Дитячі відпустки

Додаткова оплачувана відпустка працівникам з дітьми передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та ст. 182¹ КЗпП. Так, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка:

— одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину;

— матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;

— одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;

— одному із прийомних батьків.

Крім того, відповідно до ст. 186¹ КЗпП відпустка на дітей надається піклувальникам та одному з батьків-вихователів.

Кожна з перерахованих категорій працівників — це окрема підстава для надання такої додаткової відпустки.

Важливо пам’ятати, що відпустка на дітей належить до соціальних відпусток, а не до щорічних (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки). Вона надається за календарний, а не за робочий рік.

Давайте докладно розберемо умови, які повинні дотримуватися для отримання працівниками такої відпустки. Почнемо з віку дітей.

Граничний вік дитини

У табл. 1 ви можете побачити граничний вік дитини, за якого працівник має право на дитячу відпустку залежно від підстав її надання.

Таблиця 1. Граничний вік дитини

Важливо! За календарний рік, у якому дитина досягла граничного віку, зазначеного у табл. 1, працівник має право на дитячу відпустку повної тривалості.

Наприклад, якщо дитині одинокої матері виповнилося 18 років 01.01.2023, жінка може претендувати на дитячу відпустку за 2023 рік у будь-який час цього року або пізніше.

Те саме стосується надання відпустки на дітей за календарний рік, у якому дитина померла.

Майте на увазі: в окремих випадках граничний вік дитини, яка дає право на відпустку на дітей, може знизитися. Це станеться, якщо неповнолітня дитина набуде повної цивільної дієздатності. Відповідно до ст. 34 та 35 ЦКУ повна цивільна дієздатність до настання повноліття може бути надана:

1) у разі реєстрації шлюбу неповнолітнього — з моменту реєстрації;

2) якщо неповнолітня особа записана матір’ю/батьком дитини;

3) якщо фізособа досягла 16 років і працює за трудовим договором;

4) якщо фізособа досягла 16 років і зареєструвалася підприємцем — з моменту держреєстрації як підприємця.

Свого часу таку саму думку висловлювало Мінсоцполітики (див. лист від 05.08.2016 № 435/13/116-16).

Підтвердити своє право на дитячу відпустку працівник має відповідними документами. Про них наша подальша розмова.

Підтвердні документи

Щоб отримати додаткову відпустку на дітей, працівник подає роботодавцю заяву та документи, які підтверджують право на таку відпустку.

Невикористання відпустки другим із батьків. З 09.05.2021 право на відпустку за наявності двох або більше дітей віком до 15 років, дитини з інвалідністю або усиновленої дитини, а також особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи має як мати, так і батько*. Проте скористатися ним може лише один із батьків. Хто саме? Це питання батьки вирішують між собою самостійно. Як про ухвалене рішення дізнається роботодавець? Проблем немає, якщо обоє батьків працюють у одного роботодавця. А якщо вони працюють у різних місцях?

* До зазначеної дати взяти таку відпустку могла лише мати дитини.

Законодавством не визначено конкретний перелік документів, яким можна підтвердити факт невикористання дитячої відпустки другим із батьків. Як зазначило Мінекономіки у листі від 18.04.2023 № 4706-05/17187-09, це може бути будь-який документ, який із достатньою достовірністю підтверджує, що другий із батьків такої відпустки не отримував.

На наш погляд,

А якщо один із батьків не працює чи є підприємцем? Тоді працівник, який претендує на дитячу відпустку, може повідомити про це у заяві про надання відпустки. Далі називатимемо такий документ «Підтвердження невикористання відпустки другим із батьків».

Одинока мати / одинокий батько. Як зазначено у п. 5 ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки, одинокою вважається мати, яка виховує дитину без батька. Зауважте: про самостійне утримання дитини не йдеться. Тому сплата батьком аліментів не позбавляє працівницю права на отримання дитячої відпустки. Підтверджує це й Мінекономіки у листі від 10.06.2022 № 4712-06/36178-09.

