Запитання, подібні до цього, все частіше виникають у читачів «Податки & бухоблік». Це цілком зрозуміло, адже війна триває вже більше року, й чимало працівників тривалий час відсутні на роботі, зокрема, через оформлення відпусток без збереження зарплати чи неявки. Відповідно за цей час відсутня й зарплата. Проте якщо такі працівники звільняються, у роботодавця є обов’язок компенсувати їм невикористані дні щорічної відпустки та соціальної відпустки на дітей. Звісно, за наявності таких невикористаних днів.
При визначенні середньої зарплати для обчислення компенсації керуємося Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100).
У ситуації, що розглядається, розрахунковий період складає 12 місяців — з квітня 2022 року по березень 2023 року.
За загальним правилом в розрахунку середньоденної зарплати беруть участь календарні дні, що увійшли до розрахункового періоду, за винятком:
— святкових і неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП, що припадають на розрахунковий період;
— часу, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді;
— часу, за який відсутні дані про нараховану зарплату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
У розрахунковому періоді працівниця перебувала у відпустці без збереження зарплати та мала неявки.
Період відпустки без збереження зарплати є часом, протягом якого працівниця не працювала згідно із законом і за нею не зберігався заробіток. Відповідно дні такої відпустки виключаємо з загальної кількості днів у розрахунковому періоді. А ось дні неявок не є днями, невідпрацьованими відповідно до чинного законодавства. Тому вони залишаються у розрахунковому періоді.
Тож наявна ситуація, коли маємо дні у розрахунковому періоді, але не маємо зарплати в ньому. Та обов’язок розрахувати й виплатити компенсацію ніхто не скасовував. Тож читаємо Порядок № 100 й знаходимо відповідні норми. Абзацом двадцять першим п. 4 Порядку № 100 встановлено:
якщо в розрахунковому періоді у працівника не було зарплати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу
Той факт, що в розрахунковому періоді залишилися дні неявок, ігноруємо. Адже іншого варіанта визначити суму середеньої зарплати немає.
Зауважимо, що свого часу Мінсоцполітики, розглядаючи схожу ситуацію, за якої в розрахунковому періоді були тільки дні прогулів й не було зарплати, також рекомендувало розраховувати середню з окладу (тарифної ставки) працівника (див. лист Мінсоцполітики від 01.12.2016 № 1624/13/84-16).
Підсумуємо. Якщо в розрахунковому періоді є дні неявок і немає зарплати, то середньоденну зарплату рахуємо з тарифної ставки (окладу) працівника. При цьому враховуємо приписи абзаців двадцять другого та двадцять третього Порядку № 100. Ними встановлено таке.
Якщо місячна тарифна ставка (оклад) нижча за мінімальну зарплату (далі — МЗП), то в розрахунку середньої використовуємо МЗП, встановлену на час розрахунку
Також ураховуємо зайнятість працівника — повну чи неповну.
Отже, якщо у працівниці на час розрахунку, що проводиться у квітні 2023 року, оклад:
— вищий за МЗП, то середньоденна зарплата = Оклад х 12 міс. : 365 к. дн.;
— нижчий за МЗП, то середньоденна зарплата = МЗП х 12 міс. : 365 к. дн.
Якщо працівниця прийнята на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводимо не з окладу або розміру МЗП, а з їх частини, обчисленої пропорційно зайнятості. Наприклад, працівниця працює на умовах неповного робочого часу та займає 0,5 штатної одиниці. Якщо на час розрахунку, що проводиться у квітні 2023 року, оклад:
— вищий за МЗП, то середньоденна зарплата = Оклад х 0,5 х 12 міс. : 365 к. дн.;
— нижчий за МЗП, то середньоденна зарплата = МЗП х 0,5 х 12 міс. : 365 к. дн.
