Обмеження/заборони на роздрібний продаж алкоголю

Загальні обмеження на торгівлю

Роздрібна торгівля алкоголем — це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування (ст. 1 Закону № 481*).

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.95 № 481/95-BP.

Через те що алкоголь (у тому числі й пиво) завдає значної шкоди організму людини, у ст. 15³ Закону № 481 перелічено загальні обмеження на торгівлю алкоголем, а саме на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових.

Зокрема, ст. 15³ Закону № 481 забороняється продаж алкоголю (пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових):

1) особами, які не досягли 18 років. Тобто не можна наймати на роботу продавців та офіціантів, яким не виповнилося 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років. Якщо продавець не впевнений, що особі виповнилося 18 років, то він

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я (крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв);

4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

6) з торгових автоматів;

7) з рук, лотків;

8) у невизначених для продажу алкоголю місцях торгівлі.

Останньому обмеженню варто приділити окрему увагу. Адже щоб не порушувати вимог щодо торгівлі алкоголем у невстановлених місцях, слід чітко зрозуміти, які ж місця є встановленими для торгівлі. Для цього варто подивитися на ст. 1 Закону № 481. Там сказано, що місце торгівлі — це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане РРО та/або ПРРО (незалежно від їх кількості) або де є КОРО (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Отже, порушенням вимоги щодо місця торгівлі:

— алкоголем (крім пива та вина) є торгівля таким товаром у приміщенні, де торгова площа менша за 20 м² чи відсутній РРО/ПРРО;

— пивом — це відсутність за місцем продажу пива РРО/ПРРО;

— вином столовим — це торгівля у приміщенні, де відсутні РРО/ПРРО. Дотримуватися вимоги щодо площі місця торгівлі у розмірі 20 м² при торгівлі вином не потрібно, як і у випадку торгівлі пивом. Хоча про це прямо Закон № 481, як у випадку з пивом, не говорить. Але на це вказує той факт, що при торгівлі столовими винами не потрібна ліцензія на роздрібну торгівлю. А вимога щодо площі місця торгівлі стосується саме ліцензійної торгівлі.

Крім того, на це вказує і преамбула до Закону № 481, яка говорить, що цей закон не поширюється на продаж столового вина, якщо в ньому про це прямо не сказано. Оскільки в Законі № 481 немає прямої вимоги, що площа місця торгівлі вином має бути не менша за 20 м², то логічним є висновок, що такої вимоги при торгівлі вином дотримуватися не слід.

З цим висновком на місцях погоджуються і фіскали. Також зауважимо! На думку фіскалів (БЗ 109.04) навіть при торгівлі вином столовим замінити РРО/ПРРО на КОРО не можна. А тому і для вин столових до порушень вимог щодо місця торгівлі податківці будуть відносити відсутність у місці торгівлі РРО/ПРРО.

Крім цих загальних обмежень, яких мають дотримуватися всі торговці алкоголем, є і специфічні. Про них далі.

Торгівля на розлив

Доволі часто практикується продаж алкогольних напоїв на розлив. Щодо такого способу продажу алкоголю Закон № 481 висуває свої вимоги. Так, він дозволяє:

1) продаж алкогольних напоїв (у тому числі пива) на розлив для споживання на місці тільки:

— суб’єктам господарювання громадського харчування;

— спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування;

— суб’єктам господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Цікавим є питання: хто належить до суб’єктів громадського харчування, яким дозволено торгувати на розлив із споживанням на місці. Під цією назвою криються заклади ресторанного господарства, тобто організаційно-структурні одиниці у сфері ресторанного господарства, які здійснюють виробничо-торговельну діяльність: виробляють і (або) доготовляють, продають і організовують споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, можуть організовувати дозвілля споживачів (абзац третій п. 1.3 Правил № 219*).

* Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 № 219.

Чому саме заклади ресторанного господарства є суб’єктами громадського харчування? А все через те, що раніше (до 2006) Правила № 219 поширювалися не на заклади «ресторанного господарства», а на заклади «громадського харчування».

Отже, продавати алкогольні напої на розлив для споживання на місці має право заклад ресторанного господарства за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та наявності зареєстрованих видів економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010 — 56.10 — 56.30 незалежно від того, чи є у назві слова «кафе», «бар» або «ресторан» (БЗ 113.03);

2) продаж алкогольних напоїв (у тому числі пива) на розлив без споживання на місці (наприклад, в ПЕТ-пляшки, якщо розлив відбувається безпосередньо на місці торгівлі з тари ТЕТРА ПАК, кегів тощо) будь-яким суб’єктам господарювання, а не тільки закладам ресторанного господарства, якщо у них є місце торгівлі алкоголем (про те, що це таке, див. вище).

Водночас фіскали з цим не погоджуються (БЗ 113.03), На їх погляд, торгувати алкоголем на розлив без споживання на місці (навинос) мають право тільки заклади ресторанного господарства. Всім іншим суб’єктам торгувати на розлив заборонено.

На наш погляд, такий висновок неправомірний. Адже Закон № 481 висуває обмеження щодо суб’єктного складу торгівців тільки при торгівлі на розлив із споживанням на місці. Для торгівлі на розлив навинос таких обмежень немає.

З цим погоджуються і суди (див. постанову ВС від 28.08.2018 у справі № 806/1285/17 та Шостого апеляційного адмінсуду від 06.09.2021 у справі № 357/2803/21).

