Відпустки у сумісників

Щорічна відпустка

Право на щорічні відпустки мають усі громадяни, які працюють за трудовими договорами, включаючи сумісників. Проте існують певні нюанси надання таких відпусток за неосновним місцем роботи, про які ми й поговоримо далі.

1. Тривалість щорічної відпустки сумісника визначається у загальному порядку. Отже, за неосновним місцем роботи щорічна основна відпустка має бути не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Причому зауважте: встановлення для сумісника режиму неповного робочого часу на тривалість такої відпустки не впливає. Адже згідно з ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого дня не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.

Зверніть увагу!

2. У сумісника право на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи може настати до закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Так, у ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) серед інших пільгових категорій згадані сумісники, яким надано відпустку за основним місцем роботи. Таким чином, у перший рік роботи щорічна відпустка повної тривалості до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи за бажанням сумісника має бути надана йому одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Зауважте, що роботодавець не може відмовити працівнику в такому проханні. Виняток — працівники, залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити таким особам у наданні будь-яких відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до 3 років).

3. Сумісник не зобов’язаний брати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Тобто працівник може за сумісництвом перебувати у відпустці, а за основним трудовим договором працювати (і навпаки) або піти у відпустку відразу за всіма місцями роботи. Це стосується як зовнішніх, так і внутрішніх сумісників. Роботодавець не має права змушувати працівника використовувати відпустку на всіх місцях роботи одночасно.

4. При наданні щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також за особливий характер праці врахуйте, що право на них виникає, лише якщо час фактичної зайнятості працівника у зазначених умовах становить не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників відповідних виробництв, цехів, професій чи посад. Це випливає з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки.

Наприклад, сумісник працює на роботі із шкідливими та важкими умовами праці. Йому встановлено режим неповного робочого часу — 3 години на день. У загальному випадку при такій роботі встановлюється скорочена тривалість робочого часу 7,2 години на день. Отже, дні роботи сумісника на зазначених умовах не зараховуватимуться до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (див. лист Мінпраці від 22.03.2010 № 49/0/010/80-10). Відповідно, ця додаткова відпустка працівнику «не світить».

5. Щорічні відпустки сумісників у загальному порядку підлягають перенесенню чи продовженню при настанні подій, перерахованих у ст. 11 Закону про відпустки. При цьому особливий інтерес викликають неоплачувані періоди тимчасової непрацездатності та декретної відпустки сумісника. Нагадаємо: з 01.01.2023 допомога по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах надається за основним місцем роботи АБО за сумісництвом (ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-ХІV). Так от, незалежно від того, чи здійснюються виплати допомоги від ФСС за неосновним місцем роботи, щорічна відпустка сумісника має бути продовжена або перенесена на інший період у разі:

— тимчасової непрацездатності, засвідченої в установленому порядку;

— настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Також зауважте, що неоплачуваний період тимчасової непрацездатності чи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не увійде до відпускного стажу працівника/працівниці, оскільки це не передбачено ст. 9 Закону про відпустки.

6. Відпускні суміснику розраховують згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 № 100. При цьому майте на увазі, що:

— середню зарплату за сумісництвом розраховують окремо від основного місця роботи;

— при розрахунку середньої зарплати із розрахункового періоду не виключають дні, не відпрацьовані у зв’язку із встановленням суміснику режиму неповного робочого тижня (див. лист Мінпраці від 25.05.2009 № 294/13/84-09).

Інші відпустки

Неоплачувана відпустка. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки за бажанням працівника йому надається відпустка без збереження зарплати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи. Такий варіант можливий, якщо, наприклад, щорічна відпустка за основним місцем роботи має більшу тривалість, ніж за сумісництвом. Роботодавець може відмовити у наданні цієї відпустки лише особі, яка у період дії воєнного стану залучається до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

Крім згаданого, сумісники за наявності відповідних підстав мають право й на інші відпустки без збереження заробітної плати, передбачені ст. 25 та 26 Закону про відпустки.

Навчальна відпустка. Надання працівникам оплачуваних відпусток у зв’язку з навчанням передбачено ст. 211, 213 та 216 КЗпП, а також ст. 13, 14 і 15 Закону про відпустки. При цьому відповідно до ст. 217 КЗпП середня зарплата на час цих відпусток зберігається за основним місцем роботи.

Тобто

Це підтверджують фахівці Мінсоцполітики у листі від 12.09.2016 № 1294/13/84-16.

На період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, суміснику за його бажанням обов’язково надається відпустка без збереження заробітної плати на підставі п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки (див. вище).

«Бойова» відпустка. Надання цієї відпустки регламентують ст. 77² КЗпП та ст. 16² Закону про відпустки. Йдеться, зокрема, про учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб з інвалідністю внаслідок війни та реабілітованих осіб. Право на згадану відпустку мають як основні працівники, так і сумісники за наявності відповідних підтвердних документів.

Чорнобильські відпустки. Оплачувані відпустки, передбачені Законом № 796* для окремих категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, сумісникам не надаються. Підтверджує це й Мінсоцполітики у листі від 18.05.2011 № 164/13/116-11. Річ у тім, що компенсацію витрат за чорнобильські соцвиплати може отримати від органу соцзахисту лише роботодавець за основним місцем роботи. Тому на період чорнобильської відпустки сумісник може взяти відпустку за власний рахунок на підставі п. 14 ч. 1 ст. 25 3акону про відпустки.

* Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII.

Соціальні відпустки. Сумісники мають право на соціальні відпустки, передбачені чинним законодавством, а саме, на:

— відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону про відпустки). Але зауважте, що з 01.01.2023 допомога у зв’язку з вагітністю та пологами у загальному випадку виплачується тільки за основним місцем роботи. І лише у разі відмови у призначенні допомоги у основного роботодавця допомогу надають за сумісництвом;

— відпустку для догляду за дитиною до 3 років (ст. 18 Закону про відпустки);

— відпустку у зв’язку з усиновленням дитини (ст. 18¹ Закону про відпустки);

— додаткову відпустку на дітей (ст. 19 Закону про відпустки). Право сумісників на цю відпустку підтверджувало Мінсоцполітики у листі від 05.08.2016 № 438/13/116-16;

— відпустку при народженні дитини (ст. 19¹ Закону про відпустки).

Як можна переконатися, надання відпусток сумісникам має свої особливості, про які необхідно пам’ятати.