Класифікація підприємств за категоріями: на що впливає та як визначити?

Навіщо визначати категорію підприємства?

Розмірність підприємства безпосередньо впливає на:

— МСФЗ-обов’язок — великі підприємства зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами (ч. 2 ст. 12¹ Закону про бухоблік);

* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.

— обов’язок оприлюднювати фінзвітність і в які строки — середні та великі підприємства, а також фінансові установи та недержавні пенсійні фонди, що належать до мікро- та малих підприємств, зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом (ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік, див. статтю «Річна фінзвітність: оприлюднення» // «Податки & бухоблік», 2024, № 11);

— подання електронних податкових декларацій — великі та середні підприємства подають фіскалам податкові декларації виключно в електронній формі (п. 49.4 ПКУ). Ця вимога поширюється і на фінансову звітність, яку прибутківці подають у складі декларації з податку на прибуток. Але якщо, наприклад, мале підприємство подає прибуткову декларацію в електронному вигляді, то й фінансову звітність — її невід’ємний додаток — теж подають в електронній формі (п. 49.4 ПКУ)

— формат фінансової звітності — мікро- та малі підприємства можуть подавати скорочену за показниками фінансову звітність у складі Балансу та Звіту про фінрезультати згідно з НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» (ч. 3 ст. 11 Закону про бухоблік, п. 2 розд. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Усі інші підприємства, що застосовують національні стандарти бухгалтерського обліку, складають і подають повний комплект фінансової звітності. Хоча за бажанням мікро- і малі підприємства також можуть складати фінзвітність і за повною формою. Свій вибір закріплюють у наказі про облікову політику підприємства;

— періодичність подання фінзвітності — за вимогами п. 2 Порядку № 419* мікропідприємства та непідприємницькі товариства (крім МСФЗ-зобов’язаних) подають виключно річну фінзвітність. Щоправда, ця індульгенція не світить мікропідприємствам-високодохідникам. Їм доведеться подавати фіскалам проміжну фінзвітність у складі прибуткової декларації за звітний квартал (пп. 46.2, 137.4, 137.5 ПКУ, лист Мінфіну від 21.02.2017 № 11130-02-2/4779);

* Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабміну від 28.02.2000 № 419.

— подання звіту про управління — мікро- та малі підприємства звільняються від подання звіту про управління разом із річною фінзвітністю (ч. 7 ст. 11 Закону про бухоблік, п. 2 Порядку № 419);

— спосіб ведення бухобліку — мікропідприємства, що не становлять суспільний інтерес та не є ПДВ-платниками, можуть вести бухоблік без застосування подвійного запису (ч. 3 ст. 3 Закону про бухоблік).

Як установлювати категорію підприємства?

Критерії, за якими визначають приналежність підприємства (крім бюджетних установ) до тієї чи іншої категорії, установлені ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. При цьому орієнтуються на три показники за попередній рік:

1) балансову вартість активів — ряд. 1300 гр. 4 Балансу за ф. № 1, № 1-м, № 1-мс;

2) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — ряд. 2000 гр. 3 Звіту про фінансові результати за ф. № 2, № 2-м, № 2-мс;

3) середню кількість працівників — розраховують згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держстату від 28.09.2005 № 286 (див. статтю «Розрахунок чисельності працівників підприємства» // «Податки & бухоблік», 2020, № 77).

Тож класифікація підприємств виглядає так (див. таблицю).

Класифікація підприємств відповідно до Закону про бухоблік

Для віднесення підприємства до певної категорії показники фінзвітності за попередній рік повинні відповідати одночасно щонайменше двом критеріям (у будь-якій комбінації). Потрапляти відразу під усі три класифікаційні ознаки зовсім не обов’язково.

Тоді обирають золоту середину (див. інформаційне повідомлення Мінфіну щодо визначення категорії підприємства від 11.12.2018). Наприклад, юрособа за показниками фінансової звітності попереднього 2022 звітного року за середньою кількістю працівників (43 особи) підпадає під критерій малого підприємства, за балансовою вартістю активів (300 млн грн) відповідає умовам середнього підприємства, а за розміром доходу від реалізації продукції (1900 млн грн) є великим підприємством. Тоді таке підприємство визнається середнім (див. статтю «Градація підприємств за версією Мінфіну» // «Податки & бухоблік», 2018, № 103).

Уперше свій калібр підприємства визначили на початку 2018 року — за даними річної фінансової звітності за 2017 рік.

Новоутворені підприємства для встановлення свого статусу застосовують показники на дату складання першої річної фінзвітності. Тобто ті, хто створений у 2023 році, беруть дані фінзвітності за 2023 рік, а хто буде створений у поточному звітному 2024 році — візьмуть показники із річної фінзвітності за 2024 рік.

А що коли надалі підприємство перестає вписуватися в рамки своєї категорії?

Коли та як змінювати групу перебування?

Для підприємств, які працюють не один рік, порядок переходу з однієї класифікаційної категорії в іншу визначає ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. Основне правило:

Інакше категорію, до якої належить підприємство, не змінюють. Наприклад, з початку 2021 року підприємство змінило статус і потрапило до категорії малих. Відповідно за 2021 і 2022 роки воно подавало фінансову звітність малого підприємства. Але позаяк з моменту набуття статусу малого підприємства минули 2 роки (2021-й і 2022-й), то для фінзвітності за 2023 рік йому потрібно було пройти тест на відповідність критеріям групі перебування.

При дворічній невідповідності слід змінити свою категорію. І тут діє друге правило:

Скажімо, якщо наше підприємство протягом двох років поспіль не відповідає статусу малого підприємства (у 2021 році було середнє, а у 2022 — мікро-), то з 2023 року воно має перейти у мікрогрупу — категорію другого року невідповідності. Тобто у випадку, що розглядається, слід орієнтуватися на показники фінзвітності за 2022 рік.

А от якщо б за якийсь один рік із двох показники фінзвітності підприємства відповідали категорії малого, тоді підстав для її перегляду не виникає. Адже Закон про бухоблік вимагає залишити групу перебування тільки у разі, якщо показники річної фінзвітності протягом двох років поспіль не відповідають наведеним критеріям малого підприємства. Наприклад, у 2021 році підприємство все ще було мале, у 2022 — мікро-, а у 2023 — середнє. За таких обставин за 2023 рік підприємство має звітувати як мале, позаяк немає два роки поспіль невідповідності категорії малого підприємства (є тільки один 2022 рік невідповідності). І тільки з початку 2024 року підприємство втрачає свій малий статус. Оскільки два роки поспіль (2022 і 2023 роки) підприємство не відповідало критеріям малої групи, тож зі звітних періодів 2024 року таке підприємство має звітувати як середнє.

Ті підприємства, які створені у 2021 і 2022 роках, у 2023 році зберігають первісно встановлену розмірність. Переглядати її для фінзвітності-2023 не треба.

Докладно про те, як визначити статус підприємства для скороченої фінзвітності за 2023 рік, читайте в статті «Спрощена фінансова звітність — 2023: тонкощі подання» // «Податки & бухоблік», 2024, № 11.