Висновок документа
Податківці, схоже, схиляються до того, що операції з неповерненням (із компенсацією вартості) частини пального в баках транспортних засобів, що надавались в оренду, вимагають наявності в орендодавця ліцензії на оптову торгівлю пальним
Цей лист присвячений поширеній на практиці ситуації: Товариство (орендодавець) — неплатник пального акцизу передає в оренду із пальним у баках транспортні засоби, які йому повертаються орендарями із меншою кількістю в баках пального. При цьому вартість частини обсягу пального, якої не вистачає, орендар компенсує грошима за узгодженими у договорі оренди цінами. Щодо такої ситуації фіскали відповіли у листі на два запитання орендодавця (щодо ліцензування і щодо пального акцизу).
Щодо ліцензії. Перше питання зводиться до того, чи вважаються такі операції торгівлею пальним, що потребують наявності ліцензії?
У відповіді на нього фіскали накидали купу цитат-визначень із Закону № 481*.
Але оскільки під визначення «роздрібна торгівля пальним» такі операції ніяк не запхнути (бо цей термін передбачає торгівлю пальним через колонки на АЗС, АГЗС тощо), то урешті-решт автори листа підводять у висновку до необхідності придбання орендарем ліцензії на оптову торгівлю пальним. Хоча і зробили при цьому застереження, що Товариством (орендодавцем) не надано первинних документів, які фіксують факти здійснення госпоперацій, умов укладених договорів, що не дає змоги надати остаточну відповідь…
Нагадаємо, що із дуже схожою ситуацією до нас звертались читачі на вебінарі редакції. Детально наші думки щодо неї було викладено в публікації «Орендар не(до) повертає пальне, що було в баку» // «Податки & бухоблік», 2023, № 10.
Що стосується цього (ліцензійного) питання, то наші фіскальні передчуття, на жаль, виправдалися. Ми передбачали, що оскільки термін «реалізація пального» в Законі № 481 прямо не визначений, то фіскали можуть прагнути формально увіпхнути до реалізації і такі операції — з неповерненням орендодавцю обсягів пального, які були у баку (та ще й з отриманням за них компенсації від орендаря). У той же час ми сподівалися, що податківці використають термін «реалізація пального» з ПКУ (і тоді б підстави для фіскального підходу відпали), але марно. Автори листа, схоже, міркують у фіскальному напрямку…
Їх висновок щодо кваліфікації таких операцій як оптової торгівлі пальним (хоч і зі згаданим застереженням) вважаємо надто формальним та сумнівним. Однак не виключаємо, що після цього листа фіскали на перевірках більш активно стануть у схожих випадках «діставати» орендодавців щодо «торгівлі» пальним без ліцензії. Тому прагніть уникати/виправляти такі ситуації на практиці (див. нижче).
Висновок документа
Якщо в орендодавця відсутні приміщення (територія), які є акцизним складом (в розумінні п.п. 14.1.6 ПКУ), він не здійснює операції з реалізації пального (п.п. 14.1.212 ПКУ), а пальне знаходиться у паливних баках транспортних засобів, які не вважаються акцизним складом пересувним, то у такому випадку орендодавець не є розпорядником акцизного складу та платником пального акцизу
Щодо пального акцизу. Друге питання в листі стисло звучить так: чи вважається у таких випадках орендодавець платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, а паливний бак переданого в оренду транспортного засобу — пересувним акцизним складом за умови, що пальне було використано орендарем для власних потреб?
Коректна відповідь податківців у листі на це запитання була очікуваною. Адже тут за всього бажання і за будь-якої спритності податківцям не вдалося б викрутити фіскальну відповідь із відповідних норм ПКУ (тобто із терміна «реалізація пального» з п.п. 14.1.212 ПКУ та інших).
Спочатку фіскали нагадали, що платником пального акцизу є особа, яка реалізує пальне (п.п. 212.1.15 ПКУ). А згаданий термін «реалізація пального» передбачає фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного. Далі податківці зазначили, що згідно з п.п. «г» п.п. 14.1.6 ПКУ не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі, або обладнанні чи пристрої. А також процитували фрагмент п.п. 14.1.61 ПКУ, згідно з яким не є акцизним складом пересувним, зокрема, паливний бак транспортного засобу. І дійшли коректного висновку (див. вище).
Тому, незважаючи на той факт, що фізична передача пального фактично й мала місце, оскільки пальне було передано орендарю у баку транспортного засобу (тобто — не з акцизного складу або з акцизного складу пересувного), то така операція не є «реалізацією пального». Таким чином, орендодавець не може вважатись за таких операцій розпорядником акцизного складу, зокрема й пересувного, а також особою, яка реалізує пальне. Тож у нього не виникає потреби задля здійснення таких операцій реєструватись платником пального акцизу.
Додамо також, що тут не має жодного значення, на які цілі орендар витрачав це пальне*…
* У запитанні було акцентовано, що орендар використовує пальне для власних потреб…
Ми попереджали і радили. Отже, у таких ситуаціях для орендодавця виникає деяка небезпека відхватити штраф за «оптову торгівлю» пальним без ліцензії. А він чималий (0,5 млн грн)! Тому у згаданому матеріалі ми попереджали орендодавців, що оскільки Закон № 481 не визначає термін «реалізація пального» і не встановлює якісь мінімальні обсяги реалізації для цілей кваліфікації певної діяльності, як оптової торгівлі пальним, можуть виникнути «ліцензійні» проблеми з фіскалами навіть у таких ситуаціях...
Але, окрім попередження, ми також радили максимально уникати на практиці таких ситуацій. Наприклад, передавати транспортні засоби в оренду (хоча б на папері) з порожнім баком: мовби орендар прийшов зі своєю каністрою, залив, сів і поїхав. (А повернувши транспорт, злив з баку залишки свого пального і пішов собі...) Звісно, це виглядає доволі смішно, але може убезпечити від «ліцензійних» проблем із фіскалами.
Або радили обов’язковою умовою у договорі оренди зазначати, що орендар зобов’язаний повернути транспортний засіб з тією ж кількістю пального (в баку), а також інших витратних матеріалів, з якими він цей транспортний засіб отримав в оренду. Якщо ж пального не вистачатиме, нехай орендар спочатку з’їздить на заправку, доллє в бак нестачу, а потім вже повертає транспорт. У такому випадку претензії теж не виключаються, але їх буде набагато легше відбити.
Якщо вже усе відбулося, спробуйте документально підправити ситуацію, змінивши згаданим чином формулювання у договорі оренди. При цьому повернення транспортного засобу з меншою кількістю пального оформіть порушенням умов договору, а вартість неповерненого пального — нанесеними орендодавцю збитками, які відповідно до ч. 2 ст. 779 ЦКУ були компенсовані орендарем. Розрахунок компенсації збитків зробите належним чином (щоб суми збіглися). Вважаємо, тоді фіскалам буде важче кваліфікувати такі операції, як «оптову торгівлю пальним».
Детальніше — у згаданій публікації в «Податки & бухоблік», 2023, № 10.