Більше про те, яких жінок вважати одинокими матерями, можна дізнатися з листів Мінекономіки від 13.05.2020 № 3512-06/30165-02 та від 10.06.2022 № 4712-06/36178-09. До них, зокрема, відносять:

1) жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

2) вдову;

3) розлучену жінку, яка виховує дитину без батька;

4) жінку, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину;

5) жінку, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена.

З першими двома категоріями проблем із документальним підтвердженням не виникає. А як решті підтвердити, що вони виховують дитину самотужки?

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів. Це може бути будь-який оформлений та засвідчений у встановленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини, наприклад:

— рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;

— ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

— акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому за словами сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

— довідка зі школи (дитсадка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах).

Щодо одиноких батьків, то згідно з роз’ясненням Мінекономіки (див. лист від 13.05.2020 № 3512-06/30165-02) такими вважаються:

1) чоловік, який не одружений і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько;

2) вдівець;

3) розлучений чоловік.

Основна вимога для отримання дитячої відпустки — такий батько виховує дитину без матері (у тому числі у разі її тривалого перебування у лікувальному закладі). Щоб підтвердити цей факт, підійдуть ті ж документи, що й для одиноких матерів. Виняток — тривале перебування матері в лікувальному закладі, що підтверджується відповідною довідкою.

Далі у табл. 2 наведемо перелік документів, необхідних для підтвердження права на дитячу відпустку залежно від умов її надання.

Таблиця 2. Документи, що підтверджують право на дитячу відпустку

А тепер перейдемо до правил надання відпусток на дітей.

Правила надання відпустки

Відпустка на дітей надається незалежно від характеру трудових відносин — основним працівникам, сумісникам, а також сезонним/тимчасовим працівникам. Це свого часу зазначало Мінсоцполітики у листі від 05.08.2016 № 438/13/116-16 (ср. ).

Дитячі відпустки надають понад щорічні відпустки, передбачені ст. 6, 7, 8 Закону про відпустки та іншими законодавчими актами (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки).

Тривалість соціальної відпустки на дітей становить 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП. Водночас зазначимо, що у період дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не застосовуються (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136*). Тобто при наданні дитячої відпустки у цей період жодних подовжень на святкові/неробочі дні не буде.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Наприклад, у подружжя двоє дітей віком до 15 років, у тому числі одна дитина з інвалідністю. Один із подружжя має право на додаткову відпустку на дітей з двох підстав:

1) один із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років;

2) один із батьків, які мають дитину з інвалідністю.

Таким чином, йому може бути надана відпустка на дітей загальною тривалістю 17 календарних днів.

Додаткова дитяча відпустка надається повної тривалості у будь-який час календарного року незалежно від часу, відпрацьованого протягом року.

А як бути із працівниками-новачками? Припустимо, працівник у поточному календарному році до прийняття на роботу на ваше підприємство працював в іншого роботодавця і мав право на відпустку на дітей. Чи надавати йому дитячу відпустку за перший календарний рік роботи?

Мінекономіки (див. лист від 08.02.2022 № 4712-06/6091-09), як раніше й Мінсоцполітики (лист від 24.03.2015 № 4053/0/14-15/18), вважає, що ні. Підстава — така відпустка надається один раз на рік, а працівник на попередньому місці роботи повинен був або скористатися такою відпусткою, або отримати компенсацію за неї (про це див. далі).

Однак законодавчо це питання не врегульовано. Крім того, не завжди можна дізнатися, чи справді працівник використав своє право на дитячу відпустку на попередньому місці роботи. Адже якщо, наприклад, колишній роботодавець порушив законодавство, не виплативши компенсацію під час звільнення, під санкції може потрапити новий роботодавець (див. постанову Тернівського райсуду м. Кривий Ріг від 04.12.2018 у справі № 215/4403/18).

Також зверніть увагу: з 09.05.2021 право на відпустку не залежить від того, чи є відпрацьовані дні у календарному році, за який надається відпустка. Наприклад, працівниця, яка має двох дітей, перебувала весь 2022 рік у відпустці для догляду за дитиною до 3 років. На наш погляд, вона повинна мати право на соцвідпустку на дітей за цей рік (якщо нею не скористався батько дитини) після закінчення відпустки для догляду за дитиною.

