Отже, повторимо. В нас є різні способи припинення юридичної особи. ЦКУ виділяє такі (ст. 104 ЦКУ):
— реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення). Також є така процедура, як виділ (ст. 109 ЦКУ). Ці процеси ГКУ називає ще способами створення нових юросіб (ст. 56 ГКУ);
— ліквідація. Вона може відбуватися за звичайним рішенням учасників (власників) юрособи або ж у примусовому порядку; через процедуру банкрутства (остання стадія цього процесу) або «просту, небанкрутну» процедуру.
Ще одним способом здихатися юрособи є продаж 100 % статутного капіталу іншим, ніж учасники (власники), особам. Але цей процес назвати саме припиненням не можна. Радше ситуацією, коли поточні учасники (власники) просто переривають зв’язок зі своєю юрособою.
Головною відмінністю ліквідації від інших способів припинення є те, що юридична особа у цьому випадку повністю припиняє своє існування
При цьому правонаступники тут не з’являтимуться. На відміну від тієї ж реорганізації. Ба більше, відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦКУ у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Наприклад, якщо говоримо про злиття, то правонаступником декількох юросіб, які вирішили об’єднатися, буде одна єдина юрособа. Тобто припиняються ці декілька юросіб і виникає одна. А якщо говоримо про поділ, то замість існуючої однієї юридичної особи, яка так само припиняється, виникає дві та більше і вони стають правонаступниками. При приєднанні в нас припиняє існувати та юридична особа, яка доєднується до іншої, а правонаступником буде вже об’єднане утворення. Якщо ж говоримо про виділ, то, по факту, юрособа, з якої виділяється нове утворення, залишається існувати. Просто на одну юрособу у світі стає більше ☺. Тут не варто плутати виділ зі звичайним створенням нової юридичної особи, навіть якщо ця нова юрособа має тих самих засновників.
Коли йдеться про продаж, то юрособа взагалі залишається існувати. Так, з іншими учасниками (власниками), можливо, іншою назвою, місцезнаходженням та навіть видами діяльності. Але це буде все одно та сама юрособа.
Після ліквідації ж, умовно кажучи, від юридичної особи нічого не лишається. Учасники (власники) вже не асоціюються з нею. За загальним правилом, після завершення процедури ліквідації до них не може бути жодних претензій, пов’язаних з боргами або діяльністю такої юрособи. Хоча щодо останнього є багато нюансів (тому і кажемо «за загальним правилом» ☺).
Наприклад, якщо йтиметься про кримінальну відповідальність за минулі «гріхи» юрособи, то тут хіба строк давності для притягнення до цього виду відповідальності може врятувати. Звісно, у контексті притягнення до кримінальної відповідальності йдеться про винних осіб. Або ж у частині боргів. До речі, про погашення боргів у процесі ліквідації та зв’язок із цим процесом учасників (власників) юрособи ми поговоримо трохи детальніше у статті «Розрахунки з дебіторами та кредиторами: як це відбувається під час ліквідації юрособи?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 45.
А от спільним, мабуть, є те, що будь-які зміни працюватимуть тоді, коли буде внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
І для процесу ліквідації внесення запису «припинено» до ЄДР — це один з ключових моментів, оскільки саме з цього моменту юрособа вважається такою, що припинилася (ч. 5 ст. 104 ЦКУ).
Підсумовуючи, робимо висновок: ліквідація — це процедура припинення юрособи без виникнення правонаступників, яка закінчується внесенням запису «припинено» до ЄДР.
