Оновлене НП(С)БО 14 «Оренда»: зміни щодо витрат з укладення договору

Загальні зауваження

Відразу наголосимо, що внесеними змінами норми НП(С)БО 14 віддалено наблизили до положень МСФЗ 16 «Оренда». Повної гармонізації так і не відбулося.

Нова редакція НП(С)БО 14, власне, як і стара версія цього стандарту, так само пропонує і для орендаря, і для орендодавця подвійну модель обліку оренди — модель фінансової оренди та модель операційної оренди. Тобто і орендодавець, і орендар для бухоблікових цілей повинні, як і раніше, класифікувати оренду на операційну та фінансову. Натомість, нагадаємо, МСФЗ 16 передбачає для орендаря єдину модель обліку оренди (незалежно від класифікації оренди), в основі якої лежить його право користуватися об’єктом оренди. Відповідно — орендар визнає у своєму МСФЗ-обліку актив з права користування базовим активом (об’єктом оренди) і орендне зобов’язання. Докладно про це читайте у статті «Оцінюємо актив та зобов’язання» // «Податки & бухоблік», 2020, № 43.

Тож, повторимо, кардинально підхід до обліку оренди необоротних активів у оновленому НП(С)БО 14 не змінився. Щодо обліку продажу активу та його зворотної оренди, який відтепер регулює розд. IV НП(С)БО 14, то тут взагалі стовідсотковий збіг. Це ж стосується й інформації, яку розд. V НП(С)БО 14 вимагає розкривати про оренду в примітках до фінансової звітності. Єдине — на додачу щодо операційної оренди треба навести здійснені орендні платежі, визнані як витрати.

Проте розслаблятися не варто. Адже