Щоправда, Мінекономіки, схоже, так не вважає. У листах від 10.08.2021 № 4712-06/40796-07 та від 18.04.2023 № 4706-05/17187-09 фахівці відомства, як мантру, повторюють: законодавством не передбачено надання двох соціальних відпусток одночасно. Так із цим ніхто й не сперечається. Але ж неможливість скористатися відпусткою на дітей у конкретний період не означає втрату права на неї. Тобто треба розрізняти право на відпустку та порядок її використання.

Зауважимо, що слуги Феміди також підтверджують можливість з 2021 року накопичувати дитячі відпустки за період перебування у відпустці для догляду за дитиною (див. рішення Чигиринського райсуду Черкаської обл. від 20.02.2023 у справі № 708/1056/22). Але, звісно, якщо такою відпусткою не скористався другий із батьків дитини.

На дитячу відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки (див. ч. 7 ст. 20 цього Закону). А ось відкликати працівника із соціальної відпустки на дітей, на відміну від щорічної відпустки, роботодавець права не має.

Чи можна поділити додаткову відпустку на дітей на частини? Законодавчої заборони на це немає. Умови поділу передбачені ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки лише для щорічних відпусток. Проте Мінсоцполітики (див. лист від 12.05.2015 № 256/13/116-15) свого часу стверджувало, що відпустка на дітей поділу на частини не підлягає. Щоправда, якщо працівник мав право на відпустку з двох або більше підстав, то фахівці цього відомства дозволяли використовувати спочатку 10 календарних днів за однією підставою, а через деякий час 7 календарних днів з інших підстав.

Важливо! Для додаткових відпусток на дітей не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає на них право. Тобто відпустку, не використану, наприклад, у 2022 році, може бути надано працівнику у 2023 році або пізніше. Причому накопичені за попередні роки відпустки можуть надаватися й після того, як дитина досягне граничного віку, передбаченого законодавством.

Чи можна отримати компенсацію за невикористані дні дитячих відпусток?

Підтверджувало це й Мінсоцполітики (див. лист від 19.01.2017 № 132/0/101-17/284).

А от у разі звільнення працівнику обов’язково виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки на дітей (ст. 24 Закону про відпустки).

Але майте на увазі, що з 09.05.2021 дитяча відпустка за наявності двох або більше дітей віком до 15 років, дитини з інвалідністю або усиновленої дитини, а також особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи може надаватися будь-якому з батьків, а не тільки матері. Жодних пріоритетів у цьому питанні законодавець не встановив. Тому для отримання дитячої відпустки (або грошової компенсації) за 2021 та наступні роки працівник повинен надати документ, який підтверджує, що такою відпусткою не скористався (не отримав за неї компенсацію) другий з батьків дитини (див. вище).

Увага! До відома потрібно брати не наміри батьків дитини використовувати / не використовувати відпустку на дітей у майбутньому, а документально підтверджені факти (соцвідпустка вже використана другим із батьків чи ні). При цьому пам’ятайте, що батько не може претендувати на згадані додаткові відпустки на дітей (або компенсацію за них) за періоди до 2021 року.

А що робити роботодавцю при звільненні працівника, якщо жодних документів про використання/невикористання дитячої відпустки другим із батьків дитини не надано? На наш погляд, у такому разі безпечніше виплатити компенсацію за невикористану відпустку на дітей. Судіть самі. Припустимо, звільнений працівник мав право на дитячу відпустку, але не отримав її, або грошову компенсацію під час звільнення. Такий працівник може звернутися до суду з вимогою про виплату не лише компенсації за невикористану відпустку, а й середнього заробітку за затримку розрахунку під час звільнення. І не виключено, що суд стане на бік колишнього працівника.

Нарешті звернемо увагу на те, що в період дії воєнного стану працівнику може бути відмовлено у наданні відпустки на дітей, якщо його залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).