Оптова торгівля пальним без місця: проблемні ситуації

Торгівля без місця: теорія

Щоб діяльність госпсуб’єктів, які мають ліцензію на оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним (далі —ліцензія «без місця»), не виходила за рамки такої ліцензії, треба чітко розуміти: де саме ці рамки проходять? Інакше є шанси втрапити в штрафну халепу з безліцензійною діяльністю і не тільки…

Терміни. Спочатку, як завжди, вивчаємо необхідні дефініції зі ст. 1 «провідного» Закону № 481*. А саме оці дві.

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.95 № 481/95-ВР.

1. «Оптова торгівля пальним». Визначена як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Щодо цього терміну зазначимо такі моменти.

В оптову торгівлю входить (допускається) також зміна фізико-хімічних характеристик пального. Тобто якщо така зміна відбудеться природньо чи оптовий торговець проведе якісь дії для зміни характеристик, то це не вийде за рамки оптової торгівлі (зокрема, не вважатиметься «виробництвом»). «Неприродні» дії для такої зміни можуть бути різні, наприклад — додання якихось компонентів/присадок тощо з метою змінити/покращити характеристики пального без зміни його товарного коду. Взагалі тут усе не надто просто, і це — тема для окремого поглибленого аналізу.

Оптова торгівля пальним не обмежується реалізацією його лише суб’єктам господарювання (роздрібної та/або оптової торгівлі та іншим).

2. «Місце оптової торгівлі пальним». Це — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання (!) пального на праві власності або користування.

Щодо цього терміна зазначимо, що саме в нього якраз і не варто «вляпатись» тим, хто має ліцензію «без місця». Тому вивчіть його ретельно. Акцентуючись на тому, що у вас ні в якому разі не має бути місця (території), де розташовані згадані об’єкти.

По-перше, зверніть увагу, що фінальні слова «на праві власності або користування» відносяться не до пального, а до місця (території), а також до споруд, обладнання та ємностей. Тобто усі перелічені «індикатори» місця торгівлі можуть бути не обов’язково власними, але й взятими у користування (оренду тощо).

По-друге, сполучник «та/або» вказує, що ємності тощо можуть використовуватись не обов’язково для торгівлі, а й лише для зберігання пального!

Отже, податківці для ствердження, що конкретна схема роботи не відповідає отриманій ліцензії (з ціллю інкримінувати діяльність без ліцензії на опт «з місцем»), мають довести, що у торговця є місце оптової торгівлі пальним. Або — що з пальним оптовим торговцем проводились такі дії, які є «виробництвом пального». Але це зовсім інша історія… Далі на конкретних прикладах викладемо свої міркування щодо «слабких місць» деяких схем роботи за ліцензією «без місця». Тобто таких, які можуть дати привід податківцям «вкрутити» оптовому торговцю величезні штрафи.

Бензовоз чекає на покупця: практика

Оптовий продавець має ліцензію «без місця» і для цілей продажу закупає й привозить у цистернах бензовозами пальне з Європи або перекуповує його оптом тут в Україні. Буває, що після придбання-отримання пального йому не усі покупці ще відомі/визначені. Тому бензовози спочатку заїжджають на територію продавця (чи на орендовану стоянку) й чекають на рознарядку. А через якийсь час (коли визначились/знайшли покупців/адресати) бензовози доставляють пальне за відповідними адресами.

Якщо такий «простій» не короткотерміновий, то фіскали можуть стверджувати, що місце, де простоювали бензовози, є «місцем торгівлі». Адже є і місце/територія, і ємності на ній. Тому мовби у продавця має бути ліцензія на оптову торгівлю з цього місця, а не ліцензія «без місць». Чим заперечувати такий висновок?

По-перше, варто стверджувати, що

По-друге, у терміні згадані лише об’єкти у вигляді споруд, та/або обладнання, та/або ємностей. Однак бензовоз, на наш погляд, для цілей цього терміна не можна характеризувати саме/лише як «ємність». Він у першу чергу — транспортний засіб (обладнаний ємністю). А як «споруда» чи «обладнання» бензовоз тим паче не може бути кваліфікований!

На підставі цього треба стверджувати, що місце (територію), на якому певний час вимушено знаходився(лися) бензовоз(и) з пальним для продажу, не можна кваліфікувати як «місце оптової торгівлі пальним». До речі, для податківців, які роблять такі висновки, спробуйте довести ситуацію до абсурду. Наприклад заявіть, що за такого підходу будь-яке місце зупинки в дорозі бензовозу(ів) має визначатися як «місце торгівлі». Тож виходить: скільки зупинок, стільки й «місць торгівлі»? І стільки ж у оптового продавця має бути ліцензій (адже ліцензія видається на кожне місце торгівлі)?! До речі, оптова ліцензія на місце торгівлі коштує вдвічі менше ліцензії «без місця», але вона потребує подання купи документів на це «місце», і обов’язкової реєстрації там акцизного складу!

Оренда або зберігання: практика

Так само, як у попередньому варіанті, оптовий продавець завозить в Україну, чи закупає тут оптом пальне. Але потім він (оскільки ще коло покупців не визначено або з інших причин) тимчасово заливає пальне в свої чи орендовані «стаціонарні» ємністі або в чужі ємності за договором зберігання. А вже коли визначені адреси покупців, це пальне з місця зберігання розвозиться транспортом продавця (або найманим) за цими адресами.

