Той факт, що підприємство мало право стати платником спецЄП (гр. 3 на ставці 2 %), не підлягає сумніву. Адже наявність податкового боргу для обрання (переходу на) спецЄП значення не мало.
Нагадаємо, що п.п. 291.5.8 ПКУ забороняє перехід до гр. 1-3 ЄП платникам, які на день подання заяви про реєстрацію платником ЄП мають податковий борг*. Однак перехід на спецЄП регулюють спеціальні норми п. 9.3 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ. І серед обмежень, які не допускають платників на спецЄП, відсутнє таке, як наявність податкового боргу. Окрім того, там зазначено, що обмеження, встановлені п. 291.5 ПКУ (куди входить і згаданий п.п. 291.5.8), при цьому не враховуються…
* Крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Із цим моментом давно погодились податківці і підтверджували можливість переходу на спецЄП у тому числі й «податковими боржниками» — див. відповідь на запитання 36 із роз’яснення ДПСУ від 07.04.2022 та БЗ 108.01.01). І хоча наразі ДПС ці роз’яснення з різних причин переведені до недіючих, але коректність цього висновку все так само актуальна, бо норми ПКУ у цій частині не змінювались. Тож податковий борг на перехід не впливає, а от чи впливає на «виліт» зі спецЄП?..
Відповідно до п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ (у сукупності з абзацом третім пункту 59.1 ПКУ)