Суть спору
За результатами перевірки ТОВ податківці виявили факт відсутності нотаріального посвідчення договору позички вантажного транспортного засобу. Тому вони зробили висновок, що договір позички транспортного засобу є нікчемним. Отже, платник повинен був компенсувати податковий кредит, отриманий у складі ціни придбання товарів, які використано для експлуатації цього автомобіля. Оскільки цього не було зроблено, податківці донарахували податкові зобов’язання з ПДВ і штраф.
Крім того, податківці взагалі не визнавали операції з перевезення, які були здійснені таким автомобілем. А отже, вимагають виключити із витрат суми, пов’язані з таким перевезенням.
Позивач звернувся до суду з позовом зобов’язати ДПСУ скасувати податкові повідомлення-рішення (ППР).
Позиція сторін
Податківці. Аргументують фіскали свій висновок положеннями ч. 4 ст. 828 ЦКУ. У ньому, зокрема, вказано, що письмова форма і нотаріальне посвідчення потрібні договорам позички транспортних засобів (крім наземних самохідних транспортних засобів), у яких хоча б одна зі сторін — фізична особа.
Податківці вважають, що у законодавстві України такого поняття, як «наземні самохідні транспортні засоби», не існує. Тому, на їх думку,
усі суб’єкти господарювання, які беруть у користування у фізосіб на умовах договору позички будь-які транспортні засоби, мають нотаріально посвідчувати такі договори
Без нотаріального посвідчення укладені договори позички є нікчемними, а податковий кредит, пов’язаний з обслуговуванням чи приведенням у дію взяте у користування майно, слід вважати використаним у негосподарській діяльності. А отже, позичальник майна (у тому числі й автомобілів) у фізособи має компенсувати податковий кредит щодо товарів, пов’язаних із цим майном, згідно з п. 198.5 ПКУ.
Платник. Наполягав на тому, що договір позички автомобілів, навіть коли однією із сторін такого договору є фізособа, нотаріальному посвідченню не підлягає. Адже автомобільний транспортний засіб слід ототожнювати із поняттям «наземний самохідний транспортний засіб».
Вирішення справи судом
Розглядаючи спір, суди як першої інстанції, так і апеляційної (див. постанови Другого апеляційного адмінсуду від 11.04.2023 у справі № 480/10216/21 та від 21.02.2023 у справі № 480/8914/21) стали на бік платника. Аргументують вони свій висновок тим, що:
1) цього прямо вимагає ч. 4 ст. 828 ЦКУ. Адже якщо правильно читати цю норму, то з неї випливає, що договір позички саме наземних самохідних транспортних засобів, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, не підлягає нотаріальному посвідченню.
При цьому згадка про те, що договір позички не слід нотаріально посвідчувати при передачі у позичку наземних самохідних транспортних засобів, з’явилася у вищезгаданій нормі тільки у 2011 з подання Закону України від 05.07.2011 № 3565-VI. І було це нововведення викликане, як свідчить Пояснювальна записка до згаданого вище Закону, з метою саме усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень.
Отже, уже тільки цей факт вказує на те, що договір позички автомобільного транспорту не повинен підлягати нотаріальному посвідченню;
2) навіть за відсутності у законодавстві чітко визначеного поняття «наземний самохідний транспортний засіб», все ж таки можна встановити, яке майно належить до цієї категорії.
Суди вважають, що слід у сукупності читати норми вітчизняного законодавства і міжнародних договорів, в яких є два визначення, що доповнюють одне одного і дають змогу сказати, що за звір криється під терміном «наземний самохідний транспортний засіб» (міжнародні договори є частиною національного законодавства України, див. ст. 9 Конституції України).
Так от, вони наголошують, що:
— вітчизняне законодавство, а саме ст. 1 Закону про автострахування*, містить поняття «наземні транспортні засоби». До них належать пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах МВС та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;
— міжнародні договори, а саме п. «b» ст. 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005), підказують, які наземні транспортні засоби слід вважати самохідними. У ній говориться, що автомобіль — це будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори. Отже, виходить, що
наземний самохідний транспортний засіб — це автомобіль, який перевозить пасажирів чи вантаж і зареєстрований та взятий на обліку в Україні та/або допущений до дорожнього руху
Враховуючи це, судді вважають, що коли в позичку передається автотранспортний засіб, то нотаріально посвідчувати такий договір не слід. Навіть коли стороною договору є фізособа.
Тому вони погоджуються з думкою підприємств про те, що відсутність нотаріального посвідчення договорів позички транспортних засобів не свідчить про недійсність таких правовідносин. А отже:
— обов’язку нараховувати компенсуючі податкових зобов’язання з ПДВ на товари (в тому числі і паливно-мастильні матеріали), які використані при роботі автомобілів, отриманих у позичку за непосвідченими нотаріально договорами позички, не виникає. Адже такі товари безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю підприємства-позичальника;
— платник податків не втрачає право на витрати, пов’язані з перевезеннями товарів, що були здійснені таким автомобілем.
Думка редакції
Ми повністю згодні із позицією слуг Феміди. Навіть, великою мірою, і додати немає чого. Адже той факт, що до наземних самохідних транспортних засобів належать і автомобілі, сумнівів викликати не повинен. І хоча саме такого (дослівного) терміна українські нормативи не містять, але це випливає із норм інших нормативно-правових актів. Про це ми неодноразово згадували у своїх матеріалах (див. «Використовуємо авто працівника для доставки співробітників на роботу/з роботи» // «Податки & бухоблік», 2022, № 42).
Можливо, варто тільки застерегти суб’єктів господарювання, які беруть у позичку автотранспортні засоби і не хочуть судової тяганини. Краще посвідчіть такий договір нотаріально і спіть спокійно.
