Допомога по частковому безробіттю: зміни

Про що говоримо?

Допомога по частковому безробіттю — це вид державної підтримки певних категорій застрахованих осіб. Отримати таку допомогу можна у разі втрати цими особами частини зарплати (доходу). Причому така втрата повинна бути наслідком зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину.

Наразі триває воєнний стан, тож наявні шанси отримати цю допомогу.

Якщо говорити про документальне підґрунтя, то тут керуємося:

1) ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067);

2) Порядком № 702*. Саме в ньому визначено механізм виплати допомоги по частковому безробіттю, строки, розмір та критерії її надання. Саме до цього Порядку постановою КМУ від 03.03.2023 № 188 були внесені зміни, що запрацювали з 09.03.2023.

* Порядок надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений постановою КМУ від 21.06.2022 № 702.

Проте вам не знадобиться штудіювати цей Закон та Порядок. Відповіді на запитання щодо отримання допомоги по частковому безробіттю (з урахуванням змін!) ви знайдете в цій статті. Тож поїхали!

Право та умови надання

Допомога по частковому безробіттю надається:

— роботодавцям для виплати працівникам;

— ФОП.

ФОП сьогодні залишимо в стороні, а зосередимося на зв’язці «роботодавець — найманий працівник».

При цьому Порядок № 702 висуває низку вимог як до роботодавця, так і до працівника. Почнемо з роботодавця.

У роботодавця є шанси отримати допомогу по частковому безробіттю, якщо виконуються шість критеріїв, що названі у таблиці нижче.

Шість критеріїв надання допомоги

Увага! Навіть якщо роботодавець повністю відповідає наведеним критеріям, п. 7 Порядку № 702 встановлює обставини, за наявності яких в отриманні допомоги буде відмовлено. Їх перелік також було доповнено з 09.03.2023. Отже, допомога по частковому безробіттю не надається, коли:

— зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин. До таких причин віднесені: перепрофілювання, технічне переоснащення, зміна технології виробництва, перехід на інші види сировини з метою подолання причин, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва (виконання робіт, надання послуг) роботодавця та, зокрема, не пов’язані із припиненням трудових відносин із працівниками;

— сума допомоги по частковому безробіттю та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно перевищує суму незначної державної допомоги. Це нова умова. Проте під час дії воєнного стану таке обмеження не застосовується (див. п. 27¹ Порядку № 702);

— роботодавець перебуває у процесі припинення юридичної особи (підприємницької діяльності), визнаний в установленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство, перебуває у процесі санації;

— стосовно роботодавця відкрито ліквідаційну процедуру (нова умова!);

— роботодавець визнає свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності (нова умова!).

З роботодавцями розібралися. Далі говоримо про працівників.

Для кого допомога?

Допомогу по частковому безробіттю, як і раніше, можуть отримати роботодавці для виплати застрахованим особам — найманим працівникам, що працевлаштовані у них за основним місцем роботи.

Допомога по частковому безробіттю не світить (див. пп. 4, 6 — 8 Порядку № 702):

— сумісникам;

— працівникам, які відмовилися від тимчасового переведення на підходящу роботу в роботодавця з повним робочим днем (тижнем).

Крім того, виплата допомоги працівникам не здійснюється за період:

— простою;

— проходження альтернативної (невійськової) служби;

— відпустки без збереження заробітної плати;

— призупинення дії трудових договорів.

Ну а далі поговоримо про ціну питання — розмір допомоги.

Розмір допомоги та тривалість виплати

Допомогу по частковому безробіттю надають на строк зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), але не більш як 180 календарних днів сумарно протягом 36 місяців з дня зупинення (скорочення) (п. 10 Порядку № 702).

Розрахунок допомоги за відповідний місяць проводимо окремо за кожним працівником, який має право на отримання такої допомоги, в 2 кроки.

Крок 1 — формульний. Для розрахунку допомоги по частковому безробіттю (ДЧБ) використовуємо формулу:

ДЧБ = Д : НРЧ х СРЧ,

де Д — тарифна ставка (оклад), встановлена працівникові у відповідному місяці, або ж середня зарплата, якщо у працівника нетарифна система оплати праці;

НРЧ — кількість годин нормальної тривалості робочого часу за відповідний місяць;

СРЧ — кількість годин, які після скорочення робочого часу у відповідному місяці повинен відпрацювати працівник (тобто після запровадження неповного робочого часу у розумінні КЗпП).

Крок 2 — порівняльний.

Тож якщо розрахункова сума більша за обмежувач, обрізаємо її до рівня обмежувача.

