Ліцензія для посередника, що придбаває пальне

Посередництво й «оптова торгівля пальним»

По-перше, нагадаємо такий момент. За договором комісії на придбання посередник-комісіонер за дорученням комітента діє (укладає з постачальником угоду на закупівлю пального та виконує інші дії) від свого імені (ст. 1011 ЦКУ). А повірений за договором доручення, виконуючи доручення довірителя (укладаючи угоду на постачання пального тощо) діє від імені довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦКУ).

А по-друге, для відповіді на запитання треба згадати визначення терміна «оптова торгівля пальним» зі ст. 1 Закону № 481*. Це —

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.95 № 481/95-ВР.

Що таке «реалізація»?

Виходячи з наведеного терміна, відповідь, звісно, залежить від того, що для цілей Закону № 481 розуміти під «реалізацією пального». Тобто: чи може вважатись «реалізацією» передача пального посередником (комісіонером, повіреним) принципалу (комітенту, довірителю), для якого він це пальне придбав? Якщо під «реалізацією» розуміти звичайний продаж, то можна впевнено стверджувати, що у згаданих схемах роботи посередник придбане пальне принципалу не реалізує.

Але цей термін у Законі № 481 чітко не визначений, тому фіскали подеколи притягують до ліцензійних цілей термін «реалізація пального» з п.п. 14.1.212 ПКУ. А цей ПКУ-термін має надто широкий «захват»: від охоплює будь-які операції з фактичної-фізичної передачі пального, у тому числі й без переходу права власності на пальне**. Тобто може охопити й операції передачі посередником принципалу закупленого для останнього пального. Але законність таких термінологічних маніпуляцій сумнівна. Адже відповідна ст. 1 Закон № 481 (див. її останній абзац) допускає з ПКУ-термінів використовувати лише три: «пальне», «електронна сигарета» та «рідини, що використовуються в електронних сигаретах». Все інше (у т. ч. й «реалізація пального») — творчі фантазії фіскалів. Але при виникненні проблем будьте готові їм парирувати у цьому питанні.

** Детальніше щодо цього терміна з п.п. 14.1.212 ПКУ див., зокрема: «Передаєш пальне на зберігання? Ти платник акцизу!» // «Податки & бухоблік», 2020, № 40.

Наприклад, можна фіскалам зазначити, що якщо вже орієнтуватись на ПКУ, то тут треба використовувати не специфічне визначення з п.п. 14.1.212 ПКУ, яке застосовується лише для цілей справляння пального акцизу, а загальне визначення терміна «продаж (реалізація) товарів» з п.п. 14.1.202 ПКУ. А у ньому якраз чітко зазначено, що «реалізацією» не вважаються операції з надання товарів у межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари, зокрема в межах договорів комісії та доручення!

А тепер більш конкретно викладемо своє бачення ліцензійного питання щодо двох різних видів посередницьких договорів, які згадані у запитанні читача.

Чи потрібна посереднику ліцензія?

Повірений. Отже, у випадку придбання пального на виконання договору доручення посередник (повірений) діє, у тому числі в угоді з постачальником пального, від імені довірителя. Адже

Тому ліцензія на оптову торгівлю пальним у описаній ситуації — коли пальне постачатиметься напряму до довірителя — посереднику точно не потрібна. Той факт, що де-юре усі пов’язані з пальним дії повірений виконує від імені довірителя, ще більше закріплює наш висновок: адже тут де-юре пальне придбає сам довіритель, а у терміні «оптова торгівля пальним» (див. вище) мова йде явно про реалізацію пального іншим (!) особам.

Водночас якщо пальне фізично отримає повірений і доставить/передасть його довірителю, не виключаємо, що фіскали незаконно вимагатимуть наявності у повіреного ліцензії, притягуючи сюди згадане ПКУ-визначення «реалізація пального»…

Комісіонер. Ситуація трохи інша, оскільки як ми вище згадали, тут посередник (комісіонер) придбаває для комітента пальне від свого імені. І в таких ситуаціях фіскали за будь-яких обставин наполягають на наявності у комісіонера оптової ліцензії (з місцем чи без місця торгівлі — залежно від конкретних обставин). Але, на наш погляд, у цьому випадку у них теж немає підстав вимагати у посередника ліцензії.

