зарахування з вини банку Так, на запитання, чи підлягають оподаткуванню ПДВ кошти, помилково зараховані з вини банку (що, взагалі-то, трапляється доволі рідко), податківці відповідають без запинки (див. БЗ 101.04, що діятиме до 01.12.2022):

Чому ми про це запитання згадали та ще й узяли відповідь на нього в рамочку? Бо колись ген-ген давно податківці так само відповідали і на те запитання, що цікавить багатьох, і нас у тому числі: чи підлягають оподаткуванню ПДВ кошти, помилково перераховані з вини контрагента?

Зарахування з вини контрагента У такому випадку для ненарахування ПДВ фіскали свого часу теж висували дві умови (див. БЗ 101.06, що діяла до 07.02.2019):

1) у платника не мало бути договірних відносин з тим суб’єктом господарювання, який перерахував помилкові (зайві) гроші;

2) такі грошові кошти належало повернути у п’ятиденний строк.

Останньої вимоги (про 5 днів) чинне законодавство не містить вже четвертий рік (з 07.02.2019). Однак за цей час податківці так і не напрацювали єдиного для всіх платників підходу, що ж робити із зайвими коштами, отриманими від контрагента. У консультації з БЗ 101.06, що прийшла на заміну попередній, вони зовсім ухилились від відповіді на це запитання, мотивуючи необхідністю детального вивчення ситуації, і порадили платникам звертатися за індивідуальними податковими консультаціями (ІПК). Тож перейдемо до аналізу таких ІПК.

Що говорять податківці в ІПК

Договірні відносини є Тут вони продовжують стверджувати, що у разі отримання коштів від іншої особи, з якою у платника наявні договірні відносини на предмет постачання товарів/послуг, такий платник на дату такого отримання зобов’язаний визначити ПЗ з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією.

У листі ДПСУ від 10.11.2021 № 4251/ІПК/99-00-21-03-02-06, де йшлося про помилково перераховані кошти за надані транспортні послуги, вони уточнюють, що при складанні ПН слід зазначити:

— у графі 2 — опис послуг, що визначені у первинних документах, якими супроводжується їх постачання, а

— у графі 3.3 — код послуги згідно з ДКПП, за яким класифікуються такі послуги.

А на дату повернення коштів відповідно до п. 192.1 ПКУ платник повинен скласти розрахунок коригування (РК) та зменшити податкові зобов’язання після реєстрації такого РК покупцем у ЄРПН. Причому навіть у тому разі, коли зайві (помилково перераховані) кошти того ж дня і повернули (як у згаданому вище листі). Тобто тією ж датою фіскали вимагають скласти й ПН, і мінусовий РК до неї. То де ж тут здоровий глузд?..

Договірних відносин немає За умови, що в рахунок отриманих коштів платник у подальшому не буде постачати товари/послуги, у платника, який отримав ці кошти, не виникає об’єкт оподаткування ПДВ внаслідок такого отримання (лист ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 29.03.2021 № 1243/ІПК/08-01-04-02-14). При цьому повернення таких грошових коштів особі, що їх перерахувала, здійснюється у встановлений чинним законодавством строк (лист ГУ ДПС у Рівненській обл. від 22.09.2021 № 3504/ІПК/17-00-18-03-06). Щоправда, в який саме, фіскали не уточнюють.

Договір скінчився/розірваний. Свого часу податківці зважено висловлювалися щодо ситуацій із помилковим перерахуванням коштів, коли дія договору скінчилася (див. листи ДФСУ від 15.03.2016 № 5575/6/99-99-19-03-02-15 і від 14.06.2019 № 2742/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Їхній висновок тоді звучав так:

Лист ДПСУ від 12.07.2021 № 2729/ІПК/99-00-21-03-02-06 дозволяє стверджувати, що їхня попередня позиція в цій частині наразі не змінилася. Та головне в ньому інше.

Найпоміркованіший висновок На думку головних податківців, висловлену у згаданому вище листі, податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися лише за умови (!), що

— така господарська операція мала місце (тобто мало місце відвантаження товарів/надання послуг)

або

— було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких відбудеться в майбутніх звітних періодах.

Тож

Саме такий ліберальний висновок напрошується із цього листа, хоча навряд чи його фіскали колись сформулюють прямо, а не між рядками...

До речі, про строк для повернення зайво перерахованих коштів у цьому листі не йдеться зовсім, що цілком виправдано. Адже (не)виникнення об’єкта оподаткування (операції з постачання) від цього факту ніяк не залежить. І якщо навіть кошти отримувач взагалі не поверне, ПДВ-об’єкт все одно не з’явиться!

А якщо вже й говорити про якийсь строк, то, вважаємо, для повернення коштів, помилково перерахованих з вини платника, орієнтуватися треба на загальний строк виконання зобов’язання, що міститься у ч. 2 ст. 530 ЦКУ, — протягом 7 днів від дня пред’явлення вимоги. Тобто формально цей семиденний строк почне відраховуватись тільки з моменту офіційного пред’явлення вимоги від контрагента про повернення таких коштів. Зауважте, що зазначений строк ані у зв’язку із воєнним станом, ані у зв’язку із карантином не продовжувався.

