Договірне питання
Спочатку перевірте себе. Ціна в договорі (у внутрішньоукраїнських договорах) обов’язково має бути встановлена в гривні (ч. 1 ст. 524 ЦКУ, ч. 2 ст. 189 ГКУ і ч. 2 ст. 198 ГКУ). У гривні повинні проводитися й розрахунки. І лише разом із сумою в гривнях можна встановити еквівалент грошового зобов’язання в інвалюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ). Тобто зобов’язання в цьому випадку виникатиме вже виходячи з перерахованого валютного еквівалента).
Далі. Суму, що підлягає сплаті в гривнях, визначають шляхом перерахунку валютного еквівалента за курсом НБУ на день платежу, якщо інше не встановлене договором (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). Тобто сторони можуть визначити в договорі свій порядок перерахунку еквівалента ціни (розміру орендної плати) в інвалюті.
Тож
якщо сторони в договорі оренди дійдуть згоди, що перерахунок здійснюється за курсом на кінець кожного місяця оренди, то в цьому немає проблеми
Втім одразу порада. Якщо за договором оренди передбачається авансова сплата орендних платежів, то додатково в договорі врегулюйте механізм доплати/повернення коштів за результатами обрахунку розміру орендної плати за кожний окремий місяць (та й прописати спосіб узгодження розміру орендного платежу за кожен місяць оренди з урахуванням фактичного курсу буде не зайвим). Щоб у того ж орендаря не було спокуси заявити що, сплативши аванс, він вже виконав зобов’язання зі сплати орендної плати належним чином та таке зобов’язання є припиненим і наступному перегляду не підлягає. Також вочевидь доведеться прописати механізм визначення розміру авансового платежу за кожний наступний місяць.
Облікове питання
У результаті прив’язки до курсу інвалюти отримаємо такий собі «плаваючий» розмір орендної плати. Кожного разу його доведеться визначати наново. Відповідно наново і документально підкріплювати.
Мінфін свого часу казав, що як підтвердження зміни ціни сторони можуть підписати Акт узгодження нової ціни (лист Мінфіну від 13.01.2015 № 31-11410-08-10/699). У нашому випадку нового розміру орендної плати. Втім, вважаємо, то можуть бути й інші первинні документи — власне акти наданих послуг оренди з актуальним розміром орендної плати, бухдовідки.
Саме виходячи з такого кожного разу наново обрахованого розміру орендної плати орендодавець буде нараховувати собі дохід (Дт 361 (377) — Кт 703 (713)), а орендар — витрати (Дт 15, 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 631 (685)).
Щодо гарантійного платежу, то в цьому випадку він має ознаку авансового платежу.
Для орендодавця отриманий гарантійний платіж є кредиторською заборгованістю — орендною платою, внесеною авансом. Тому у момент його отримання дохід не визнають (п. 6.4 НП(С)БО 15 «Дохід»), а відображають зобов’язання проводкою: Дт 301, 311 — Кт 681 «Розрахунки за авансами одержаними».
Паралельно з цим орендодавець показує отриману гарантію на позабалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані».
У періоді, коли гарантійний платіж зараховується в рахунок сплати орендних платежів за останній місяць оренди, орендодавець нараховує орендну плату та визнає дохід від операційної діяльності за актуальним курсом: Дт 361 (377) — Кт 703 (713). Тут же він відносить отриманий аванс у рахунок погашення заборгованості з орендної плати: Дт 681 — Кт 361 (377).
Паралельно орендодавець списує суму отриманої гарантії з позабалансу: Кт 06.
Якщо суми гарантійного платежу не вистачило на покриття нарахованої орендної плати (а вона має вже бути перерахована виходячи з нового валютного курсу, який діє на кінець останнього місяця), то орендар вносить доплату. Якщо навпаки, то йому повертається частина колись сплачених грошей
В орендаря схожа «авансова» логіка дій (більше деталей у тому числі щодо ПДВ знайдете у статті «Дволикий гарантійний платіж: як розпізнати та облікувати» // «Податки & бухоблік», 2020, № 92).
Щодо коригування ПДВ через «курсові» коливання більше інформації знайдете у статті «Прив’язка ціни до інвалюти: коригування ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2022, № 69).
