На сьогодні надомна робота регулюється ст. 601 КЗпП. А от Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 № 275/17-99, схоже, втратило свої позиції. Такий висновок можна зробити із листа Мінекономіки від 23.06.2020 № 3501-06/38745-07. Тож звернемося до КЗпП.
Що ж таке надомна робота? Це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання чи в інших визначених ним приміщеннях, але поза виробничими або робочими приміщеннями роботодавця.
Аналогічно надомну роботу визначає Конвенція Міжнародної організації праці про надомну працю від 20.06.96 № 177.
Як правило, надомна праця — це фізична, ручна праця з використанням технічних засобів. Наприклад, ремонт техніки, виготовлення швейних чи в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру тощо.
Як передбачає ч. 11 ст. 601 КЗпП, за наявності відповідних навичок надомниками можуть бути, зокрема:
— вагітні жінки;
— працівники, які мають дитину до 3 років або здійснюють догляд за дитиною віком до 6 років за медичним висновком;