Товар знищено під час перевезення, але перевізник компенсував його вартість: ПДВ-питання

Зазначимо, що будемо розглядати ситуацію, коли ризики та контроль, пов’язані з товаром, переходять до покупця в момент вручення товару покупцеві. Тому оскільки товар було знищено на етапі перевезення, отже:

— ризики за товаром так і залишились у продавця (не були передані покупцю);

— саме продавець отримує компенсацію за втрачений товар від перевізника;

— фактично постачання (продажу) товару покупцю не відбулося. Згодом буде здійснене нове постачання товару.

Чи нараховувати компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ за знищеним товаром?

Для того щоб відповісти на це запитання, спочатку потрібно розібратися з тим, чи оподатковуватиметься ПДВ сума отриманої від перевізника компенсації (від цього напряму залежить, чи потрібно нараховувати ПЗ за п. 198.5 ПКУ).

Податківці досі не дають однозначної відповіді на це запитання. Нинішні їх роз’яснення свідчать про те, що вони наче погоджуються з тим (див., зокрема, роз’яснення в категорії 101.07 БЗ), що

Але одночасно у своїх роз’ясненнях податківці додають фразу, що «з метою уникнення неоднозначного трактування норм чинного законодавства щодо питань нарахування ПДВ при отриманні платником податків коштів як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно, у кожній конкретній ситуації необхідне детальне вивчення документів (матеріалів)». Проблема у тому, що

* При цьому отримувач компенсації має скласти на перевізника податкову накладну, як на постачання товару. Тобто зазначити в гр. 2 найменування товару, вартість якого відшкодовується.

Для обґрунтування цього вони зазвичай посилаються на п. 188.1 ПКУ, в якому сказано, що в базу ПДВ включаються будь-які суми коштів, пов’язані з компенсацією вартості товарів. Звичайно, з такими аргументами важко погодитися. Адже зазвичай особа, яка виплачує компенсацію, не придбаває ТМЦ, а саме компенсує збитки. Відтак отримана компенсація не призводить до виникнення ПДВ-зобов’язань.

При цьому, якщо:

1) якщо отриману компенсацію не оподатковуємо ПДВ (тобто розглядаємо її саме як господарську санкцію — відшкодування збитків), то в такому разі за втраченими товарами виникають підстави нарахувати «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ, як за не використаними в господарській діяльності (про це ж сказано і в БЗ 101.07). Звісно, «компенсуючі» ПЗ нараховуються тільки в тому випадку, якщо за товаром виникло право на податковий кредит (є зареєстрована «вхідна» ПН постачальника);

2) якщо отриману компенсацію оподатковуємо ПДВ (тобто розглядаємо компенсацію перевізника як компенсацію вартості товарів), то «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ за втраченими товарами нараховувати не потрібно. Адже фактично в цьому випадку для ПДВ-обліку, раз ми нарахували ПДВ з компенсації, вони вважатимуться використаними в оподатковуваних операціях (по суті, вважатимуться поставленими перевізнику).

Чи можна скористатися воєнним звільненням від компенсуючих ПЗ?

Далі виходимо з того, що компенсацію перевізника ми розглядаємо саме як господарську санкцію (відшкодування збитків), яка не оподатковується ПДВ. У такому разі, як ми зазначили вище, втрачені товари доведеться визнати такими, які не використані в господарській діяльності, а отже, за ними виникають підстави нарахувати «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ (ср. ).

У платника виникло запитання. Товар втрачено перевізником через те, що товар потрапив під обстріл (тобто він знищений внаслідок воєнної агресії). Чи можна в такому разі застосувати «воєнну норму п. 32¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ, відповідно до якої не вважаються використаними в негосподарській діяльності товари, придбані з ПДВ, які були знищені (втрачені) внаслідок обставин непереборної сили у період дії воєнного надзвичайного стану?

Зазначимо, що в листах, які клієнти отримали від Нової пошти, зазначено, що вантаж було знищено у зв’язку з форс-мажорними обставинами, а саме потраплянням ворожого снаряду в приміщення, де знаходилось відправлення.

Формально, це підтверджує те, що товари знищені внаслідок воєнної агресії, а значить, начебто є право застосувати п. 32¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ для ненарахування «компенсуючих» ПЗ.

Але! Враховуючи, що від перевізника отримано компенсацію за товар, можна не сумніватися, що податківці будуть проти такого «лояльного» підходу. Адже логіка п. 32¹ підрозд. 2 розд. XX ПКУ передбачає, що мова в ньому йде саме про ситуацію, коли товари втрачено і платник несе збитки, які ніхто не компенсує (хоча про компенсацію в цьому пункті згадки немає, але це прослідковується і з самої логіки цієї норми).

Більш того, навряд чи цього листа від Нової пошти виявиться достатньо для того, щоб податківці вважали товари втраченими (знищеними) внаслідок обставин непереборної сили. Адже зазвичай в такому випадку вони вимагають акт пожежі (або інший документ, що підтверджує факт настання форс-мажорних обставин), інвентаризаційні описи, фото-/відеозйомку пошкодженого майна.

Тому, швидше за все, податківці не погодяться з ненарахуванням «компенсуючих» ПЗ у цьому випадку.

Що з податковою накладною на покупця?

Якщо перша подія — відвантаження товару, а товар так і «не доїхав» до покупця, то можуть виникнути запитання: як бути з податковою накладною (ПН) «на покупця» на таке «нереалізоване» постачання?

У ПКУ можна знайти норми як на користь того, що ПН у цьому випадку має обов’язково складатися, так і на користь того, що вона в цьому випадку не складається.

Так, з одного боку, п. 201.1 ПКУ говорить, що платник зобов’язаний скласти ПН на дату виникнення ПЗ. А у випадку, коли перша подія — відвантаження, податкові зобов’язання виникають на дату відвантаження товару (п. 187.1 ПКУ). А під відвантаженням товару, як свого часу роз’яснювали податківці, мається на увазі фізичне переміщення товару зі складу продавця. У нашому випадку факт відвантаження товару (фізичне його переміщення зі складу продавця) відбувся, що підтверджується і документом перевізника про прийняття товару для перевезення. Отже, виходить, виникають підстави і скласти за таким відвантаженням ПН.

Але, з іншого боку, п. 201.7 ПКУ говорить, що ПН складається (1) на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також (2) на суму коштів, що надійшли як попередня оплата (аванс). Авансу в нашому випадку не було. І оскільки товар так і не було передано в розпорядження покупця, то фактично і не відбулася операція постачання. Адже під постачанням товару за п.п. 14.1.191 ПКУ розуміється «будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник». А отже, можна знайти аргументи і на користь того, щоб не складати ПН на таке нереалізоване (не здійснене) постачання.

Звісно,

Але потім до такої ПН потрібно буде скласти розрахунок коригування (РК). Проблема може бути з визначенням дати, на яку потрібно скласти такий РК. Адже формально жодної з підстав зі ст. 192 ПКУ немає (немає ні повернення товару, ні повернення авансу, ні зміни ціни).

Виходить, що в такому разі доцільно скласти такий РК на дату, коли отримаємо від перевізника акт про втрату товарів. Звісно, покупець (якщо покупець — суб’єкт господарювання — платник ПДВ) в себе в обліку (1) не показує цю ПН (адже немає факту придбання товару, а отже, і не виконуються умови з п. 198.2 ПКУ для формування податкового кредиту) і (2) не показує РК.