Висновок документа
Товари, використані на підготовку полів до посіву, які через війну не були засіяні, можна списувати без нарахування компенсуючих ПДВ. Послуги — ні.
Про проблему компенсуючого ПДВ. У 2022 році всі аграрії навіть попри війну все одно готувалися до посівної кампанії.
Так, деякі агропідприємства:
— на початку 2022 року проводили комплекс сільськогосподарських робіт (лущили стерню, орали та культивували поля тощо) під врожай 2022 року;
— протягом 2022 року здійснювали польові роботи (боролися з бур’яном, проводили оранку полів для наступного посіву озимих культур тощо) для підтримки сільськогосподарських угідь для посівної кампанії 2023 року.
Але у зв’язку з проведенням бойових дій посівну кампанію ні навесні, ні восени 2022 року так і не провели. А отже, аграріям нічого не лишалося, як списати витрати і на підготовку полів до посіву:
— до витрат періоду — у частині повторюваних витрат;
— до собівартості культури, що буде вирощуватися на обробленому полі пізніше — у частині неповторюваних витрат.
Деталі у «Загибель посівів: коротко про головне» // «Податки & бухоблік», 2021, № 86.
Так от, коли відбувається таке списання, відразу виникає запитання:
чи слід у цьому випадку нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання (ПЗ) згідно з п. 198.5 ПКУ у частині повторюваних витрат?
У мирний час компенсуючі зобов’язання фіскали вимагали нараховувати саме на списані повторювані витрати. Причому ці витрати могли бути, як у вигляді товарів, так і у вигляді послуг.
Воєнне вирішення проблеми щодо товарів. У воєнний час від такого нарахування ПЗ додатково захищають норми п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. Нагадаємо, що відповідно до цього пункту:
— не вважаються використаними в неоподатковуваних операціях або операціях, що не є господарською діяльністю, товари, придбані з ПДВ та знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану;
— не застосовується п. 198.5 ПКУ до товарів, що знищені (втрачені) через війну.
Хоча спочатку були побоювання відносно використання цієї воєнної норми до сільгоспвтрат. Оскільки активи не були саме знищені, а аграрії самі не засіяли поля в такий непростий час.
Радує, що такого не сталося. У листі, що коментується, і не тільки*, фіскали чітко заявили, що дія п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ щодо ненарахування компенсуючого ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ стосується товарів, придбаних з ПДВ і використаних на підготовку полів до посіву, навіть якщо через війну не було посіяно жодної сільгоспкультури. Адже фактично такі товари через війну були просто втрачені. Аграрію не вдалося скористатися ефектом від використання товарів при підготовці полів до сівби саме через війну.
* Див., наприклад, листи ДПСУ від 09.05.2023 № 1158/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 14.04.2023 № 935/ІПК/99-00-21-03-02-06.
Проблемні послуги. А от якщо на підготовку полів до посіву були використані придбані з ПДВ послуги (наприклад, аграрій найняв іншого платника ПДВ для виконання польових робіт), то, на жаль, скористатися ПДВ-звільненням із п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ не вдасться.
З цим твердженням у контексті п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ не посперечаєшся. Адже в цій нормі мова йде тільки про товари. Подробиці див. у «Чи компенсувати вхідний ПДВ щодо послуг, придбаних для скасованої конференції» // «Податки & бухоблік», 2023, № 12.
Водночас той факт, що послуги не згадані у п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, зовсім не говорить про те, що в цьому випадку слід обов’язково нараховувати компенсуючі ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ.
Рятуємо податковий кредит. Уникнути нарахування ПЗ можна з такими аргументами.
По-перше, треба розібратись, які послуги є неповторюваними для культури, що буде пізніше (наприклад, навесні 2023 року) посіяна на цьому полі. Відносно таких послуг компенсуючі ПЗ з ПДВ не рахують. Адже в цьому випадку вартість послуги потрапить до собівартості іншої продукції, що оподатковується ПДВ (див. «Загибель посівів: коротко про головне» // «Податки & бухоблік», 2021, № 86, лист ДПСУ від 12.06.2020 № 2407/6/99-00-05-06-02-06/ІПК, БЗ 101.04).
На наш погляд, при засіванні поля навесні 2023 року можна відстояти неповторюваність послуг з підготовки поля до посіву, якщо вони були здійснені восени 2022 року. Якщо послуги з обробки були здійснені навесні 2022 року, то такий фінт навряд чи вдасться провернути. Тут важко довести неповторюваність витрат, виходячи з технології виробництва.
По-друге, слід говорити, що тут узагалі п. 198.5 ПКУ не застосовується, як до неповторюваних, так і до повторюваних витрат (які не стосуються культури, що буде посіяна на полі після зникнення загрози війни). Адже коли аграрій підготовляв поля до посіву і наймав інших осіб для проведення польових робіт, то робив він це в межах господарської діяльності, а саме для отримання доходу (п.п. 14.1.36 ПКУ). А саме намір отримати дохід робить діяльність господарською.
У нашому випадку аграрій наймав інших суб’єктів для обробки полів, сподіваючись, що йому вдасться посіяти на таких полях сільгосппродукцію і виростити врожай. А це і є господарська діяльність.
Крім того, підготовлювати поля до посіву аграрія змушувала технологія вирощування сільгосппродукції.
У сільському господарстві, якщо проґавити час обробки полів навесні чи восени, то використати їх для посіву певних культур у подальшому в поточному році може вже не вдасться
Добре, що і суди стають на захист аграріїв (див. постанову Сьомого апеляційного адмінсуду від 30.11.2022 у справі № 560/1062/19 та постанову Другого апеляційного адмінсуду від 06.10.2021 у справі № 440/4781/21) у випадку віднесення витрат на посів культур, що загинули, до когорти господарських.
Тому якщо аграрій забажає зберегти податковий кредит щодо послуг, які були використані для обробки незасіяних полів, то у нього на це є всі шанси.
