Дистанційна оплата послуг і звільнення від РРО/ПРРО

* tax.gov.ua/media-tsentr/novini/725382.html

Чергове роз’яснення головних фіскалів на тему застосування РРО/ПРРО, яке сьогодні коментуватимемо, виявилося зовсім не страшним. ☺ Навпаки, воно доволі прихильне до платників, що можна лише вітати. Мабуть, у ДПСУ теж розуміють, що постійно закручувати РРОшні гайки не можна, їх слід іноді потроху й відпускати...

Цього разу пощастило тим, хто надає послуги з дистанційною оплатою за них. Узагалі-то, доля посміхнулася їм доволі давно. Ще наприкінці 2020 року в п. 14 ст. 9 Закону про РРО з’явилася норма, яка звільняє від використання РРО/ПРРО суб’єктів господарювання, що надають послуги, оплата за які відбувається виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Для практичного застосування цієї норми важливо було знати відповіді на два запитання.

1. Які види оплат звільнено? Для відповіді на нього ДПСУ залучала Нацбанк (див. лист від 13.01.2021 № 57-0010/2314), намагалася сама відповісти в БЗ 109.01 (діяла до 01.12.2022) і врешті-решт остаточно перевела стрілки на НБУ.

У підсумку на сьогодні маємо чинну консультацію в БЗ 109.02, де податківці радять суб’єкту господарювання з метою віднесення способу розрахунку, який він застосовує, до дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів звертатися до Національного банку України.

Здавалося б, глухий кут. Адже навіть якщо в якийсь момент банківський регулятор і надасть повний перелік таких систем/сервісів, то невдовзі їх може з’явитися не один десяток нових. І надавачі послуг знову постануть перед дилемою, звільняє їх використання цих нових систем/сервісів від застосування касових апаратів на підставі п. 14 ст. 9 Закону про РРО чи ні.

До честі головного податкового відомства, там знайшли гідний вихід із цього глухого кута.

Як бачите, замість того, аби пояснювати, чи належить той чи інший банківський/небанківський продукт «Власна назва» до систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, податківці дали зрозуміти, що це, насправді, не має жодного значення.

Якщо надавач послуг не прийматиме в оплату за них готівку і платіжні картки, то будь-який інший вид оплати потраплятиме під звільнення від РРО/ПРРО або за п. 14 ст. 9 Закону про РРО як дистанційна оплата, або за п. 2 ст. 9 Закону про РРО як банківська операція. Принаймні, ми цей висновок зрозуміли саме так.

І, до речі, така сама відповідь прозвучала під час круглого столу податківців і підприємців з питань застосування касових апаратів, що відбувся у жовтні цього року. Та все ж, попри її неочікуваний лібералізм, вона потребує певних уточнень щодо безготівкових оплат.

Дивіться, приймання оплати в безготівковій формі, зокрема, за допомогою платіжних карток, можливе як дистанційно (за допомогою інтернет-еквайрингу), так і за наявності фізичного контакту з покупцем (через POS-термінал або його сучасні аналоги). Очевидно, що під послугове звільнення потрапляє тільки перший спосіб, а саме інтернет-еквайринг. На жаль, цей висновок у роз’ясненні, що коментується, чітко не прозвучав.

Натомість проведення розрахунків за надані послуги за допомогою POS-терміналу або з використанням додатків «Термінал», «ОщадPay» тощо, які за своєю суттю є аналогічними POS-терміналу, передбачає обов’язкове застосування РРО/ПРРО (лист ДПСУ від 22.09.2023 № 3150/ІПК/99-00-07-04-01-06). З цим, як-то кажуть, не посперечаєшся.

2. Що таке виключно? Податківці доволі довго спекулювали на тому, що в п. 14 ст. 9 Закону про РРО згадано про виключність оплат. При цьому вони безпідставно заявляли, що застосовувати послугове звільнення мають право тільки ті суб’єкти, які надають лише послуги. Якщо ж суб’єкт у тому числі здійснює реалізацію товарів, то РРО-звільнення для послуг його не стосується (листи ДПСУ від 18.11.2021 № 4415/ІПК/99-00-07-05-01-06, від 05.05.2023 № 1145/ІПК/99-00-07-04-01-06, лист ГУ ДПС у Хмельницькій обл. від 12.04.2023 № 890/ІПК/22-01-07-05-10 тощо).

На нашу думку, цей висновок незаконний. Адже в Законі про РРО послугове звільнення не ставиться в залежність від здійснення інших видів діяльності, а пов’язане тільки з тим, щоб розрахунки за послуги були оплачені дистанційно або у спосіб, який не є розрахунковою операцією для цілей Закону про РРО (див. про це в статті «Надаєте послуги — можете не використовувати РРО» // «Податки & бухоблік», 2023, № 49).

Аж ось нарешті головні фіскали почули голос розуму. ☺

Свій новий підхід вони пояснили так: хоча послугове звільнення не може бути використане при продажу товарів, воно не втрачається навіть за умови здійснення торгівлі товарами. Головне при цьому, щоб приймання оплати за надані послуги здійснювалося виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Підсумуємо. Обидва питання, що довгий час чекали на своє вирішення, нарешті його дочекалися. Причому в цілковитій відповідності з чинним законодавством.