Наслідки несвоєчасної реєстрації платником ПДВ ми нещодавно обговорювали (див. статтю «Реєструємося платником ПДВ із запізненням: наслідки» // «Податки & бухоблік», 2024, № 24. Але, на жаль, буває так, що платник лише згодом виявляє, що мав зареєструватися платником ПДВ. Тому ще раз закцентуємо увагу на ключових моментах.
Штраф за несвоєчасне подання заяви 1-ПДВ
Штрафу за сам факт подання реєстраційної заяви за ф. № 1-ПДВ із запізненням немає! Штраф за ст. 117 ПКУ (порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах) тут не застосовний.
Податківці, наприклад, підтверджують це щодо заяви з позначкою «Перереєстрація» (категорія 101.27 БЗ). Втім підхід має бути однаковим і щодо звичайної заяви за ф. № 1-ПДВ.
Відповідальність за сплату ПДВ на рівні платника
Будь-кому, хто зобов’язаний зареєструватися платником ПДВ, необхідно враховувати норму п. 183.10 ПКУ, відповідно до якої особа, яка вчасно не зареєструвалася платником ПДВ,
1) несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ;
2) не має права на нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування
При цьому обов’язок з нарахування та сплати ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який установлений для подання заяви за ф. № 1-ПДВ. Тобто з 11-го числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій в 1 млн грн.
Якщо останній день строку подання реєстраційної заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то в такому разі останнім днем строку подання заяви вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим день (п. 183.6 ПКУ). Тобто обов’язок з нарахування та сплати ПДВ виникає з другого робочого дня, наступного за неробочим.
Це призводить до того, що за всіма операціями постачання, перша подія за якими відбувається в період починаючи з 11-го числа календарного місяця і до дати реєстрації платника ПДВ, у суб’єкта господарювання виникає обов’язок сплатити податкові зобов’язання з ПДВ. Без права на податковий кредит. Тобто податок фактично перетвориться на податок з обороту.
При цьому поки платник не подасть реєстраційну заяву за ф. № 1-ПДВ, його не зареєструють платником ПДВ. А отже, в інтересах самого платника подати її якомога швидше.
Приклад. 1-мільйонний обсяг оподатковуваних операцій перевищено в березні 2024 року. При цьому заяву за ф. № 1-ПДВ до 10 квітня 2024 (включно) не подано.
Припустимо, зареєструвався суб’єкт господарювання платником ПДВ тільки 10 травня 2024 року. За період з 11 квітня 2024 року по 9 травня 2024 року платником здійснені операції постачання (перша подія за такими операціями) на суму 240000 грн. Ось тут з цих 240000 і доведеться сплатити ПДВ-зобов’язання за встановленою ставкою (у загальному випадку 20 %, але може бути й 14 %, 7 %, 0 %). Причому базою для нарахування ПДВ у цьому випадку податківці візьмуть усю цю суму (240000), а не за мінусом ПДВ. У загальному випадку (ставка 20 %) сума податкових зобов’язань з ПДВ складе 48000 грн. А ось податкового кредиту з придбань, здійснених у цей період, оскільки платник не має ПДВ-статусу, звісно, не буде (контрагенти зможуть реєструвати податкові накладні на платника тільки за операціями, які виникнуть вже після його реєстрації платником ПДВ).
Чи можна самостійно задекларувати зобов’язання?
Сіль ще тут у тому, що самостійно задекларувати ці податкові зобов’язання з ПДВ (які виникли за операціями починаючи з 11-го числа місяця і до моменту реєстрації платником ПДВ) не вийде. У тому числі задекларувати податкові зобов’язання за цей період не вдасться і після реєстрації платником ПДВ. Адже:
— по-перше, право подавати ПДВ-декларацію має тільки зареєстрований платник ПДВ;
— по-друге (! найголовніше) перший звітний період для цілей ПДВ починається з моменту реєстрації платника (п. 202.1 ПКУ). У зв’язку з цим у платника немає підстав для включення до декларації з ПДВ за перший звітний період постачань, що здійснювалися до періоду реєстрації. Тобто задекларувати податкові зобов’язання, які виникли до моменту реєстрації платником ПДВ, не можна.
Як же бути в такому разі?
Податківці самостійно донарахують ці податкові зобов’язання і застосують до платника штраф за ст. 123 ПКУ
Розмірі штрафу — 10 % від занижених податкових зобов’язань (за п. 123.1 ПКУ). Але не виключено, що вони тут намагатимуться одразу застосувати штраф як за умисне порушення — у розмірі 25 % від занижених податкових зобов’язань (п. 123.2 ПКУ).
Чи є штрафи за неподання декларацій/нереєстрацію ПН?
А ось штрафу за неподання декларації і нереєстрацію податкових накладних (ПН) за період з дати виникнення обов’язку сплачувати ПДВ до дати реєстрації платником ПДВ не буде. Податківці про такі штрафи нічого не говорять. У своїх роз’ясненнях вони лише згадують про штраф за ст. 123 ПКУ, про який ми казали вище (категорія 101.27 БЗ).
Хоча судова практика свідчить, що іноді податківці під час перевірок все ж намагаються застосувати у випадку прострочення реєстрації платником ПДВ і штрафи за неподання декларації та нереєстрацію ПН.