По-перше, незважаючи на те, що комісіонер придбаває пальне від свого імені, це пальне одразу стане власністю комітента (ст. 1018 ЦКУ). Якщо тут реалізацію розуміти в традиційному значенні, то неможливо реалізувати комітенту те, що йому вже і так належить на праві власності. А в терміні «оптова торгівля пальним», як ми вже акцентували, мова йде про реалізацію пального якійсь іншій особі.

По-друге, оскільки у цій ситуації пальне ще й оминає комісіонера (постачальник поставить його безпосередньо комітенту) — реалізації пального у комісіонера не буде за будь-якого визначення цього терміна. Тобто навіть якщо сюди тягнути термін з п.п. 14.1.212 ПКУ, оскільки фізичної передачі пального від комісіонера не відбудеться, то навіть «ПКУ-реалізації» у нього не буде. А якщо тут орієнтуватись на згадане визначення «продаж (реалізація) товарів» з п.п. 14.1.202 ПКУ, то це ще більше підтвердить нефіскальний підхід.

Тому, вважаємо, у такій схемі ліцензія комісіонеру теж не потрібна.

Але якщо пальне спочатку буде фізично отримувати комісіонер і передавати (доставляти) його комітенту, то фіскали можуть комісіонеру добряче потріпати нерви!

Можливо, навіть спробують застосувати до нього півмільйонну санкцію зі ст. 17 Закону № 481 «за оптову торгівлю пальним без наявності ліцензії». І тоді доведеться з ними судитися. А це довго і недешево. До того ж фіскали напевно будуть переконувати суддів, що тут був удаваний правочин (комісією прикривали звичайну купівлю-продаж)… То

Звісно, у таких випадках, коли пальне спочатку буде отримувати посередник, пам’ятайте і про необхідність реєстрації його платником пального акцизу…

Офіційне

Щодо конкретно наших ситуацій офіційні думки фіскалів відшукати нам не вдалося (а неофіційні — були доволі фіскальні). Але ми знайшли пару фіскальних роз’яснень, які можуть непрямо торкатися й наших ситуацій.

1. Продаж за дорученням. У листі ДПСУ від 17.09.2021 № 3471/ІПК/99-00-09-03-02-06 податківці розглядали ситуацію, у якій за договором доручення повірений має реалізовувати пальне, що належить довірителю. Висновок фіскалів виглядає дивно. Вони процитували ст. 1000 ЦКУ, що за договором доручення повірений діє від імені та за рахунок довірителя. І що правочини, вчинені повіреним, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов’язки довірителя. Далі фіскали роблять висновок, що оскільки при продажу пального здійснюється правочин, який припиняє права довірителя, то відповідно до ст. 15 Закону № 481 має бути ліцензія на оптову торгівлю пальним як у повіреного, так і в довірителя! Логіка фіскалів нам абсолютно не зрозуміла. Адже продаж здійснюється від імені (і за дорученням) довірителя, так навіщо на один продаж потрібні дві ліцензії?!.

2. Комісія на купівлю. Більш близьке до наших ситуацій роз’яснення податківці виклали в листі ДПСУ від 22.10.2021 № 3978/ІПК/99-00-09-03-02-06. Там розглядалась ситуація, у якій Товариство збиралось придбати пальне за договором комісії для стороннього підприємства (яке не є платником пального акцизу) та ще й зберігати його у себе за договором зберігання. Цитуючи по черзі норми ПКУ, ЦКУ та Закону № 481, фіскали у висновку фактично розцінюють таке придбання як операцію Товариства з реалізації пального. І фактично стверджують при цьому, що вона має здійснюватися із дотриманням вимог Закону № 481 і потребує придбання відповідної ліцензії на оптову торгівлю пальним (з місцем або без місця торгівлі).

І хоча в листі прирівнювання діяльності комісіонера, що закуповує пальне, до оптової торгівлі пальним зроблено не надто чітко, але з контексту воно випливає.

Тож усе-таки будьте обережні, використовуючи такі схеми роботи, оскільки проблеми з фіскалами не виключаються...