А тому вважаємо, що

3) продаж вин з доданням спирту (виноматеріалів оброблених) виноградних власного виробництва ординарних та марочних на розлив з тари місткістю від 50 до 600 л суб’єктам господарювання первинного та змішаного виноробства виключно за місцем розташування таких суб’єктів господарювання у межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл) із сплатою акцизного податку, якщо у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це є відповідний запис фіскалів. Річні обсяги продажу вин (виноматеріалів оброблених) на розлив не можуть перевищувати 20 % від річного обсягу вироблених виноматеріалів.

Торгівля через Інтернет

Узагалі-то, якщо подивитися на норми Закону № 481, то здається, що через інтернет-магазини торгувати алкоголем не можна.

Річ у тому, що торгівля цією групою товарів прив’язана до так званого місця торгівлі — конкретного приміщення (будівлі, споруди), з певними обмеженнями для торгівлі алкоголем (крім пива) щодо площі торговельного залу (не менше 20 кв. м). Причому адреса такого місця торгівлі має бути внесена до ліцензії на роздрібну торгівлю (ст. 1 та 15 Закону № 481).

Враховуючи це, податківці доволі довго забороняли торгувати алкоголем через інтернет-магазини (див. лист ДПСУ від 24.04.2020 № 1652/6/99-00-05-04-01-06/ІПК).

Водночас згодом податківці змінили гнів на милість (лист ДПСУ від 28.04.2023 № 1075/ІПК/99-00-07-04-02-06 та БЗ 113.04). Так, на сьогодні вони заявляють, що

Але для цього слід виконувати одночасно такі вимоги:

— у торговця має бути у наявності місце здійснення роздрібної торгівлі (для алкогольних напоїв, крім пива — торговельною площею не менше 20 кв. м);

— місце здійснення торгівлі має бути обладнане РРО/ПРРО;

— продавець має дотримуватися заборони щодо продажу алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років.

Тобто на сьогодні торгувати через інтернет-магазини алкоголем можна.

Місцеві обмеження на торгівлю

У мирний час. Відповідно до ст. 15³ Закону № 481 сільські, селищні і міські ради мають право

— обмежувати або забороняти продаж пива (окрім пива в пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв і столових вин на період проведення масових заходів;

— забороняти госпсуб’єктам (окрім закладів ресторанного господарства) продаж пива (окрім безалкогольного), алкогольних і слабоалкогольних напоїв, а також столового вина в певний час доби.

Вторить ст. 15³ Закону № 481 і п. 44¹ ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 № 280/97-ВР. Відповідно до нього заборона на торгівлю алкоголю знаходиться у виключній компетенції місцевих органів самоврядування.

Отже, в мирний час орган місцевого самоврядування має право (але не зобов’язаний) встановлювати своїм рішенням заборону на продаж алкоголю в період проведення масових заходів або в певний час доби.

Воєнний час. З 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. А отже, з подання Закону № 389* з’явився ще один орган, який має право обмежувати/забороняти продаж алкогольних напоїв.

* Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.

Так, п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону № 389 передбачає, що військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування встановлювати у порядку, визначеному КМУ, заборону на торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі. Порядок такої заборони затверджено постановою КМУ від 29.12.2021 № 1457.

Така заборона запроваджується в межах території, на якій вводиться воєнний стан, шляхом видання наказу військовим командуванням разом з військовою адміністрацією (у разі її утворення) з метою забезпечення громадської безпеки і порядку.

Вводиться така алкозаборона наказом військового командування та військової адміністрації (у разі її утворення). У цьому наказі визначається час введення та строк дії заборони, в межах території, на якій вводиться воєнний стан. Про це інформують суб’єктів господарювання та населення на відповідній території, зокрема, через ЗМІ.

При цьому військову заборону на торгівлю алкоголем на певній території можуть вводити як тотальну (тобто можуть заборонити взагалі продаж алкоголю в певній місцевості), так і протягом певного часу доби (наприклад, були випадки, коли дозволяли торгівлю алкоголем лише в період з 12 до 18 години).

І пам’ятайте, що ніхто у воєнний час не скасовував усі інші обмеження/заборони щодо торгівлі алкоголем, про які ми сказали вище (із ст. 15³ Закону № 481).

Відповідальність

Якщо торговець алкоголем порушить обмеження та заборони на торгівлю алкоголем (у т. ч. й щодо торгівлі на розлив), які перелічені у ст. 15³ Закону № 481, то йому світить штраф, передбачений ст. 17 Закону № 481. Розмір штрафу складає 6800 грн.

Крім того, за порушення заборони на продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, або у не визначених для цього місцях передбачено анулювання ліцензії на торгівлю алкоголем.

Також не варто забувати про адмінвідповідальність за продаж алкоголю в заборонені органами місцевого самоврядування години або в заборонених місцях чи особами, які не досягли 18-річного віку. Мова йде про відповідальність за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Адмінштраф накладається на співробітника суб’єкта господарювання, що торгує забороненим алкотоваром у заборонені години/місцях/особам. Розмір штрафу складає від 6800 до 13600 грн.

При цьому фінансову санкцію за ст. 17 Закону № 481 накладають саме податківці. А от до адмінвідповідальності за ст. 156 КУпАП притягують адмінкомісії (ст. 128 КУпАП) і Держпродспоживслужба (ст. 244⁴ КУпАП). Підставою слугують протоколи представників Нацполіції, виконкомів місцевих рад і Держпродспоживслужби (ст. 255 КУпАП). Податківці до адмінвідповідальності жодного відношення не мають. Детально про накладання таких штрафів читайте у «Після семи ні-ні»: заборона на продаж алкоголю» // «Податки & бухоблік», 2020, № 76.