Послуги — не товари. Коли через воєнні дії у підприємства знищені (втрачені) товари, то питань з коригуванням податкового кредиту не виникає. Річ у тому, що всі питання знімає п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
У ньому прямо говориться, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних ПДВ операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари, придбані з ПДВ і знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану (ВС).
Щодо послуг, на жаль, такої норми ПКУ не містить.
У подібних ситуаціях зазвичай фіскали наполягають, що послуги, придбані з ПДВ для проведення конференції, яка була скасована, не пов’язані з господарською діяльністю. Адже в цьому випадку підприємство не отримало доходу від проведення конференції. А тому воно має компенсувати отриманий вхідний податковий кредит при їх придбанні згідно з п. 198.5 ПКУ.
На наш погляд, з цим висновком можна і посперечатися.
Статус послуг — господарські. Щоб не нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання, підприємству слід говорити, що всі послуги, які були придбані для проведення конференції, яка не відбулася унаслідок обставин непереборної сили (запровадження ВС), стосуються господарської діяльності підприємства.
Аргументуємо це тим, що господарська діяльність — це діяльність, пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу (п.п. 14.1.36 ПКУ).
Отже, факт неотримання доходу від здійснення певної діяльності на віднесення такої діяльності до негосподарської не впливає.
Таким чином, той факт, що через ВС було скасовано конференцію, не говорить, що все, що з нею пов’язано, в тому числі і послуги, придбані для її здійснення, є негосподарськими. Адже підприємство мало намір провести конференцію саме для отримання доходу. І тому воно придбало послуги для організації цієї конференції.
А отже, компенсуючі зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ нараховувати на вартість послуг, придбаних з ПДВ для скасованої конференції, не слід.
Інша справа, що податківці навряд чи просто так погодяться з таким підходом. Тоді, щоб не нараховувати компенсуючі ПДВ-зобов’язання, слід буде іти до суду і доводити свою позицію.
Правильна калькуляція. Існує ще один варіант уникнути нарахування компенсуючих зобов’язань. Цей варіант випливає з вимог фіскалів, озвучених у БЗ 101.04. Суть їх зводиться до того, що компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ за загальним правилом:
— нараховуються, тільки якщо вартість товарів/послуг, які пов’язані з виробництвом продукції чи наданням послуг, які не вдалося виробити чи надати, не включається до вартості іншої готової продукції / наданої послуги, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню;
— не нараховуються, якщо вартість таких товарів/послуг включається до вартості іншої готової продукції / наданої послуги, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню.
Враховуючи це, можна зробити висновок, що для ненарахування ПДВ можна:
1) включити вартість рекламних послуг і послуг дизайну, понесених на підготовку скасованої конференції, до витрат на проведення подібної конференції, яка буде проведена пізніше.
У бухобліку слід просто перенести витрати, понесені на рекламу та дизайн, із рахунку обліку витрат скасованої конференції на витрати з обліку нової конференції (Дт 23/нова конференція — Кт 23/скасована конференція).
У цьому випадку вартість послуг, пов’язаних із скасованою конференцією, потрапить до вартості іншої оподаткованої послуги (нової конференції). А отже, виходячи із рекомендацій фіскалів, — на такі послуги компенсуючі податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ нараховувати не слід.
Водночас цим способом можна скористатися тільки в тому випадку, коли і рекламні послуги, і послуги дизайну стосуються й нової конференції;
2) включити вартість рекламних послуг і послуг дизайну в кінцеву продажну ціну оподатковуваної готової продукції/послуг, яка випускається платником, що, у свою чергу, може підтверджуватися калькуляцією ціни реалізації (відпускної ціни) або іншим документом, що встановлює ціну продажу (лист ДФСУ від 23.05.2019 № 2343/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки & бухоблік», 2019, № 54, с. 3, а також листи ДПСУ від 01.06.2021 № 2175/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 28.02.2020 № 851/6/99-00-07-02-02-06/ІПК).