Такі ситуації набагато гірші за попередню (коли пальне певний час «чекає»/зберігається у «пересувних» бензовозах). Категорично не рекомендуємо, працюючи за ліцензією «без місця», для тимчасового «притримання» пального, яким торгуєте, вдаватися до оренди у сторонніх осіб ємностей (місць) або взагалі — складу! А тим паче — «переховувати» його у власних ємностях. Також не рекомендуємо розміщувати призначене для оптового продажу пальне за договорами на зберігання у ємностях/на складі сторонніх осіб.

Адже такі місця зберігання фіскали напевно розцінять як «місце оптової торгівлі пальним» та «шитимуть» продавцю безліцензійну діяльність. Оскільки цей термін з Закону № 481 (див. вище) згадує саме «ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання (!) пального». Причому, як ми зазначали, і місце (територія), і розташовані на ньому(ній) ємності з пальним можуть у торговця пальним бути «на праві власності або користування»! Під останнє податківці напевно запхнуть і користування на підставі договорів не тільки оренди ємностей, а й на зберігання пального. І хоча в останньому випадку щодо «користування» можна й посперечатися, але шанси на успіх (навіть у судах) оцінюємо як невеликі…

Крім того, тут є небезпека, що згадані «чужі» місця зберігання також можуть бути розцінені як незареєстрований оптовим торговцем акцизний склад. А це може потягнути завеликий додатковий штраф (уже за нормами ПКУ — див. нижче).

Ліцензії на зберігання

У всіх таких випадках «транзитних зупинень» руху пального на шляху до покупців слід пам’ятати, що фіскали можуть вимагати ще й «повноцінну» ліцензію на зберігання пального. Адже вони у низці ситуацій цього вимагають, навіть якщо пальне зберігається у бензовозі*.

* Читайте про це, наприклад, у матеріалі «Пальне: калейдоскоп роз’яснень: ліцензії» // «Податки & бухоблік», 2020, № 82.

Якщо, наприклад, у вас є ліцензія на зберігання пального для власних потреб, то її буде замало, бо це зберігається пальне для продажу! Ще більш проблемно, коли пальне буде тимчасово перелите в стаціонарні ємності (свої або взяті у оренду). Якщо ж пальне буде передане на зберігання, то це вже буде проблемою зберігача…

ТТН

Майте на увазі, що у першому та у другому випадках проблеми на перевірці з фіскалами можуть виникнути і через ТТН. Справа в тому, що в ТТН у реквізиті «Пункт навантаження» у таких випадках, коли бензовоз певний час простоює у конкретному місці або пальне вивозиться з того місця, де оптовий торговець залишав його в ємностях для зберігання, необхідно зазначати це саме місце. Адже саме з нього у конкретну дату буде виїжджати завантажений автомобіль і прямувати до місць отримувачів пального. Тому у податківців буде спокуса таке місце кваліфікувати саме як «місце оптової торгівлі пальним», щоб на цій підставі інкримінувати продавцю діяльність без ліцензії «з місцем».

Нагадаємо, що оформлення ТТН здійснюється відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (ср. ). Питання заповнення ТТН регулюють пп. 11.3 — 11.9 цих Правил. Їх норми не надто багатослівні. Тому, може, в таких ситуаціях варто зазначити два пункти навантаження, наприклад, через дріб (або у дужках): перший пункт — у якому початково фактично було завантажено пальне в цистерну бензовозу, другий — в якому фактично знаходиться пальне у момент відправлення його конкретному отримувачу. Можливо, таке заповнення переконає податківців, що таке місце «транзитного зупинення» пального не є місцем його оптового продажу. А є лише місцем вимушеної зупинки бензовозу…

Підсумок

З урахуванням можливих проблем,

Тобто доки не визначені всі покупці (їх адреси постачання), оптовику краще пальне не отримувати/не заливати в бензовози тощо, щоб уникати зберігання певний час цього пального на власній чи іншій території.

Штрафне

Пам’ятайте, що ст. 17 Закону № 481 передбачає, зокрема, штрафи за:

— оптову торгівлю пальним без наявності ліцензії¹ — 500000 грн;

— надання послуг із зберігання пального іншим госпсуб’єктам та/або реалізацію пального іншим особам на підставі ліцензії на зберігання пального для власних потреб, — 500000 грн.

1 Якщо фактичною перевіркою у вас буде виявлено «місце оптової торгівлі пальним», то наявна ліцензія на оптову торгівлю «без місця» від штрафу не врятує!

Щодо небезпеки другого зі згаданих нами штрафів (якщо маєте ліцензії: на опт «без місця» і на зберігання для власних потреб): ні в якому разі не варто реалізовувати стороннім особам те пальне, яке отримувалось/зберігалось для власних потреб! Або тримати призначене для оптового продажу пальне там, де зберігається пальне для власних потреб.

А п. 128¹.2 ПКУ передбачає за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у СЕАРП штраф у розмірі 1000000 грн. За ті самі дії, вчинені платником, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, штраф — 2000000 грн.