Приймаємо/звільняємо сумісника

Прийняття на роботу

Прийняття на роботу за сумісництвом здійснюється за загальними правилами. Коротко їх нагадаємо.

Заява працівника. Насамперед майбутній працівник подає роботодавцю заяву про прийняття на роботу. Зауважимо, що цей документ у законодавстві не згадується як обов’язковий, але його подання — стала практика.

Майте на увазі! Визначити місце роботи як сумісництво має сам працівник. Адже саме він точно знає, чи є в нього основна робота.

Щоб не вимагати від працівника окрему заяву з визначенням ознаки місця роботи — основне або сумісництво, цю інформацію він може зазначити безпосередньо у заяві про прийняття на роботу (див. лист Мінекономіки від 17.10.2021 № 4712-06/49022-07). Жодних довідок з основного місця роботи (про його наявність) вимагати від майбутнього співробітника не потрібно.

Про це йшлося у листі Мінсоцполітики від 25.05.2015 № 198/06/186-15.

Водночас не зайвим буде пояснити майбутньому працівнику, що сумісництво можливе лише за наявності основного місця роботи. Чому це важливо?

По-перше, за сумісництвом, на відміну від основного місця роботи, не потрібно виконувати вимогу про нарахування ЄСВ не менше мінімального страхового внеску (абзац третій ч. 5 ст. 8 Закону № 2464*).

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

По-друге, сумісникам не надаються деякі види оплачуваних відпусток. Детальніше див. у статті «Відпустки у сумісників» // «Податки & бухоблік», 2023, № 83.

По-третє, з 01.01.2023 допомога по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах надається сумісникам лише у разі невиплати її за основним місцем роботи. Крім того, сумісники не мають права на допомогу на поховання.

Також ознака місця роботи важлива для працівника, зареєстрованого підприємцем. Нагадаємо: відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону № 2464 у разі сплати роботодавцем за основним місцем роботи ЄСВ не менше мінімального страхового внеску ФОП звільняється від сплати підприємницького ЄСВ. Якщо ж у ФОП немає основного місця роботи, але є роботодавець, у якого він працевлаштований за сумісництвом, то скористатися ЄСВ-пільгою не вийде.

А якщо працівник все ж таки помилився з визначенням ознаки місця роботи? Поспішаємо заспокоїти. Ані для нього, ані для роботодавця законодавство не передбачає відповідальності у цьому випадку (див. лист Мінекономіки від 22.10.2021 № 4706-01/51196-09).

Необхідні документи. Разом із заявою працівник у загальному порядку подає документи, необхідні для працевлаштування (паспорт, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, документ про освіту, трудову книжку (за наявності) або інформацію про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування тощо). Докладно з переліком документів для прийняття на роботу ви можете ознайомитися у статті «Приймаємо на роботу за новими правилами» // «Податки & бухоблік», 2022, № 57.

Важливо! Як і за основним місцем роботи, військовозобов’язані, резервісти та призовники при прийнятті на роботу за сумісництвом зобов’язані подавати військово-обліковий документ.

Майте на увазі:

На цьому наполягає Головне управління персоналу Генштабу ЗСУ Міноборони у листі від 22.03.2023 № 321/ЗПІ/114. Зміни у цьому питанні обіцяють після припинення/скасування воєнного стану.

Трудовий договір. Робота за сумісництвом виконується на підставі трудового договору. Він може бути як строковим (на час виконання певної роботи або на визначений строк, установлений за погодженням сторін), так і безстроковим.

Щодо форми трудового договору за сумісництвом (усна чи письмова) якихось особливих вимог законодавець не висуває. Тому тут діємо за загальними правилами, встановленими ст. 24 КЗпП. Водночас нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану форму трудового договору визначають за згодою між працівником і роботодавцем.

Наказ про прийняття на роботу. Незалежно від форми трудового договору, на підставі заяви працівника роботодавець видає наказ про прийняття на роботу за сумісництвом. У ньому, серед іншого, зазначають дату прийняття на роботу, посаду, ознаку місця роботи «за сумісництвом», графік та тривалість робочого часу, розмір оплати праці тощо.

Зверніть увагу! Оскільки робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час (див. ст. 102¹ КЗпП), працівник та роботодавець повинні узгодити не лише кількість робочих годин сумісника на день/тиждень, а й конкретний час його роботи. Наприклад, 4 години на день (з 16:00 до 20:00). Про можливі проблеми у разі перетину робочих годин за основним місцем роботи і за сумісництвом, а також про шляхи їх вирішення читайте у статті «Знайомтеся — сумісники» // «Податки & бухоблік», 2023, № 83.