Зауважимо, що після оновлення Порядку № 702 в ньому з’явився ще один обмежувач за сумою допомоги (див. абзац одинадцятий п. 9 цього Порядку). Сума допомоги по частковому безробіттю та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно не може перевищувати суму незначної державної допомоги. Проте таке обмеження не застосовується під час дії воєнного стану (п. 27¹ Порядку № 702).

Приклад. Підприємство розраховує працівнику суму допомоги по частковому безробіттю. Нормальна тривалість робочого часу в березні 2023 року — 184 години на місяць. Після запровадження з ініціативи роботодавця неповного робочого часу тривалість робочого часу в березні складає 92 години на місяць. Оклад працівника — 10000 грн.

Крок 1. Сума допомоги, розрахована з окладу працівника, дорівнює:

10000 : 184 х 92 = 5000 (грн).

Крок 2. Розрахована сума допомоги (5000 грн) вища за обмежувач (3350 грн). Тож фактична допомога по частковому безробіттю для працівника складе 3350 грн.

Переходимо до процедури отримання допомоги.

Процедура отримання допомоги

Які документи подаємо. Для отримання допомоги подаємо до центру зайнятості:

1) заяву;

2) відомості про працівників-отримувачів за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 702. Зверніть увагу, що форму цього додатка оновлено.

І бланк заяви, і відомості (додаток 1) можна скачати на офіційному сайті Державного центру зайнятості.

Подати їх можна до центру зайнятості за місцем провадження господарської діяльності роботодавця (п. 13 Порядку № 702):

— в електронній формі з накладенням електронного підпису, — на адресу офіційної електронної пошти цього центру зайнятості;

— у паперовій формі — особисто до центру зайнятості.

Увага! Крім заяви та відомостей про працівників, оновлені п. 14 та п. 20 Порядку № 702 передбачають подання відомостей про господарську діяльність, а також про всю незначну державну допомогу, отриману роботодавцем протягом останніх 3 років, її форму та мету. Проте такі відомості не треба подавати під час воєнного стану (див. п. 27¹ Порядку № 702).

Підтвердження відомостей. Чи треба безпосередньо роботодавцеві підтверджувати свою відповідність критеріям (див. вище)? Ні. Підтвердження повинно здійснюватися без участі роботодавця — в порядку обміну інформацією між відповідними органами.

Однак роботодавця можуть попросити надати витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з державним (місцевим) бюджетом та цільовими фондами (щодо сплати ЄСВ), якщо необхідна інформація в центрі зайнятості буде відсутня.

Строки подання документів. Роботодавець може звернутися із заявою на отримання допомоги протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

Перерахування коштів роботодавцю. Роботодавець щомісяця до 10-го числа подає до центру зайнятості відомості про працівників за попередній місяць з розрахунком суми допомоги за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 702 (викладений у новій редакції). Регіональний центр зайнятості перераховує кошти на поточний рахунок роботодавця.

Виплата допомоги працівникам та збереження гарантій

Виплата допомоги. Допомогу слід виплатити протягом 3 робочих днів після надходження коштів на рахунок роботодавця (п. 21 Порядку № 702).

Виплату проводимо в безготівковій формі за окремою платіжною відомістю або готівкою (за окремою відомістю на виплату готівки). Зауважимо, що варіант з готівкою зв’явився після оновлення Порядку № 702 (ср. ).

Копію такої відомості з підтвердженням перерахування коштів на рахунок працівника в безготівковій формі (відомості на виплату готівки) подаємо до центру зайнятості протягом 5 календарних днів після виплати працівникам допомоги.

Збереження гарантій зайнятості. Роботодавцю доведеться повернути допомогу в повному обсязі, якщо протягом 180 календарних днів з дня закінчення виплати допомоги (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів — протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги) працівника, якому виплачувалась допомога, буде звільнено:

— за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП);

— за власним бажанням у зв’язку з тим, що роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 38 КЗпП);

— з ініціативи роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Тобто протягом строку, зазначеного вище, працівника, на якого отримувалась допомога, краще не звільняти за наведеними нормами КЗпП.

Контроль. Центр зайнятості контролює (перевіряє) цільове використання коштів, що перераховуються роботодавцю для виплати допомоги працівникам. Остаточна перевірка проводиться протягом 180 календарних днів після останньої виплати допомоги.

Щодо місця проведення перевірки, то вона може здійснюватися не тільки за місцезнаходженням роботодавця, у приміщенні центру зайнятості або дистанційно з використанням будь-яких засобів комунікації, а також за оновленими нормами й за місцем провадження господарської діяльності роботодавця (див. п. 27 Порядку № 702).