Перший звітний ПДВ-період
Варто звернути увагу й на те, що якщо платника зареєструють платником ПДВ не з 1- го числа місяця, то
першим звітним періодом буде період, який починається з дня такої реєстрації і закінчується останнім днем першого повного календарного місяця (п.п. «а» п. 202.1 ПКУ)
Тобто перший звітний період буде подовженим.
Припустимо, дата реєстрації особи платником ПДВ припадає на 25.04.2024. Тоді уперше відзвітувати з ПДВ платник зобов’язаний за період з 25.04.2024 по 31.05.2024. При цьому в першій декларації в полі 02 він зазначає перший повний календарний місяць — у нашому випадку травень 2024 року. Тобто вперше подати звітність слід у червні 2024 року.
Якщо у платника тільки пільгові постачання
ПДВ-пільгові операції (ст. 197 ПКУ, підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ) включаються в розрахунок 1-мільйонного обсягу оподатковуваних операцій (п. 181.1 ПКУ), досягнення якого зобов’язує здійснити ПДВ-реєстрацію. Але якими будуть наслідки несвоєчасної реєстрації платником ПДВ, який здійснює лише пільгові операції?
Пункт 183.10 ПКУ встановлює, що в такому разі суб’єкт господарювання несе відповідальність за несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника. Однак у платника, який здійснює тільки пільгові операції, сума його ПДВ-зобов’язань дорівнює нулю. Отже, донараховувати фактично нічого. Як і немає до чого застосовувати штраф за ст. 123 ПКУ.
Чи можуть у такого платника виникнути якісь додаткові ПДВ-зобов’язання, які йому нарахують фіскали при перевірці? Тут спадають на думку компенсуючі ПДВ-зобов’язання. Адже використання придбаних товарів (робіт, послуг) у ПДВ-пільгованих операціях — це підстава для нарахування таких зобов’язань (п.п. «б» п. 198.5 ПКУ).
Але вони нараховуються тільки за товарами/послугами/необоротними активами, за якими виникло право на податковий кредит. А право на податковий кредит у платника з’явиться тільки за операціями, які виникнуть вже після реєстрації платником ПДВ. Адже контрагенти зможуть реєструвати на такого платника ПН тільки за операціями, які виникають після його реєстрації платником ПДВ. Відтак жодних компенсуючих ПДВ-зобов’язань за цей період фіскали нарахувати не можуть.
Штрафів за нереєстрацію ПН (а за нереєстрацію пільгових ПН передбачено штраф) за період з дня, коли платник несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника, і до дати реєстрації платником ПДВ, як ми зазначали вище, теж не буде. Те ж саме стосується і подання декларацій.
Тож фактично у суб’єкта господарювання, який перебрав 1-мільйонний обсяг для обов’язкової ПДВ-реєстрації і здійснює виключно пільгові операції, наслідків несвоєчасної реєстрації платником ПДВ як таких і не буде.
Недоліки в поданій заяві / переподання заяви
Своєчасне подання заяви ф. № 1-ПДВ ще не гарантує, що платник не зіткнеться з наслідками несвоєчасної реєстрації платником ПДВ. Адже якщо податківці знайдуть недоліки в поданні заяви, то запропонують подати нову заяву за ф. № 1-ПДВ (п. 3.9 розд. III Положення № 1130*). У такому випадку, якщо така нова заява буде подана вже після 11-го числа, — наслідки будуть тими самими, як і при несвоєчасному поданні заяви за ф. № 1-ПДВ.
* Положення про реєстрацію платників ПДВ, затверджене наказом Мінфіну від 14.11.2014 № 1130.
Підтверджуючі документи до заяви ф. № 1-ПДВ
Якщо суб’єкт господарювання підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ (перевищено 1 млн), то щоб не затягувати процедуру реєстрації платником ПДВ,
краще реєстраційну заяву за ф. № 1-ПДВ одразу подавати з документами, які підтверджують досягнення цього порога операцій
Узагалі, обов’язкове подання підтверджуючих документів разом із заявою за ф. № 1-ПДВ не передбачено. Формально вони подаються тільки на запит податківців (п. 3.8 розд. III Положення № 1130). Але, як показує практика, якщо заява подана без цих документів, то платнику пропонують подати ці документи разом із новою заявою за ф. № 1-ПДВ. Якщо така нова заява буде подана вже після 11-го числа, наслідки будуть тими самими, як і при несвоєчасному поданні заяви за ф. № 1-ПДВ.
Висновки
- У випадку несвоєчасної реєстрації платником ПДВ з 11-го числа місяця, наступного за перевищенням 1 млн, і до дати реєстрації платника ПДВ особа нестиме відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника, але без права на податковий кредит.
- За всіма операціями постачання, перша подія за якими відбувається в період починаючи з 11-го числа календарного місяця і до дати реєстрації платника ПДВ, виникають податкові зобов’язання з ПДВ. Без права на податковий кредит.
- Самостійно задекларувати (а отже, і сплатити) ці податкові зобов’язання платник не зможе. Їх нарахують самі податківці із застосуванням штрафу за ст. 123 ПКУ.
