Кредиторська заборгованість перед контрагентом з РФ: коли списувати?

Дійсно, є декілька консультацій від податківців (листи ДПСУ від 24.03.2023 № 673/ІПК/99-00-21-02-02-06; від 18.07.2023 № 1945/ІПК/99-00-21-02-02-06, від 16.10.2023 № 3578/ІПК/99-00-21-02-02-06), в яких вони, посилаючись на Закон № 2116* (про примусове вилучення майна РФ), говорять про те, що:

* Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 03.03.2022 № 2116-IX.

1) не чекаючи спливу строків позовної давності, можна списати кредиторку перед контрагентом з РФ.

Причому, наприклад, у листі від 18.07.2023 № 1945/ІПК/99-00-21-02-02-06 фіскали зазначили, що датою визнання доходу від списаної кредиторки мала бути вже дата набрання чинності Законом № 2116 (07.03.2022). Хоча в інших листах мова йде про дату, яка названа в п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ — дату «набрання чинності законом України, яким затверджено Указ Президента України про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про примусове вилучення відповідних об’єктів права власності російської федерації та її резидентів»;

2) підприємство може до нарахованого в бухобліку доходу від списання кредиторки застосувати зменшуючу податкову різницю відповідно до п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.

Але! Ці роз’яснення податківців викладені доволі неоднозначно і можуть призвести до хибних висновків.

Податківці посилаються на Закон № 2116 про примусове вилучення майна РФ, по суті вважаючи, що кредиторку можна розцінювати як вилучене майно вже за самим фактом існування Закону № 2116. Але! Цей Закон передбачає, що:

— по-перше, рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності РФ та її резидентів приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України (ст. 3 Закону № 2116). Проєкт рішення вноситься до РНБО Кабміном. Причому проєкт рішення повинен містити:

1) перелік об’єктів права власності РФ та її резидентів, що підлягають примусовому вилученню;

2) ідентифікацію (місцезнаходження, реєстрацію тощо) об’єктів права власності РФ та її резидентів;

3) найменування осіб, об’єкти права власності яких підлягають примусовому вилученню;

4) строки проведення примусового вилучення кожного об’єкта.

А це все означає, що для того щоб кредиторка вважалася вилученим майном

— по-друге, відповідно до норм цього ж Закону № 2116 примусово вилучені об’єкти права власності РФ та її резидентів у вигляді коштів піддягають зарахуванню в державний бюджет для спрямування до фонду ліквідації наслідків збройної агресії. А примусово вилучене інше майно передається в управління / господарське відання держпідприємствам (ст. 4 Закону № 2116). А це означає, що вилучені кошти / інше майно не залишаються в розпорядженні суб’єкта господарювання.

Тобто

Ця ж «ідея» підтверджується і коригувальною різницею з п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ. Ця різниця дозволяє зменшити фінрезультат до оподаткування на суму визнаного в бухобліку доходу від примусово вилучених об’єктів права власності РФ та її резидентів відповідно до Закону № 2116. Суть у тому, що майно вилучається на користь держави, і оскільки ніякого «реального» доходу в такому випадку СГ не отримує, то й передбачили цю зменшуючу різницю.

Якщо ж кошти не вилучались, а ця кредиторка (попередня оплата чи отримані товари/послуга) залишилась (або поки що залишається) в розпорядженні підприємства, то ця зменшуюча різниця (з п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ) не може застосовуватися.

Хоча з листів податківців можна зробити хибний висновок, що будь-яка кредиторка контрагентів з РФ вважається вилученою тільки за фактом того, що є Закон № 2116, що її можна списати і можна до неї застосовувати коригуючу різницю відповідно до п.п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ. Але це не так. У п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ чітко мова йде про вилучені відповідно до Закону № 2116 борги/майно на підставі рішень КМУ або РНБО про вилучення такого майна.

А якщо кредиторка не вилучалась на користь держави (попередня оплата або товари «залишились» у підприємства), коли в цьому випадку виникнуть підстави для списання кредиторки?

Спеціальних норм, які б дозволяли списати цю кредиторку, немає. Тому вочевидь тут працюватимуть загальні норми щодо визнання заборгованості безнадійною (тобто коли за нею сплинуть строки позовної давності).

Розрахунок строку позовної давності залежатиме від багатьох факторів. Зокрема, від законодавства, яке застосовується до відповідного договору. Наприклад, якщо це законодавство України, то перебіг строків позовної давності призупинявся на час карантину та зараз призупинено на час воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).