Повідомлення про прийняття на роботу. До початку роботи сумісника роботодавець подає податківцям Повідомлення про прийняття на роботу за формою, затвердженою постановою КМУ від 17.06.2015 № 413. Зробити це слід незалежно від того, зовнішнього чи внутрішнього сумісника працевлаштовують. Принцип такий: є окремий трудовий договір, має бути Повідомлення про прийняття на роботу. Винятком є випадки працевлаштування членів виконавчого органу госптовариства або керівника підприємства (установи, організації), відомості про яких включаються до ЄДР*.

* Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Звільнення з роботи

Звільнення сумісника відбувається за тими ж правилами і на тих самих підставах, що й розірвання трудового договору за основним місцем роботи.

Зверніть увагу! Раніше п. 8 Положення № 43* передбачалися додаткові підстави для звільнення сумісників, які працювали на державних підприємствах (в установах, організаціях).

* Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 № 43.

Зокрема, держпідприємство мало право звільнити працівника-сумісника за власною ініціативою у разі:

— прийняття на робоче місце, зайняте таким сумісником, постійного працівника;

— обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці.

Однак розпорядженням КМУ від 22.11.2022 № 1047-р Положення № 43 було скасовано. Тому на сьогодні згадані вище додаткові підстави звільнення сумісників не застосовуються.

У день звільнення роботодавець має:

— видати працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення;

— письмово повідомити працівника про нараховані та виплачені йому при звільненні суми (із зазначенням окремо кожного виду виплати);

— провести з працівником остаточний розрахунок.

При проведенні остаточного розрахунку майте на увазі: як і основному працівнику,

Також сумісники мають право на вихідну допомогу у випадках, передбачених законодавством (див. ст. 44 КЗпП).

Зміна статусу: основний ↔ сумісник

Сумісник повідомив роботодавця про те, що він звільнився з основного місця роботи та просить змінити ознаку місця роботи з сумісництва на основне. Можлива й зворотна ситуація: основний працівник повідомив, що його основне місце роботи буде в іншого роботодавця, а це місце роботи має стати сумісництвом. Як бути у таких ситуаціях?

Найпростіший варіант: звільнення — прийняття. Тобто працівника у загальному порядку:

1) звільняємо, проводимо з ним остаточний розрахунок, у день звільнення видаємо йому на руки копію наказу про звільнення, а також письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні;

2) приймаємо на роботу, але з іншим статусом.

Важливо! Варіант зміни статусу через переведення працівника з основних у сумісники (або навпаки) не вписується в рамки трудового законодавства. Адже якщо працівник залишається працювати у того ж роботодавця і на тій самій посаді, то переведення у розумінні ст. 32 КЗпП не відбувається. На це звертала увагу й Держпраці (див. лист від 16.09.2021 № 6147/4/4.1-ЗВ-21).

А чи можна просто змінити ознаку місця роботи працівника? На думку Мінекономіки, це залежить від того, як змінюється ознака: з основного місця роботи на сумісництво чи навпаки.

Основне місце → сумісництво. З листа Мінекономіки від 07.10.2021 № 4712-06/49022-07 випливає, що працівник, працевлаштований за основним місцем роботи, може відкликати заяву про визначення основного місця роботи БЕЗ звільнення та надалі працювати за сумісництвом. Такий висновок фахівці відомства роблять на підставі п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 та п. 3¹ ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Нагадаємо: відповідно до зазначених норм основне місце роботи визначає працівник згідно з поданою заявою (до її відкликання).

На підставі заяви про відкликання Мінекономіки рекомендує внести відповідні зміни до трудового договору з працівником. Також, на наш погляд, роботодавець має видати наказ про зміну ознаки місця роботи.

Сумісництво → основне місце. А ось у такій ситуації змінити статус місця роботи без звільнення не вдасться. Про це йдеться у листі Мінекономіки від 24.03.2022 № 4712-06/11123-07. На думку міністерства, якщо працівник бажає змінити роботу за сумісництвом на основне місце, то роботодавцю слід звільнити працівника з неосновного місця роботи та прийняти його на основне.

Однак навіть якщо у вас основний працівник стає сумісником, рекомендуємо використовувати варіант зі звільненням — прийняттям. Річ у тім, що для варіанта із відкликанням заяви потрібні додаткові роз’яснення Пенсійного фонду. Зокрема, не зрозуміло, як таку зміну статусу місця роботи показати у звітності, щоб у електронній трудовій книжці працівника було відображено коректні дані. На жаль, поки що ПФУ на це питання не відповів.