Як бути одержувачам помилкових коштів

Безперечно, додаткові умови від податківців, про які йшлося вище, надумані. Особливо це впадає в око зараз, коли в законодавстві не прописано жодного строку для повернення помилкових коштів, перерахованих з вини платника (крім загального 7-денного за ЦКУ). Тож навіть неповерненння їх зовсім не вважається наразі порушенням порядку проведення безготівкових розрахунків. І аж ніяк не може бути підставою для нарахування податкових зобов’язань, складання ПН і реєстрації її в ЄРПН. Та й наявність договірних відносин із контрагентом, що помилково зарахував гроші, теж не привід для оподаткування ПДВ усіх отриманих від нього сум.

Ще раз повторимо: якщо кошти перераховані не в рахунок постачання товарів/послуг, ПДВ-зобов’язання нараховувати не треба, а отже, й підстав для складання ПН немає.

Причому не має значення, копійчане таке завищення чи більш вагоме. Навіть якщо між контрагентами укладений договір на постачання товарів на суму 10000 грн, а покупець помилково сплатив 100000 грн, продавець має виписати ПН тільки на 10000 грн, а зайві 90000 грн повернути покупцеві за його першою вимогою в 7-денний строк без нарахування ПДВ.

Не потрібно нараховувати ПДВ і в разі надходження від покупця повторної оплати одних і тих же товарів.

Разом з тим украй важливо, щоб таку надміру сплачену за договором суму сторони не зарахували в рахунок майбутніх постачань товарів (послуг) за цим або іншим договором. Інакше сума переплати дійсно розглядатиметься як попередня оплата (аванс) із усіма подальшими наслідками у вигляді ПДВ-зобов’язань, а також складання і реєстрації ПН.

Підтвердженням тому, що зайва сума була перерахована помилково, можуть слугувати, наприклад, договір постачання товарів/послуг, акти звіряння взаєморозрахунків, офіційне листування (лист продавця з повідомленням про те, що на його рахунок надійшов помилковий платіж, лист покупця з вимогою повернути помилково сплачені кошти).

Якщо ж вам такий підхід видається занадто сміливим, то краще погодьтеся з податківцями і нарахуйте ПДВ із зайвих сум датою їх отримання, а датою їх повернення складіть мінусовий РК. Щоправда, така порада без жодних втрат може спрацювати тільки на майбутнє.

Якщо ж ви своєчасно не встигли цього зробити, потурбуйтесь тепер хоча б про самостійне виправлення таких помилок. Зокрема, як виправитись, якщо не склали (але мали б скласти) ПН та не відобразили ПЗ з ПДВ, див. у БЗ 101.25. Ми ж, у свою чергу, пропонуємо вам у підмогу цілий тематичний номер «Податки & бухоблік», 2022, № 60, присвячений виправленню ПДВ-помилок.

Чи треба зайві гроші проводити через РРО/ПРРО

А якщо помилки припустилися при здійсненні платежів, що вимагають застосування РРО/ПРРО? Тобто при готівкових розрахунках і розрахунках банківською карткою (еквайринг/інтернет-еквайринг). Чи треба проводити такі помилкові надходження через касовий апарат? Ні.

Адже таке надходження не підпадає під визначення розрахункової операції. Крім того, такі операції не пов’язані з реалізацією товарів, тож вони не вимагають застосування РРО/ПРРО ще і з цієї причини (див. БЗ 109.03). Але помилковість платежу і відсутність ознак постачання товарів/послуг, звичайно ж, мають бути документально підтверджені.

Якщо ж ви пристанете на думку податківців і визнаєте помилкові (зайві) надходження об’єктом оподаткування ПДВ, то й через РРО/ПРРО такі суми доведеться провести теж. Про правила оформлення фіскального чека на передоплату читайте у «Податки & бухоблік», 2022, № 58.

Якщо переплату не повернули

Може статися так, що вимога про повернення помилково отриманих коштів вам так і не надійде. У такому разі жодної відповідальності за їх неповернення вам не загрожує. Але як тоді чинити з цією заборгованістю в обліку? Чи можна її списати?

До закінчення строку позовної давності (ПД) для списання цієї заборгованості підстав немає. Який строк ПД для нашого випадку встановлює ЦКУ?

Тут діє загальний строк ПД — 3 роки. Причому під час карантину, а також у період воєнного та надзвичайного станів позовну давність продовжили на строк їх дії (подробиці — у статті «Війна: що зі строками?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 54).

Ну добре, а з коли починати рахувати трирічний строк ПД?

За зобов’язаннями, строки виконання яких не визначені або визначені моментом вимоги, сплив ПД розпочинається з дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, сплив ПД починається із закінченням цього строку. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦКУ кредитор може вимагати виконання зобов’язання у будь-який час. При цьому

Про це ми вже говорили вище.

Таким чином, з одного боку, немає вимоги від кредитора — немає і початку відліку ПД. До таких висновків нас приводить п. 4.2 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 (ср. ). Із більш-менш свіжої судової практики на підтвердження цієї позиції можна навести постанови ВС від 27.11.2019 у справі № 760/20244/15-ц, а також від 15.09.2021 у справі № 756/5677/17 (тут вимога була, і саме від неї відраховували ПД).

З іншого боку, виходячи з постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14, у «невизначених» зобов’язаннях строк ПД треба відлічувати з наступного дня після настання дати виконання зобов’язання — незалежно від того, пред’являв кредитор вимоги чи ні.

Врахуйте: якщо справа дійде до списання заборгованості, в періоді її списання у розмірі такої заборгованості у підприємства виникне дохід (Дт 685 — Кт 717). Коригування фінрезультату на суму списаної кредиторки розд. III ПКУ не передбачає. Тому її сума збільшить і прибутковий об’єкт оподаткування.